ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Закарпатські прокурори міняються з катастрофічною швидкістю!

    29 березня 2024 п'ятниця
    59 переглядів
    Закарпаття. Прокурорські призначення

    Починаючи з 1991 року, нинішній головний законник краю Володимир Янко у головному кабінеті офісу на вул. Коцюбинського, 2а в Ужгороді «відкрив», мабуть, уже третю десятку його господарів.

    В окремих районах і містах ситуація трохи стабільніша, а подекуди є навіть «прокурорські» старожили (на Берегівщині колись такими були О. Бондаренко, І. Івашкович, у Тячівському районі став В. Братюк). Слід сподіватися, що кадри Генерального прокурора України В. Яреми працюватимуть довше, аніж «призначенці» його попередників. Буває, що кожна зміна губернатора одразу тягне за собою регіональну пертурбацію у цій правоохоронній установі. Причини різні: високий рівень злочинності, взаємна недовіра, чвари, тиск, розчарування в роботі тощо. В деяких областях перші керівники краю із прокурорами не могли поділити бізнес, навіть на коханці та грошах почубилися…
    Що вже казати про Генеральних прокурорів незалежної України, кожен з яких також прагнув мати на місцях «своїх» людей. Дива творилися при О. Піскуну, але особливо "відзначився" та наколобродив сивий «Пшонка», який рік тому утік у світ за очі зі своїм патроном Януковичем. Звісно, чкурнув до Росії! Та й ще й з мільярдами «капусти». Прикро, що окремі регіональні (у часи правління регіоналів) очільники ставали васалами свого київського шефа (спробуй не зробитися маріонеткою, умить відженуть від корита, ще й кримінальну справу порушать і до тюрми доведуть), відтак цього вимагали від районних чи міських прокурорів. А останні, аби залишитися при посаді та мати певні блага, й собі прагнули догодити начальству. І теж почали методично когось «нагинати», покривати, збирати данину тощо. Ось так і народжувалася корупція, з якою боремося усім миром. Навіть через люстрацію, яку депутатами Верховної ради останнього скликання оформлено законодавчо. Щоправда, окремі статті писалися нашвидкуруч, бо вже сьогодні-завтра навіть поправки намічають вносити.
    А прокурорські призначення останніх днів (у тому числі накази Генерального прокурора В. Яреми від 22 січня ц. р.) у районах і містах Закарпатської області яскраве цьому свідчення. Звісно, для громадськості Срібної землі вони не стали раптовими або ж неочікуваними. Та й сюрпризів чи сенсацій особливих не зчинилося (крім кількох прикладів), хоча у кулуарах про такі кадрові рокіровки-новації говорилося вже давно і на всіх місцевих рівнях – міліцейських, суддівських, есбеушних, податкових, адвокатських, у РДА, райрадах, меріях, серед ділових товариств і в колах інтелігенції тощо. І ось зі сходженням на обласний прокурорський олімп 47-річного прикарпатця Володимира Янка (він змінив т. в. о. головного крайового законника-земляка 43-літнього Романа Балиту, який нині займає посаду першого заступника облпрокурора в Ужгороді) відбулася низка перестановок у районах. Звісно, є нові обличчя, що похвально, але подекуди зосталися старі лиця. Наразі хіба-що не вирішено питання з прокурором у найбільшому районі України – Тячівському, але й ця кадрова прогалина, наскільки відомо з компетентних джерел, ураджується. Тож днями і тут буде повноцінний прокурорський очільник.
    Зокрема, у рідному місті Ужгород за законами та правилами чесного співжиття 120 тисяч його мешканців наглядатиме «досвідчений» Іван Зарева, який «відслужив» свою майже п‘ятирічну каденцію у Берегові, а перед тим був «замом» обласного прокурора у часи Ю. Бенци. До слова, батько п. Зареви Іван Іванович-старший – уродженець Гараздівки (Берегівщина), свого часу навіть працював начальником преси та інформації ОДА. А сам він – один із небагатьох цього наглядового відомства має звання кандидата юридичних наук. Наприкінці минулого року його вже «відряджали» на цю посаду – тимчасово (тут працював Володимир Гаврилюк). Але не успів, як кажуть, переступити поріг ужгородської міськпрокуратури, як прийшлося повертатись у Берегсас. До речі, галузева прес-служба ще не встигла оприлюднити інформацію про цю кадрову рокіровку, як місцеві активісти (В. Вовкунович, М. Маркітан) через Інтернет нарекли пана Івана «недолюстрованим», тобто таким, що не пройшов «пост-революційну» співбесіду-тест. А відтепер у цьому прикордонному районі (місті обласного значення в тому числі) міжрайпрокурором працюватиме 38-річний хустянин Владислав Братюк, скерований сюди з сусіднього Виноградова (тут трудився усього кілька місяців). А доти займав посаду прокурора Тячівського району, де службове відрядження «розтягнулося» на цілих 12 років.
    До речі, свою прокурорську кар‘єру починав у Мукачівській наглядовій інституції, де його першим наставником після навчання на юрфаці УжНУ був майбутній очільник цієї установи на Волівеччині Мирон Орос із свалявського Плав‘я, випускник Харківського юридичного вишу 1982 р. А керівник внутрішньої безпеки Закарпатської прокуратури Руслан Біловар (мукачівець, у недавньому минулому перший заступник прокурора краю) каже, що це виважена та поміркована особистість. До речі, його рідний брат (Братюка-молодшого звати Олександр) – теж «ходить» у районних прокурорах. Пропрацювавши керівником цієї структури у Волівці (сюди замість нього перевели Івана Лендєла), «переїхав» у Мукачівський район, де з понеділка «сів» у аналогічне крісло. Звісно, Мукачівщина – це не гірська глибинка: і населення тут більше, а економіка у кілька разів потужніша, і взагалі, життя нуртує по-іншому, аніж на Верховині. Словом, із цивілізацією також краще. Недавно хтось пустив поголос, що саме він є кандидатом на цю посаду в Берегові (колись тут працював заступником міжрайпрокурора – за Р. Біловара) . Але мова, найімовірніше, йшла за старшого брата. Що зрештою, і сталося…
    За останні десять років це перший випадок, коли два рідні брати керують двома районними прокуратурами. Та ще й по сусідству. І дивного в цьому немає нічого – якщо хлопці тямковиті, то й Бог їм у поміч. У радянські часи такі приклади були, навіть у нашій області. Ще про кадри: Сергій Зовдун працюватиме у Хустській міжрайонній прокуратурі, який змінив Юрія Беламута (1983 р. н.), який із Олегом Опішняком слідкуватимуть за виконанням вітчизняних законів і дбатимуть за порядком відповідно на Іршавщині та Виноградівщині. А Костянтину Цапу доручили цю ділянку роботи на Міжгірщині. Як відомо, січневі рокіровки не торкнулися Мукачева, Свалявщини та В. Березняншини (тут прокурорами залишилися Віктор Данканич, Віталій Свистак, Іван Цар). Натомість міжрайонною Ужгородською, Рахівською й Перечинською прокуратурами керують Олександр Андришин (призначений у грудні 2013 р.), Віктор Кузан (на Іршавщині з таким прізвищем живе знаменитий поет), Дмитро Кириленко (а із цим прізвищем маємо віце-прем‘єра з гуманітарних питань). «Дев‘ятий» з-серед понеділкових новопризначенців облпрокурора пана Янка – Іван Шимон із Хустщини, став його п‘ятим заступником (доти тут «замами» уже працювали міжгірець Павло Русняк і уродженець Дрогобиччини Ігор Сендак).
    Ось такі вони, перестановки-призначення-рокіровки з ініціативи прокурора найзахіднішої області України, ось така вона, рать-колективний портрет головних законників Закарпаття – в Ужгороді й на периферії. А тепер, схоже, пора братися за роботу й викорінювати все негідне та непридатне в нашому чудовому краї та колись спокійному життю. Але війна з російським агресором внесла значні корективи в роботу цього відомства (і не тільки!) й це має усвідомити кожен: і рядовий громадянин, і чиновник, і прокурор!

    Михайло Синьоокий, журналіст

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору