Слідчий ізолятор в Ужгороді існує з 1926 року, коли Закарпаття входило до Чехословацької республіки

Тут усі під одним дахом, одним законом та одними правами… Жінки, чоловіки, неповнолітні… Потрапити сюди — не дай Боже нікому. Але життя є життя, і може все статися.

В Україні подібних закладів понад 30, і один із них знаходиться в центрі обласного центру Закарпаття. Це установа виконання покарань, відома як слідчий ізолятор.

Будівля СІЗО зведена ще за чехів, причому так якісно, що нині, аби підтримувати її в належному стані, потрібні лише поточні ремонти. Навіть комунікаційні системи працюють як треба. Відновлення та перебудови потребують лише ті інженерно-технічні системи, що не відповідають вимогам часу.

Як розповів заступник начальника Закарпатської УВП Владислав Вербич, у коморах ізолятора вже близько 40 тонн картоплі, муки та інших харчових продуктів з розрахунку до наступного урожаю. Що ж до приготування їжі, то цим займаються особи, котрі відбувають тут покарання. Свої знання застосовують й електрики, зварники, малярі та інші спеціалісти.

На запитання про умови утримання неповнолітніх Владислав Вербич відповів, що вони повністю відповідають вимогам законодавства. А воно, зокрема, дозволяє купувати дітям до свят за допомоги спонсорів подарунки Різняться й умови відвідування: на відміну від спілкування дорослих через перегородку з телефоном, дітям дозволяється розмовляти з рідними віч-на-віч.

Для дорослих існує розмежування: ті, хто потрапляє сюди вперше, не повинні утримуватися з рецидивістами, а також поряд з тими, хто скоїв злочин іншого характеру, тяжкості та ін., аби уникнути тиску сильнішого на слабшого, що з меншим життєвим досвідом. При цьому Владислав Володимирович зазначає: не кожна доросла людина, потрапивши сюди, витримує вимушену ізоляцію і може перебувати місяцями в шоковому стані. Тому в установі працюють психологи, а буває потреба навіть у послугах психіатра. Приходять і священики, котрі ведуть уроки Закону Божого, а також спілкуються на духовні теми.

• • •

Ужгородський слідчий ізолятор засновано в 1926 році правлінням Чехословаччини. У довоєнний період аж до середини 50-х років установа мала назву Ужгородської тюрми № 1, згодом її перейменовано в АЗ-303/180 УВС Закарпатського облвиконкому. В 1959 році згідно з наказом Міністерства охорони громадського порядку Української РСР в основній будівлі організовано виправно-трудову колонію № 72 загального виду з лімітом наповнення 550 чоловік. До речі, основні будівельні роботи нової (лівобережної) частини міста тих років виконані засудженими. Згодом виправно-трудову колонію реорганізовано у спеціалізовану для неповнолітніх або т.зв. Ужгородську виправно-трудову колонію посиленого режиму (на 250 чол.). Для розміщення спецконтингенту, що утримувався тут, керівництвом УОГП було виділено окреме крило основного корпусу та праве крило основної будівлі, де розташувався здоровпункт та адмінкабінети. Решта ж будівлі належала виховно-трудовій колонії. В 1962 році на режимній території СІЗО побудовано одноповерхову цегляну будівлю для господарської частини, кімнати прийому передач та для побачень. У 1966 році зведено двоповерхівку, де розмістилися кімната виховної роботи для особового складу, бібліотека, майстерні та гуртожиток молодшого начскладу. 1968 рік — у зв’язку з реаогранізацією колонії в новозбудованій одноповерхівці розміщуються цехи з виготовлення сувенірів з дерева, кімнати для побачень та передач, крамниця.

В 1975 році відбулося розформування закладу, частину його приміщень передано УВС області, а згодом обладнано камери для затриманих.

12 березня 1999 року Указом Президента України Державний департамент України з питань виконання покарань виведений з підпорядкування МВС та набув самостійності з безпосереднім підпорядкуванням Кабінету Міністрів України.

Найбільш заповненим заклад був в кінці 1990-х.

А в 1936-му тут не було жодного підслідного, на знак чого був вивішений білий прапор.

• • •

У середині листопада 1956 року Радянськими внутрішніми органами були арештовані й ув’язнені в Ужгородській тюрмі 846 громадян Угорщини, причетних до революції та визвольної боротьби за свободу. 20 жовтня 2006 року біля Ужгородського слідчого ізолятора на знак шани і пам’яті про борців було відкрито меморіальну дошку. Сюди часто навідуються угорські гості та представники влади і покладають квіти.

А 25 листопада під час дружнього візиту група працівників установи виконання покарань Угорщини на чолі зі своїм начальником, полковником Ласлом Мейсарошем теж віддали шану землякам-героям.

Любов Деяк, Ужгород