ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Світлана Фесенко: «Школа славиться не числом, а славою своїх учнів»

    29 березня 2024 п'ятниця
    10 переглядів

    Кожний новий навчальний рік приносить багато турбот і хвилювань не тільки дітям-учням, але й їхнім батькам та вчителям. Як родина школяра, так і педагоги турбуються про успішність дітей у навчанні, їх всебічний розвиток, здоров’я та повноцінне якісне харчування. Усі ці пункти є тісно взаємопов’язаними між собою та відіграють чималу роль в гармонійному формуванні учня.

    Зараз, уже сміливо крокує у квітучі сади знань третій тиждень нового навчального року. Цьогоріч, у 674-х закарпатських школах розпочали навчання понад 153 тисячі учнів. За інформацією обласного департаменту освіти та науки, молоді та спорту, у 2013-му до навчальних закладів нашого краю пішло на триста першокласників більше, ніж у 2012 році. На сьогодні у Закарпатській області більше 16 тисяч дітей-учнів.
    Але перш ніж розпочався 2013-2014 навчальний рік, упродовж цілого літа у навчальних закладах обласного центру Закарпаття готувалися із великою відповідальністю. Адже, роботи у кожній школі, щодо підготовки до нового навчального року, було багато.
    Як саме готова Ужгородська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 3 з поглибленим вивченням англійської мови Ужгородської міської ради Закарпатської області розповіла директор - Світлана Сапаргаліївна Фесенко.
    − Хочу почати розмову із того, що у нашій школі навчається 564 учнів. У навчальному закладі є 22 класи, із них – 8 початкових. Ми добре підготували школу до нового навчального року. Наші класи стали більш сучасними. У тому, щоб підготувати школу до нового навчального року, звичайно, нам допомагали батьки учнів. Також підтримку надали й меценати. Ті, до прикладу, які дали нам майстрів-малярів, допомагали нам зробити певні ремонтні роботи. А це − величезна допомога.
    Учні-випускники нам допомогли тим, що закупили мультимедійний проектор для школи. Звичайно, це неабияка допомога. Результат зробленого – це робота спільна. Мені дуже сподобалося, що до минулорічного суботника залучилися батьки, діти і вчителі. Разом ми прибрали внутрішній дворик у школі. Тоді він був як господарчий двір, а ми хотіли зробити, щоб на цій території маленькі учні-шестирічки могли покататися на качелях, погратися і посидіти на гарних лавицях під час відпочинку на перервах або ж на групі продовженого дня. Школа для дитини повинна бути другою домівкою.
    Ще одне зазначу, що школа й опісля обідньої пори має жити. Не повинно бути такого, щоб учні після 2-3 години йшли додому із школи й забували про те, що вона є. У нас працює багато гуртків і дитина може приходити на них і там вже відпочивати після уроків.
    Співпрацюємо ми з ПАДІЮНом. Вони, до прикладу, на базі нашої школи можуть проводити свої гуртки. У нас є вчителі фізкультури, котрі будуть вести додаткові навчання з волейболу, баскетболу тощо. Дітям у школі має бути затишно, добре й цікаво. Також важливим є те, щоб дитина любила школу, хотіла вчитися і йти до неї.
    Велику цікавість викликає вивчення чеської мови у школі. Це у навчальному закладі зроблено вперше. Коли ми почали глибше вивчати історію школи, то виявилося, що вона розпочала свою діяльність у 1932 році. Заклад навчальний був побудований як гімназія Масарика. З історії школи, котру вивчали і діти, ми з’ясували, що 80 років тому у ній лунала чеська мова. Побудована була ця школа за наказом президента Чехії − Масарика.
    Ми знайшли хорошого й розумного вчителя для нашого чеського гуртка. Вона підготувала програму для вивчення іноземної мови із 5 класу. Цю програму ми відправили по усіх інстанціях, подали на експертизу до Міністерства освіти і в середині липня отримали результат, що наша програма прийнята.
    Окрім цього, в нашій школі працюють такі гуртки: художня гімнастика, образотворча студія, волейбол, баскетбол, карате для дітей 1-4 класів, рукопашний бій для старших дітей, театральна студія. Ми намагалися осягнути більший спектр бажань наших учнів. Ми хочемо, щоб діти змогли знайти улюблене заняття для себе, не виходячи за межі школи.
    Щодо їдальні нашої школи, то вона до нового навчального року була готова вже з 1 вересня. Аби батьки могли пересвідчитися в готовності нашого закладу до навчального року, ми організували день відкритих дверей. Цього дня можна було завітати і до нашої їдальні. У ній ми за декілька тижнів зробили ремонт і підготували її до зустрічі дітей. Тому з понеділка, 2 вересня, дітки могли вже обідати чи купувати в шкільному буфеті випічку: булочки, пиріжки тощо. Від минулого року у нашій їдальні змін щодо організації питання харчування відбулося достатньо багато: закуплено новий посуд, кухонний інвентар, прийнято на роботу досвідченого пекаря, який випікає запашні смачні булочки, пиріжки, кіфлики-рогалики тощо. Уся ця свіжа продукція нашим учням, а також іхнім батькам, вельми подобається. Усі зауваження, рекомендації, пропозиції відмічаються у спеціальному журналі «задоволеного, або незадоволеного попиту», який знаходиться у їдальні школи. Відгуки на нині в ньому цікаві, доброзичливі, вдячні.
    Хочу зазначити, що у шкільному буфеті не продаються, до прикладу, чіпси, сухарики та інші продукти, що не дозволено продавати дітям у навчальному закладі. Натомість малюки можуть посмакувати смачними обідами та широким асортиментом буфетної продукції власного виробництва: різні салати, вінегрети тощо. Меню розкладки, калькуляційні картки розробляються заздалегідь до початку навчального року з урахуванням та побажаннями учнів, їхніх батьків і обов’язково погоджується санепідемстанцією.
    Із керівником шкільної їдальні Марією Михайлівною Грицищук добре працювати, тому що в неї за плечима в сфері харчування багаторічний досвід. Ця мудра жінка добре знає й розуміє: чого не повинно бути у шкільній їдальні і якою має бути їжа для дітей. Як доказ, за цей рік, від коли я працюю директором у цьому навчальному закладі, не було проблем із харчуванням наших дітей. Окремі незадоволення в батьків учнів можуть викликатися тим, що дитина, коли прийде додому, говорить: «Я голодний. Не їв у шкільній їдальні, бо було не смачно». Особисто я приходжу кожного дня у шкільну їдальню й дивлюся як обідають наші діти і що вони їдять. Бачу, що такі обіди, як готують кухарки нашої школи, і смачні, і якісні. Вони хороші і подобаються нашим дітям. Тому незадоволеними харчуванням у нашій їдальні можуть бути тільки ті діти, котрі вибагливі в їжі. На мою думку, батькам потрібно більше пояснювати дітям, що означає харчування у дитячому віці, чому хлібом не слід нехтувати, кидати на підлогу під стіл, чому потрібно поважати труд інших людей.
    Зазначу, що учні-старшокласники долучаються до чергування в їдальні. Вони прибирають за молодшими, допомагають малим дітям з 1 класу навіть їсти. Цим вони закарбовують у своєму серці доброзичливе ставлення і повагу до менших. У школі такого, щоб старшокласники ображали менших учнів чи ставили їм підніжку, насміхалися із молодших, − немає.
    Окрім їдальні, у школі ми відкрили двері для наших учнів у двох нових комп’ютерних класах, новій бібліотеці, а також 19 вересня у нас відбулося відкриття класу українсько-чеської дружби. Цей клас був відремонтований і створений на місці старих майстерень, у яких уроки праці не проводилися багато років.
    В рамках спільного проекту Закарпатської області із краєм Височина тут зроблено ремонт цілого крила школи. Також для класу придбано мультимедійне обладнання. Окрім того, через фонд «Віза» виділено кошти на придбання меблів для класу.
    Відбулися зміни і в процесі навчання. Ще минулого року 2 класи у нашій школі вчилися у 2 зміну. Цього річ, усі наші учні навчатимуться в одну зміну: зранку й до післяобідньої половини дня.
    Хочу сказати, що в цьому році в закладі добре працювала піклувальна рада. Вона допомагала нам у сумнівних питаннях, щодо організації навчального процесу. До прикладу, наші діти хотіли, щоб біля школи була велостоянка. Я прийняла це до відома і винесла це питання на піклувальній раді. Опісля ми звернулися до міської влади, котра біля школи встановила велостоянку. Також перед школою, по вул. Довженка, не було пішохідного переходу. Після нашого звернення до транспортного відділу міськвиконкому це питання вирішено. Наразі є перехідна зебра перед школою.
    На майбутнє у нас є чимало проектів. Насамперед, потрібно привести до ладу шкільний спортивний майданчик. Колись він був заасфальтованим. Зараз покриття зовсім «видерлося» і залишилися тільки камінці, які «сторчать» і «ріжуть око». На ньому неможливо повноцінно займатися фізичними вправами. Допомогти нам у цьому питанні обіцяв очільник міста Віктор Погорєлов. Зазначу, що процес триватиме не один місяць. Також нам потрібно довести до ладу і наш внутрішній шкільний дворик. Ми хочемо оновити й дах закладу, а під дахом обладнати ще приміщення. Вони потрібні школі. Їх ми плануємо створити 4.
    На кінець, бажаю дітям завжди у школі зустрічати чуйних, розумних вчителів. Адже тоді учням буде цікаво. Зараз у нашому педагогічному колективі працює багато молодих людей. Ми вчитимемо їх, аби вони від початку своєї педагогічної роботи поверталися до дітей обличчям. Саме діюча особа у школі − це дитина. І ми робитимемо все, щоб нашим дітям у навчальному закладі було добре, цікаво й комфортно, та щоб вони мали змогу добре пообідати у шкільній їдальні. Девіз нашої школи: «Школа славиться не числом, а славою своїх учнів». Завдяки зусиллям педагогічного коллективу, чуйності і безмежній душевній щедрості вчителів наша школа – це дивовижний, цікавий світ розвитку знань, мудрості, доброзичливості, взаємоповаги. Наполеглива праця, тактовність, готовність підтримати й допомогти - є запорукою успішного навчання наших діток-учнів та їх злагодженого розвитку як особистостей у суспільстві. Я впевнена, що наші діти навчаються у хорошій та потужній школі міста.

    Т. Горянка

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору