99% делегатів не знали што підписувуть , а я знав. Бо бов на кординаційній раді між "Соймом" і НРРЗ коли Сидор заявляв
што я розтрубів в інтернеті ош на конгресі буде проголошення незалежності. І Сидор казав ош я ото брехав.
І не треба на мене штось валити я указав то што думаю.

А ко привіз Виноградовськое ТВ на конгресс
Яке у отця Сидора інтервю брало.
І чотири рази на Виноградово ТВ крутило.
Петро?

Кто-бы спорил, колесо для этого сделано, чтоб оно крутилось и вертелось. Но зачем же его крутить назад до н.э., 5-9 ст. н.э. Доктор исторических наук, наверно человек уважаемый, но это его работа, он живет за счет исторической писанины. Он не жил в те далекие времена и проверить то, что написано нереально, да и ненужно. Мне лично вспоминаются 1960-1976 гг., земля была обработана, сады, виноградники, да тяжело было, получали трудодни(палочки), а сейчас, в виноградниках, садах, лес растет, грибы собирают. В то же самое время началось «переселение» сельских жителей, особенно молодежи, в города, где было, жилье, удобства, социальная справедливость (программа партсъездов - сближение города с деревней). Зачем тяжело работать на земле, и за это получать палочки. Свобода братцы. Но удобства, социальная справедливость развратили людей работать, сформировалась психология, за меня там думают, психология иждивенчества, ходили на работу, а не работать. Образовался дисбаланс между потреблением и производством, говоря финансовым языком: кредит с дебетом не сходился, а это уже банкротство. Колесо не смазывали и оно встало. С начала перестройки все это постепенно начало рушится, всем хотелось кушать, а продуктов не хватало, появились удельные князьки – президенты незалежных, хотелось власти, мы отделимся, будем незалежными, выберите меня, выберите меня, будем жить в раю. Очень хотелось властвовать и занимались политикантством. Тратились сумашедшие деньги на выборные компании, и никто из незалежных деятелей не предложил, верояно не было здравого смысла – эти деньги выделить селу, закупить технику, создать инфраструктуру на селе. Нет, мы будем интегрироваться в Европу и доинтегрировались, навязали нам то, что им не нужно. Продались за доллары. Фрукты, овощи, мясо, крашеную воду из-за границы, работать едем за границу, а своя земля заросла сорняками. Вот это называется бизнес. Это не бизнес, а групповуха. И неизвестно, как это будет написано историками, через 100-200 лет. А Вы говорите колесо. И не надо заниматься болтологией, а конкретными делами. А причиной сегодняшних проблем является алчность и ненасытность банкиров и так называемых бизнесменов, полегче и побольше бабла, лимузины, квартиры в элитных домах и коттеджи в пионерских лагерях. Назовите фамилии миллионеров сельских жителей-тружеников, которые еще кое-как работают на земле, их нету, а без них незалежность равна нулю.

Поживем, увидим, будут ли в руководстве "Самоуправляемой территории" честные, порядочные, справедливые люди, либо это будет тоже самое: вор над вором сидит и вором погоняет и свои карпманы набивает.

Ну сначала пусть ВАШИ потенциальные народы.
Имеют свою историю.
Історія Підкарпатьской Руси

(Крітічны роздумы)

Історія Підкарпатя с неодємнов частёв (в културнім, політічнім і економічнім плані) історії Середнёй Европы і підреґіону Верьхнёго Потися. Історічна принадлежность краю до даного реґіону Европы вызначовала ся не субєктівным хотінём племен і народів, што там жыли, а обєктівныма геополітічныма условіями. Културна єдность підреґіону Верхнє Потися, де патрить сучасне Підкарпатя, северну часть Румуньска (северна Трансілванія), северно-выходну часть Угорьска і Выходне Словеньско, на яку обернули увагу археологы уж в часі палеоліту (палеолітічны стоянкы Королеве I, II, Рокосово, Вертешсевлеш), в часі, кедь ся зьявили выробны културы епохы неоліту (У-ІІІ тіс. до н. е.) — то є яв незаперечный. Притім така єдиность ся вызначовала розвоём култур середнёго, нижнего Дунаю і Балкану. Природное меджов пошырёваня тых култур были два головны европскы горьскы масівы — Алпы на западі, і Карпаты на выході.

Вызнам Карпат різко выростать з переміщіня концентрації цівілізачного розвоя із южно-выходно­го Середземного моря (Егіпт, Палестіна, Меджіріча) в до северо­западной части і зьєдиніня "злато­го пасу" Евразії меджі 20 і 45 ступнів северной шыроты Джіблартару до Гімалай стародавным Рімом. Підкова Карпатьскых гір, по­крытых пралісами, ся стала оріґіналнов меджов росшырёваня юж­но-западных, середнёземных і за­падных културных впливів. Тото вызначіло теріторію Верхнёго По­тися як окраїнну нелем про Западну, але і про Централну Европу. Попершыраз вказаный фактор яс­но ся проявлять з росшырёванём келтьской културы, келтьской цівілізації в остатній третині I. тіс. до н. е., яка охопила величезный простір од атлантічного берега сучасно­го Французька до Карпат. I хоць она охабила на Підкарпаті веце як сорок до того часу выскуманых поселінь і меджі нима найвеце в Централній Европі келтьске поселіня оппідум Галіш-Ловачка коло Мукачова, што, якбач, фунціоновало як реґіоналный політічный і економічный центер, тым ся але не мінять окраїнный характер історічного розвоя краю в сістем і келтьской цівілізації.

На кінці I. ст. до н. е. Підкарпатя ся діставать до сферы політічного і културного впливу найвекшого в северо-выходній Европі племінного зьєдиніня протодержавного тіпу фрацькых племен — Ґето-Даків. В 103-106 р. н. е. Дакы были пора­жены у войні з Рімом і населена нима теріторія была перетворена на рімску провінцію Дакію, яка гранічіла з історічным Підкарпатём. Як выслідок, на пару століть Підкарпатя ся стало контактнов зонов меджі антічным світом рімскых провінцій — Панонія і Дакія і барбарьскым світом ґерманьскых, фрацькых і протославяньскых племен. Такым способом, на зачатку нашой еры ку фактору окраїнности ся додає фактор контактной зоны меджі барз розділныма сполочностями.

Минали сторіча, взникали і счезали державы, кралёвства, імперії, републікы, "союзы", а Підкарпатя, переходячі з єдной державы до другой, все было на краю. Тото ма­ло як свої неґатівны, так і позітівны стороны. Природно, же на окраїні кралёвства, імперії, републі­кы, "союзу" не міг ся сформовати якыйсь силный културный ці еко­номічный центер з амбіціознов політічнов і економічнов елітов. Са­ма провінціоналность, маргіналность ставу краю была тому на перешкоді: центер ся ним інтересовав з геополітічных прічін, кон­кретно, его стратеґічным вызнамом в розуміні обраны основной теріторії державы ці простору про далшу експанзію. Провінціонал­ность ставу краю спрічінёвав іщ еден неґатівный яв, а то: сістема-тічный одплыв ліпшых фізічных і інтелектуалных сил до центра. Але окраїнна сітуація краю мала і свої плусы — ёго автохтонне жытельство не было втягнуте до політічных і етнокултурных процесів, якы проходили в центрі, а скоро аж до 20. сторіча сі вхабляло свій патріархалный характер, а одповідно конзервовало, хоць і в архаічній формі, свою етнічну ідентічность. Тота среда тыж высувать свою еліту, вытіснену в часі силной асімілації з боку центра до маргіналного ставу, якый ся зачінать актівізовати в моменті ослабліня, не­достаточной силы центра, або аж его краху. Тота еліта, не позераючі на силный комплекс маргіналности, в резултаті слабости ей економічных позіцій, або їх недоста­точного підтриманя зосподу вічно пасівной масы, тым не менше с ре­презентантом ідей самобытности, автономіскых і сепаратістькых снаг.

Од племеиа до феодалных держав

В епосі великого переселіня народів через Підкарпатя перешли із выходу племена Гунів, із западу — германьскы племена Вандалів, Гепідів, Ґотів, Герулів. В 6. сторічу ся ту зьявляють Славяны, якы при­шли із западу і югозападу. В другій половині 6. сторіча приплыв Славян ся посилнює в одношіню з утворінём в Середнім Подунавю Аварьского каганату, якый собі підманив паноньскых і дунайскых Славян. Конфронатація з Аварами прискорила політічне дозріваня придунайскых і южнокарпатьскых Славян і привела ку взнику раннофеодалной державы (Велика Морава) і реґіоналных "князівств" з центрами на теріторії сучасного Ужгорода або в ёго окліцях, коло Мукачова, в долині Тісы, у Варах. I в тім процесі ясно проступує окраїнность Підкарпатя. Ёго западна часть в політічнім і културнім плані находить ся, принаймі в другій половині 9. ст., під впливм Велик­ой Моравы, скады йде тыж хрістіанізація южнокарпатьскых Сла­вян бізаньтскыма місіями (Кіріла і Мефодія і їх учеників). Северо-выходна часть краю ся находить в Булгарьскім кралёвстві. Горьску, выходну часть заселяють, якбач, Білы Хорваты, якы підтримують контакты з державов выходных Славян, Кієвсков Русёв, яка ся на­ходила в зачатках свого формованя. Таке політічне різнонапрямованя перешкоджує крішталізації державности южнокарпатьскых Славян, а приход до Централной Европы угорьскых племен (896), якы розбили Велику Мораву і поступно встановили свою контро­лю у Подунавю і в долині Тісы, до­статочно заставив їх розвой.

Скоро ціле 10. сторіча ся нахо­дить в процесі формованя дер­жавности выходных Славян, Кієвской Руси, угорьской державы в Централній Европі. Основов выходославяньской державы ся ста­вать велика торгова путь — "путь з Варяґів ку Ґрекам", од Балтікы че­рез водный сістем Ільмень — озе­ра і Дніпра — ку Чёрному морю і Бізантії. Она є в тім часі найбеспечніша і найважніша про Север­ну, Выходну і Южну Европу, беручі до увагы, же Середземне море практічно цалком ся контролює Арабами.

Проф. Іван ПОП, доктор історічных наук