ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

ВИЗНАННЯ ШЛЮБНОГО ДОГОВОРУ НЕДІЙСНИМ

    28 березня 2024 четвер
    52 переглядів

    Шлюбний договір, як і будь-який інший правочин, може бути визнаний недійсним. Визнання його недійсним відбувається у тому самому порядку і з тих самих підстав, встановлених Цивільним кодексом України для визнання недійсними правочинів (параграф 2 Глави 16 — «Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону»).

    Шлюбний договір може бути нікчемним (таким, недійсність якого встановлена законом) і оспорюваним (таким, недійсність якого прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, і він може бути визнаний недійсним судом).
    Отже, шлюбний договір визнається нікчемним, зокрема, якщо:
    1. він є фіктивним, тобто його було укладено без наміру створити ті правові наслідки, які обумовлюються цим договором (наприклад, подружжя підписали шлюбний договір для того, щоб уникнути звернення стягнення на певне майно);
    2. він є удаваним правочином, тобто укладається подружжям для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили (приміром, укладають договір купівлі-продажу майна у формі шлюбного договору для того, щоб уникнути сплати податку);
    3. шлюбний договір укладено недієздатною особою;
    4. шлюбний договір вчинено під впливом насильства (одна із сторін уклала шлюбний договір всупереч своїй справжній волі внаслідок застосування щодо неї фізичного або психічного тиску з боку другої сторони договору або з боку іншої особи);
    5. шлюбний договір вчинено під впливом обману (одна із сторін договору умисно ввела в оману другу сторону щодо обставин, які мають істотне значення — зокрема, щодо його правової природи та істотних умов).
    Шлюбний договір може бути оспорюваним правочином, якщо:
    1. один з подружжя уклав цей договір у момент, коли не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними;
    2. одна із сторін договору при його укладенні помилилася щодо обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК для цього випадку істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом;
    3. одна із сторін договору уклала його під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах. Прикладом може бути ситуація, коли жінка, яка є вагітною або народила дитину, вимушена укласти шлюбний договір, який передбачає умову про її відмову від усього майна, яке буде набуто за час шлюбу, для того, щоб батько дитини зареєстрував з нею шлюб.
    Питання щодо недійсності шлюбного договору може виникнути також у разі порушення положень ч. 4 ст. 93 СК, згідно з якими шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, встановлених СК, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. Тлумачення і застосування цієї норми ускладнено тим, що Сімейним кодексом не встановлено хоча б орієнтовного переліку ситуацій, які свідчать про те, що умови шлюбного договору ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

    Начальник відділу нотаріату
    Головного управління юстиції
    у Закарпатській області
    Юрій Савчук

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору