Обласна газета "Новини Закарпаття" постійно друкує думки відомих і авторитетних у краї людей різних професій і політичних уподобань. Сьогодні "гарячою" подією є Указ Президента України про розпуск парламенту. Наш співбесідник на цю та інші теми — депутат Закарпатської обласної ради, голова Народної ради русинов Закарпаття, заслужений лікар України Євген ЖУПАН.

— Як ви, Євгене Євгеновичу, ставитеся до політичних подій останнього часу в Україні, зокрема до Указу Президента про розпуск парламенту і дострокові вибори?



— Нечіткість і неврегульованість деяких положень Конституції України, спроби обмежити повноваження глави держави, продажність частини політиків-депутатів, нехтування волею виборців і ще цілий ряд причин, як на мою думку, спонукали Президента до таких дій. До цього були його неодноразові спроби до діалогу між різними гілками влади, пошуки компромісів, взаємоприйнятних рішень. Коли вже постала реальна загроза дизба-лансу у владі, перестала поважатись воля виборців, Віктор Ющенко і видав цей указ. А як же інакше, коли зневажається воля народу, конституційно визнаного "носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні". ("Конституція України", ст. 5. — Авт).



— А чому, на вашу думку, так поступають наші парламентарії?..



— Думаю, тут є декілька причин. Постараюся навіть не сказати, а показати їхню суть. Декілька років тому я мав нагоду бути в Данії. Так ось там, наприклад, рядовий лікар має більшу платню, ніж депутат парламенту. А в нас що виходить? Зарплатня депутата Верховної Ради в десятки разів перевищує зарплату лікаря вищої категорії. Якщо в демократичних країнах в парламентарії йдуть люди, котрі хочуть приймати закони для поліпшення суспільного життя, то у нас не завжди так. У нас можуть пройти і з метою поліпшення свого матеріального становища, і для лобіювання власного бізнесу, і, як ми тепер бачимо, заради посад. Причина, як на мене, ще і у недосконалості формування виборчих списків. Якщо і надалі від одної або декількох осіб буде залежати їхнє формування, то можливі всілякі сюрпризи.



— ...І вічне запитання: що робити?



— Треба брати приклад з держав, де вже давно відпрацьовані механізми формування партійних списків, коли той чи інший кандидат проходить своєрідне чистилище, беручи участь у так званих відбіркових турах в партійних організаціях і доводячи іншим партійцям свої переваги перед іншими щодо поваги серед громадян, досягнень у передвиборчих програмах і популярності. Крім того, ці люди мусять бути високоосвіченими, і що особливо важливо — високоморальними.

Не секрет, що в демократичному суспільстві, якщо депутата запідозрили в чомусь недозволеному, нехай навіть у плані моралі, то він добровільно подає у відставку, щоб не ганьбити себе і своїх близьких. У нас це не завжди так. Тобто, я хочу з цього зробити такий висновок: доки у парламентарії будуть іти заради наживи, а не заради служіння суспільству, доти проблеми у нас не будуть нормально вирішуватись. Я вважаю, що коли вже тебе включили у виборчий список тієї чи іншої партії, яка здобула довіру виборців, і ти обраний депутатом, то й маєш служити тій партії або блоку і підкорятись рішенням більшості, а якщо не згоден — напиши заяву і поступись місцем іншому, а не зраджуй.



— Який вихід із ситуації, що склалася тепер, вважаєте об'єктивно правильним?



— Як на мене, було би справедливо провести дострокові парламентські вибори. Щоб народ сказав своє слово довіри. Ці вибори змогли б також показати, що перебіжчики від однієї політичної сили до іншої не матимуть перспективи в майбутньому, що обрані депутати мають поважати вибір громадян України. Думаю також, час врегулювати й збалансувати неузгодженості Конституції та законів України для збереження балансу розподілу влади.



— Євгене Євгеновичу, ви — депутат обласної ради вже чотирьох скликань підряд. Якої думки про теперішній її склад?



— У цілому депутатський корпус облради — це шановні, відомі в області й за її межами люди, які дбають першочергово за інтереси Закарпаття і закарпатців. Наша обласна рада, вважаю, є прикладом у тому, як можуть знаходити спільну мову і виходити на взаємоприйнятні рішення різні політичні сили.



— Ви є одним з лідерів русинського руху, голова НРР Закарпаття. Нещодавно обласна рада прийняла рішення про визнання національності "русин" на території нашої області. Воно викликало спротив на Закарпатті і за його межами. Минулої суботи з критикою обрушилася навіть одна з центральних газет...



— Нагадую, на території Чехословаччини, у склад котрої входила Подкарпатська Русь, тобто теперішня Закарпатська область, русини становили абсолютну більшість наших краян. Після війни сталінський тоталітарний режим ліквідував нашу національність. Починаючи з 1992 року, обласна рада вже чотири рази визнавала русинів за окрему національність і зверталась до вищих керівників держави з пропозиціями про врегулювання даної проблеми. На жаль, до сьогодні Україна залишається країною, де русини не мають офіційного визнання. Прийняте 7 березня цього року депутатами обласної ради рішення про визнання національності "русин" на території Закарпаття свідчить тільки про поступ демократичних процесів у нашому краї і в державі.

Координаційна рада русинських організацій Закарпаття, що недавно утворена і в склад котрої входять практично всі русинські організації області, відкидає заяви антирусинськи налаштованих осіб та організацій щодо екстремізму, сепаратизму русинів і заявляє: русини поважають Конституцію і закони України, разом з громадянами інших національностей сприяють становленню в ній демократичного і процвітаючого суспільства!!!

Тепер щодо заяви чотирьох обласних партосередків правого спрямування, в якій засуджується рішення обласної ради з русинського питання. Двоє із чотирьох підписантів недавно працювали на керівних посадах в облдержадміністрації і тоді ніяких протестів щодо русинів у них не виникало. Не виникало ніяких протестів у цих партійців і тоді, коли абсолютна більшість русинів і русинських активістів захищали демократію в Мукачеві, правду на Майдані в Києві. А тепер вони, а також деякі професори університету, що сиділи, як миші, тихенько в кризові дні помаранчевої революції, чомусь стали навішувати ярлики русинам, розпалюючи міжнаціональну неприязнь. Русини відкидають будь-які інсинуації, що ведуть до розбрату і напруженості в міжнаціональних відносинах. Галасливі антирусинські заяви політичних аутсайдерів, переконаний, мають за мету привернути до них увагу, бо, як показали останні вибори, ці сили в нашому краї авторитету не мають.



— За 16 років поїздок на засідання депутатських комісій, на сесії обласної ради, у вас, Євгене Євгеновичу, не виникло бажання переселитися в Ужгород?



— Ні. Мукачево моє рідне місто. Я бачу його чистим, впорядкованим, а тому затишним і красивим. У цьому плані Ужгород програє Мукачеву.



— А якою ви бачите Україну і Закарпаття в недалекому майбутньому?



— Я все-таки сподіваюся, що воля народу буде реалізована, що Україна піде демократичним шляхом розвитку і що вона поступово буде інтегруватись у європейську спільноту. А закарпатці, як мудрі люди, будуть будувати свій рідний дім, свою Україну, любити свій край і шанувати всіх, хто прийшов з миром і любов'ю, незалежно від національності.



Інтерв'ю вела Надія ТЕГЗА, "Новини Закарпаття".
Євген Жупан: "Визнання русинів не суперечить ні законам України, ні її Конституції"
Русинство: настав час "Ч"?
Іван ПЕТРОВЦІЙ: Як попри невизнання, так і попри визнання — я Русин був, єсмь і буду!
Закарпаття: ОФІЦІЙНО про визнання національності "РУСИН"