Голубинський дитсадок – найкращий на Свалявщині. Завдяки сільському голові! (ФОТО)

Голубинський дошкільний навчальний заклад веде свою історію з 1985 року. Протягом трьох десятиліть пережив і розквіт, і занепад, навіть був на межі закриття. Наразі є одним із найкращих дитячих садочків Свалявщини.

Для діток є всі умови. Тут не тільки чисто, затишно, тепло, тут панує казкова атмосфера. Є музичний зал, ігрова та казкова кімнати, спортивний зал для фізичного виховання підростаючого покоління. До речі, такого залу більше нема у жодному ДНЗ району. Що там казати - в такому закладі любо працювати. Трудиться тут 28 чоловік. І трудиться добросовісно, з повною віддачею. Тому цілком закономірно, що дитсадок нагороджено багатьма грамотами, є призером різноманітних конкурсів різних рівнів, починаючи районним і закінчуючи всеукраїнським. Велика заслуга у створенні належних умов та матеріального забезпечення голови Голубинської сільської ради Михайла Капустея.
На посаді завідувача ДНЗ Жанна Василівна Філіппова працює 20 років. З нею говоримо про пережите, про успішну роботу дитсадка, який користується великою популярністю серед малюків та батьків. Багато хто хоче водити сюди дітей з сусідніх сіл, але, на жаль, нема місць.
- На старті своєї діяльності садок був потужний, престижний. У семи групах виховувалося 140 діточок. Я працювала музкерівником у свалявському дитсадку. 1996 року мене призначили на посаду завідувача. Це були дуже важкі часи, садок перебував на межі закриття. Кількість дітей зменшилася, діяли тільки дві групи. Батьки втратили роботу, матері сиділи вдома і дітей у садок не давали, бо не мали чим заплатити за харчування. Ми надали школі приміщення для занять двох перших класів, і це нам допомогло утриматися на плаву.
У штаті було 43 працівників, але всі на півставки. Половина колективу перебувала у декретній відпустці. Декілька жінок ходили на роботу, аби дотягнути до пенсії.
– Як вдалося вистояти?
– Тоді ми отримували кошти з районного бюджету. Все треба було вирішувати з депутатами району. Виживали як могли. Доходило до скандалів, нас хотіли закрити, але я стояла горою, бо знала, що прийде час і дитсадок буде затребуваним у такому гарному селі. Справа почала налагоджуватися на початку 2000-х, коли батьки-заробітчани привезли перші гроші з-за кордону.
Десять років тому село обрало головою Михайла Капустея. Він прийшов до нас у садок і запитав: «Які проблеми? Що треба?» Я перерахувала їх, пальців обох рук було замало. «Будемо робити», - Михайло Дмитрович був небагатослівним. Взагалі він мало говорить, а багато робить. Невдовзі завітав з першими подарунками – телевізором, кінотеатром. Вони досі діючі, служать для розваг та навчання дітей. Ми почали плідно співпрацювати, стали замінювати вікна, двері, міняти сантехніку, електропроводку, встановлювати сучасні санвузли, мостити підлогу ламінатом та плиткою.
Наш садок має три блоки, один не працював років вісім. Протягом цього часу будівля занепала, протікав дах. Михайло Дмитрович шукав різні можливості, аби у село залучити гроші для його розвитку та благоустрою. Дізнався про діяльність ПРООН (Програма розвитку організацій об’єднаних націй). Ця міжнародна організація висловила бажання надати фінансування для впровадження ініціатив громади в рамках Проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». За його ініціативи я створила й очолила громадську організацію «Лужанка». Ми підготували Проект щодо капітального ремонту ФАПу, а потім і занедбаної будівлі дитсадка. Згідно з умова Проекту, співфінансування здійснювала сільська рада та ПРООН. На ФАП було використано 115 тис.грн., на дитсадок – 160 тис.грн. Ми зробили капітальний ремонт блоку, після чого відкрили дві групи. Тепер повернулися до тих потужностей, які були 30 років тому: маємо 7 груп, 135 вихованців. Щороку робимо ремонт окремих блоків, уже зробили кухню, пральню, господарські кабінети, санвузли і туалетні кімнати. Цього літа на ремонтні роботи використали 375 тисяч гривень. Уже привезли матеріали для заміни дерев’яної підлоги в казковій кімнаті.
- Знаю, що ви є постійними учасниками і переможцями різноманітних конкурсів. Розкажіть про це.
Жанна Василівна виймає з вітрини купу грамот і розкладає їх на столі.
- У нас хороші матеріальні умови, тому не можемо працювати погано. А тільки найкраще. У мене високі вимоги до колег. Двічі на рік у нас проходить тиждень безпеки. Проводимо заняття, різноманітні заходи для дітей. Це дає можливість не тільки подивитися, як наставники працюють зі своїми вихованцями, а і перейняти досвід. Я прихильниця вивчення іноземних мов. Раніше запрошувала вчителя англійської мови зі школи. Вона проводила заняття з нашими дітками. Потім прийняла на роботу молодого вихователя, і вона займається з ними. Ми брали участь у всеукраїнському конкурсі з англійської мови і зайняли четверте місце в області. У нас кращі музичні номери, в конкурсах «Театралізована діяльність» та «Фізичне виховання» здобули друге місце серед сільських садочків області.
- Як у вас справи з харчуванням?
- Чудово. 20 грн. коштує харчування на день, батьки платять тільки половину, десять гривень платить сільська рада. Із забезпеченням продуктами теж нема жодних проблем – все привозять вчасно. Під керівництвом Михайла Дмитровича сільська рада вирощує чисто екологічні овочі на нашій голубинській землі. З них готуємо смачні різноманітні страви.
– Як вам пощастило з головою села!
– Що правда, то правда. Тому ми і стараємося працювати «відмінно». Дітки отримують щедрі подарунки від сільського голови на День дошкільника, на Миколая та Новий рік. Не обділені увагою і наші працівники. З нагоди професійного свята отримують премію, сума достойна - тисяча гривень. Це хороший стимул для роботи.
Із завідувачем та головою села робимо екскурсію ДНЗ.
- Такий порядок і такі умови мають бути у кожному сільському садочку. Адже діти – це не просто діти, це майбутнє нашого суспільства. Якщо дитина зростає у теплі, добрі, то це вона пронесе протягом усього життя і буде створювати хороші умови для себе та нащадків, - слушно зауважив Михайло Дмитрович.
Тетяна Грицищук, фото автора
На фото: Жанна Філіппова