Високо у горах Закарпатської області, далеко від цивілізації, без телефонів, телевізорів та інших зручностей підлітки впродовж двох тижнів намагаються віднайти гармонію з довкіллям. Кажуть, що це їм вдається і додому вони повертаються зовсім іншими: трохи кращими і мудрішими.Кожен ранок у цьому наметовому таборі, що стоїть високо у горах за якихось десять кілометрів від українсько-польського кордону, розпочинається з доволі незвичного ритуалу: і діти, і вихователі скочуються додолу з невисокого пагорба, вкритого густою високою травою. Кажуть, це допомагає втекти не лише від цивілізації, а й від думок про неї.

Охочих краще пізнати самих себе екологічний табір збирає уже вдруге. Розпочинали з того, що навчали дітей виживати у суворих природних умовах. Відтак зрозуміли, що кращого життя, аніж у горах, знайти важко. Тому власне й перейменували табір зі "Школи виживання" на "Школу життя".

Поки що у таборі лише дві зміни, у кожній - по 16 підлітків. Ночують діти в наметах. Кожен день розписано по хвилинах: походи, пошуки їжі, інтелектуальні ігри. Вражень вистачає. І не лише для дітей, а й для кураторів. В пам'яті закарбувалась несподівана зустріч із нелегалами, яких затримали прикордонники, та зі змією, яка живе неподалік табору.

Попри це діти зізнаються, що найважливіше випробування – це двотижнева розлука з батьками. Правила табору забороняють зустрічі з ними. Втім, від цього лише загострюються всі найкращі почуття, чому, власне, і повинна навчати "Школа життя".



"1+1"