Перший сейсмограф запрацював у Чернівцях сто років тому

Сейсмічну станцію у Чернівцях заснували ще 1907 року - другою в Україні після львівської, яка запрацювала на 12 років раніше буковинської. Третім місцем розташування подібної до чернівецької обсерваторії став тоді ще також австро-угорський Ужгород.

Проте насправді унікальною одну з найстаріших сейсмостанцій Європи – чернівецьку, робить навіть не її більш ніж поважний 100-літній вік. Справа у тому, що це саме у Чернівцях зберігся чи не єдиний на всю Центрально-Східну Європу старовинний сейсмограф. Принаймні польські чи румунські колеги чернівецьких сейсмологів, які працювали у лабораторіях ледь не усієї Європи, запевняють, що нічого подібного ніде не зустрічали. Виготовлений у Страсбурзі апарат експлуатували, починаючи з моменту заснування станції і ще довго по тому, як Північна Буковина стала невід’ємною складовою СРСР. Упродовж половини століття - аж до 1957 року - сейсмограф справно служив кільком поколінням чернівецьких науковців.



Принцип роботи сейсмографа, який, щоправда, на відміну від сучасних приладів, фіксував лише горизонтальні коливання земної поверхні, доволі простий. Інформація на ньому записувалася на звичайній паперовій стрічці, покритій шаром кіптяви, на сленгу сейсмологів - так званій "копченці". Це саме по "копченці" апарат у прямому сенсі цього слова нашкрябував криву, яка фіксувала підземні поштовхи. Подібний до чернівецького пристрій для коптіння стрічки 1946 року виготовлення, але не сам сейсмограф, зберігся лише в ялтинській обсерваторії.



Як запевнив кореспондента "Доби" директор навчально-наукової геофізичної обсерваторії Андрій Ніколаєв, полагоджений науковцями університету старовинний сейсмограф хоч зараз готовий стати до роботи. Щоправда, чи не єдиним суттєвим недоліком прибору була його відносно мала чутливість й недостатня точність, тому нині він переважно допомагає студентам краще зрозуміти сам принцип роботи сейсмографа, те, як працюють його маятник і стрічка тощо.



Решту ж не віртуальних, а цілком справжніх землетрусів у Чернівцях фіксують вже більш сучасні, хоча так само не найдосконаліші сейсмічні прилади. Йдеться про так звані високочутливі сейсмографи Д.П.Кирноса 1966 року випуску, які для убезпечення цієї апаратури від сторонніх коливань розміщено у глибокому підвалі обсерваторії.

(Щоб убезпечити апаратуру, яка "слухає землю" від транспортних і техногенних коливань, вибухів, коливань, спричинених завантажувально-розвантажувальними роботами тощо, її найкраще розміщувати на околицях міста, у лісі чи глибоко під землею). Під час землетрусу частини грунту описують дуже складну траєкторію, а кожен з них має свою власну хвильову картину. Проте науковцям немає необхідності реєструвати коливання по всіх згаданих напрямках. Для того, щоб кваліфікувати поштовхи земної поверхні як землетрус, достатньо зафіксувати горизонтальні та вертикальні коливання у напрямку північ-південь – захід-схід. Спеціальним кабелем через контрольний підсилювач основний сигналізатор землетрусу передає інформацію про коливання земної поверхні на комп’ютер, де її розшифровують і обробляють науковці. Силу землетрусу вони оцінюють двома способами – за методом Ріхтера безпосередньо у епіцентрі землетрусу (так звана магнітуда) і через його прояви на поверхні (відчуття людей, характер руйнувань, зміни навколишнього середовища), які окремо оцінюють за 12-бальною шкалою.



На жаль, власних сейсмографів Україна наразі не виробляє, відтак науковцям доводиться експлуатувати апаратуру, вироблену в Москві ще у часи існування СРСР. Попри те, що ці апарати відпрацювали вже по 40-45 років, чернівецькі науковці переконані, що за умов належного догляду за ними їх ресурсу вистачить ще на добрих півстоліття. Альтернативою їм можуть бути електронні сейсмографи англійського виробництва, якими вже зараз обладнано кілька з 50 вітчизняних сейсмічних станцій. Ось лише чернівецькій обсерваторії такий сейсмограф, вартість якого сягає 20 тисяч доларів, поки що не по кишені. Так само, до речі, як і будівництво нової сейсмостанції у мікрорайоні "Роша" чи робота у цілодобовому, а не інформативному режимі.



Необхідність фінансування сейсмологічних досліджень, так само як і здійснення протипаводкових заходів, на жаль, часто усвідомлюють лише після того, як стихія вже завдала свого нищівного удару. Хоча, здавалося б, що може бути простішим за неформальне поширення відповідної інформації на курсах ОБЖД у навчальних закладах краю, проведення навчальних тренувань чи дотримання елементарних правил поведінки під час землетрусу. Аналіз значної кількості землетрусів засвідчує, що між першим – зазвичай не особливо сильним поштовхом - і наступними – основними минає, як правило, 15-20 секунд. За ці кілька митей, людина може або врятувати своє життя, або загинути, якщо не знатиме як правильно себе поводити. Альтернативу кожному обирати самостійно.



Юрій ЧОРНЕЙ, "ДОБА"



UA-reporter.com