ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

ПОЛІТИЧНЕ РУСИНСТВО І ЙОГО СПОНСОРИ НАДЗВИЧАЙНО ЦІКАВІ НЕ ТІЛЬКИ ДЛЯ ЗАКАРПАТТЯ

    29 марта 2024 пятница
    Аватар пользователя Admin 1
    "- Чи ви знаєте ще таку країну, як Україна, де б вороги держави вільно займалися антидержавною пропагандою і діяльністю? - Ні, я особисто не знаю! – відповів на запитання доповідач". Так відповів на запитання одного з присутніх відомий науковець зі Словаччини, член НАН України Йосиф Сірка після своєї доповіді в приміщенні Канадсько-української фундації у канадському місті Торонто. На доповідь, яку організувало 8-ого липня н.р. НТШ в Канаді, прийшло біля 70 людей, незважаючи на те, що зараз літня відпусткова пора. Тема „Політичне русинство і його спонзори” є надзвичайно цікавою не тільки для Закарпаття, але й торонтської публіки, яка слідкує за подіями в Україні. Проф.М.Мушинка відомий торонтцям не тільки через свої численні наукові праці, але й тим, що він був першим, який знайшов архів Музею визвольної боротьби Украни, що зберігався у Празі (про це появилися три книжки М.Мушинки „Музей визвольної боротьби України та доля його фондів” 1996, 2005, 2006, остання з них чеською мовою) і в Торонто він виступав вже не перший раз. При відповіді професора, мені пригадалася пропагандистська пісня про „велич” колишньої червоної імперії та про „вільне” дихання в ній”. Правда, ідеологи колишньої імперії ще й сьогодні згадують про „велич” і „силу та славу” колишньої комуністичної тюрми народів, а дехто й досі в Україні не зрозумів, що імперії розпадаються не задля того, щоб їх знов відновлювати. Зрештою історія не знає прикладу, щоб якась імперія відродилася! Проф. Мушинка звернув увагу на те, що політичне русинство почало ширитися на Закарпатті, в Польщі, Румунії, Югославії, Словаччині та Угорщині не завдяки „власним” силам, а завдяки ініціаторам з-поза кордону і „спонзорами” цього „руху” були і залишились закордонні джерела. Політичне русинство досить відмінне в різних країнах. В декотрих країнах – Польща, Словаччина, Югославія – воно концентрується на визнанні русинів окремою національною меншиною та окремою літературною мовою. Під сучасну пору існує вже сім „літературних мов”, які мають бути „доказом” що вони не є спорідненні з українською. Слід зазначити, що спроби зберегти діалекти і їхні нюанси є в багатьох країнах. В Німеччині, наприклад, видають обмежені видання баварським діалектом, франкомовне населення Канади має теж значні відмінності в мові від летературної французької, русини югославії видавали своєю говіркою вже давніше, на сході Словаччини люди любуються у своїй говірці – все це не повинно перешкаджати людям знати літературну мову, але було б на шкоду, коли б діалекти зникли. Отже, боротьба за мову, тобто, за свою говірку ще не є причиною для боротьби за національну окремішність. Політичне русинство не звертає увагу на наукові дослідження про мову, оскільки науковці – без різниці їхньої національности (Брох, Лешка) – визнали, що діалекти лемків, гуцулів, бойків і тзв. русинів є говірками української мови. Твердження деяких „діячів” русинського „руху”,мовляв, російська мова є ближчою для „русинів” ніж українська є брехливим і безпідставним, але воно свідчить про те, звідки йде „підтримка” русинства. Численні прапори Росії та провадження „з”їздів” русинів тільки російською мовою („Світовий з”їзд русив” у чеському м. Пардубіце, 30 травня 2009) та твердження, що єдиною „ґарантією” незалежного „русинського государства” є Росія – найкращий доказ того, хто допомагає бешкетувати політичному русинству. Академік Мушинка підкреслив, що більшість антиукраїнської пропаганди у вигляді книг, газет та брошурок публікується в Ужгороді! Якщо ВР України довго роздумувала, чи підозрюваного у вбивстві на Кіровоградщині можна притягнути до суду, то не дивує, що у провінційних депутатів нема охоти боротись із екстремістами, які за чужі гроші організують розбиття країни, щоб вона не дотягла навіть до „повноліття” – 18 років! Вже від самого початку проголошення незалежности України, її вороги (зовнішні і внутрішні) докладають зусиль, щоб країну хоч поділити, коли не можна всю нараз „проковтнути”. Приклад затягування розслідувань кримінальних справ вбивства Ґонґадзе, Олійника, Сливки, та безкарна діяльність антидержавних дій на зразок ужгородського православного батюшки МП, є яскравим доказом того, що в Україні все можливо, крім справедливого і незалежного суду. Доповідь науковця із Словаччини у Торонто лише зайвий раз звернула увагу слухачів на те, що в Україні нема української влади, а існує система, яка дозволяє кланам через ВР України дбати про свої власні статки, які їх наближають до позицій феодалів у вже й не так далекому минулому. Справи державної цілісности й суверенітету не входять у вузькоспрямовані інтереси кланів – саме так можна зробити висновок із доповіді проф. М.Мушинки, який об”єктивно проінформував присутніх про сучасні зусилля антиукраїнського політичного русинізму, який однозначно спрямований проти територіяльної цілісности України. Безвідповідальність сучасних „недоторканців” за державну політику на всіх рівнях є найбільшим лихом молодої української держави!