Олександр Антал: Йду дорогою честі, справедливості та щирого бажання робити добро для інших

Олександр Антал, начальник головного управління Дежземагенства України в Закарпатській області – кандидат в депутати на довиборах до обласної ради УІ скликання по Ужгородському районному мажоритарному виборчому округу № 51.

До цього у депутатському корпусі краю він перебував дві каденції, що свідчить про добру оцінку його діяльності. Зрештою, закарпатці пам»ятають активність і напористість Олександра Петровича у відстоюванні інтересів простих громадян. Як у сесійній залі, так і у міжсесійний період подавав депутатські запити з різних питань щодо розбудови краю, обласного центру та добробуту його жителів. Часто проводив особисті прийоми громадян, відвідував соціально-культурні заклади Ужгорода та Ужгородського району, цікавився станом справ у громадах та робив усе для того, аби аби кожен заявник отримав позитивне рішення. Бо вважав, що саме допомога людям і є головним обовязком депутата будь-якого рівня.
Його фраза, що депутат повинен думати категоріями держави, краю, який представляє, блага для всього народу, а не тільки для якоїсь групи чи товариства, стала майже кредом життя. «Насправді в житті все просто: не роби того іншому, чого не хочеш собі», - каже він і додає. - На Ужгородщині проживають представники близько 76 рiзних нацiональностей, серед яких виразно представлені угорці, українці, словаки, росіяни, роми, євреї. І я свідомий того, що повинен шанувати їхні традиції, захищати їхні права, бо серед них – мої друзі, побратими, товариші, однодумці. Якщо у них буде все добре, значить і я матиму спокій на душі. Зрештою, цьому вчили мене батьки змалку, бо я на цій землі народився, сформувався як особистість, побудував дім, сім’ю і хочу, аби мої діти та онуки також жили в мирі і злагоді із іншими в нашому благословенному краї. Хто приїжджає до нас в гості, той повертається знову і знову, або осідає тут і будує своє родинне гніздечко. Це багато про що говорить. Я часто буває у європейських країнах, де все чисто, охайно, демократично, де є на що подивитись – усе вишукане, стильне. Та через пару днів хочеться додому, бо так як удома, на мальовничій Ужгородщині - ніде добре немає. Хай не така розбудована, хай не така багата, але рідна. Дасть Бог, ми її розбудуємо - це тільки питання часу. Якщо мені випаде знову представляти інтереси її громади в обласній раді, даю слово, що дбатиму про зміцнення її авторитету як на державному, так і міжнародному рівнях».
Подумалось: можливо такими були люди розквітаючої доби Відродження, з розмахом задумів і планів, наводячи на зоряну далеч свої помисли, бажання.
Він - спокійний ззовні, але з неспокійною душею та з пристрастю: будувати, поліпшувати, вдосконалювати, наче промовляючи до майбутнього..
«Мені хочеться, аби наші здобутки і звершення робились на видноті у наших дітей. Бо ж заради них стараємось бути самодостатніми, господарями своєї долі,міста та села», - каже Олександр. І ти йому віриш. Позаяк коло його зацікавлень, як показав досвід роботи в обласній раді двох скликань, - різнопланове, то поруч з ним завжди цікаво. « На життєвому шляху були успіхи, та були й поразки, які переносив гідно», - на хвильку замислившись, підкреслив він. Такий його темперамент, і така наснага. Відчувається, що перед тобою людина слова і праці, рішуча і водночас шляхетна.
Друзі, рідні відіграють велику роль в його житті. Вони - мірило його дій і вчинків, що бачили Олександра і веселим, і засмученим. Він з ними ділився тривогами і планами на майбутнє, а вони – підтримкою і любов»ю. Сьогодні Олександр Петрович Антал охоче ділиться думками з жителями Ужгородщини про те, яким бачить її нинішнє і завтрашнє.

- Нині, враховуючи специфіку моєї роботи, до мене звертаються закарпатці здебільшого з питань земельних відносин. Кажу щиро: колектив –фаховий, досвідчений, завжди готовий працювати стільки, скільки того вимагає ситуація. Я зі свого боку роблю все можливе, аби розв’язати проблему людини чи громади ефективно, швидко та виключно в рамках чинного законодавства, у світлі вимог поставлених завдань у цій царині Президентом України, Головою Комітету з аграрної політики і земельних відносин, губернатором краю, а це – прозорість, юридична інформація та обізнаність людей щодо нинішнього землеустрою, відсутність черг до реєстрації та оформлення прав на земельні ділянки, консультації, поради.
- З початку цього року державні акти на землю не видаються, так?
- Тепер згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ці документи називатимуться правом на нерухоме майно, куди віднесені земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці. Їх видаватимуть органи юстиції. До речі, про земельні відносини в Україні можна буде дізнатися на одному веб-порталі, що створений в рамках проекту "Видача державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру", який фінансується за кошти Світового банку. Тут оприлюднюються відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць, кадастрові номери земельних ділянок, межі земельних ділянок, їх цільове призначення тощо. Та повинен сказати, що територіальні органи земельних ресурсів за місцем розташування земельної ділянки реєструюють її у Державному земельному кадастрі, видають витяги з нього, здійснюють реєстрацію обмежень щодо використання їх у водоохоронних зонах, газопроводах та ін. Тому люди як зверталися раніше, так звертаються й дотепер. Я б сказав роботи не зменшилось, бо кожному заявнику треба все роз»яснити, скерувати, просто вислухати.
Оскільки земельне законодавство не відусоблене і тісно переплітається із водним, гірським, лісовим, екологічним і аграрним правом, то за потреби враховуємо і принципи також цих галузей. Тому проводимо консіліуми із залученнм різних фахівців, експертів, обговорюємо наболілі питання і тільки так приймаємо рішення. Це задля того, аби мімізувати надходження скарг із місць і розвязати проблему з користю для людини чи громади, як того вимагає українське законодавство про звернення громадян та відповідні інструкції.
Взагалі вважаю, що серед пріоритетних питань розвитку Закарпаття є формування дійових механізмів ефективного використання земельних ресурсів з виваженою політикою аграрного розвитку країни, у т.ч. земель сільськогосподарського призначення, бо це - розвиток бюджетів. На сьогодні, на жаль, ці землі розпорошені між територіями, власниками і т.д. Часто-густо відсутні відповідні документи. Потужній інвестор на такий стан справ не пристане. Щоб залучити сюди мега-інвестиції, треба привести це все до законодавчого рівня, як то є у європейських державах. Звісно, процес взаємодії суб’єктів нової економічної поведінки та інститутів як законів, норм, правил, принципів, форм власності не буде простим. Але душа болить, коли на нашому гірському малоземеллі стільки ділянок заросло чагарниками, бурянами. Люди скаржаться, що нема техніки, аби їх обробити, коштів і т.д. А наче вчора ще лягали під трактори, аби не поступити сусідові чи реальному власнику клаптик землі. І так - з року в рік. Тому з цим щось треба робити. Моя позиція з земельного питання проста: ринок землі потрібно орієнтувати на особисті селянські господарства, обслуговуючі кооперативи, на фермерів та інших дрібних і середніх сільгоспвиробників.
- До речі, що з цим роблять в європейських країнах, коли сільгоспземля не обробляється? Її можуть вилучити?
- У вітчизняному Земельному кодексі прописана норма, що передбачає певні дії в цьому плані. Приміром, коли ваша ділянка міститься в сусідстві з тією, яка не обробляється, і через це вона забруднюється бур'янами, то на ледачого сусіда ви можете подати до суду чи звернутися із скаргою до відповідних органів. У європейських країнах з цим строгіше. Якщо земля використовується не за призначенням, приміром, в Німеччині, у Франції — її можуть вилучити в судовому порядку. Але тільки в тому разі, якщо на неї прийде ефективніший господар. У Польщі якщо людина не може дати собі раду із своєю земельною ділянкою, то вона укладає угоду з відповідною структурою. В Японії власники земельних ділянок об'єднуються в товариства з обробітку землі. Тобто, є різні варіанти виходу з ситуації. Звісно, просто відбирати ділянки – це, як мовиться, не діло.
Щоб активно запрацювали дрібні виробники на селах, переробні комплекси,а в нас для цього є все – і сприятливий клімат, і роботячщі люди з навичками, бо займаються овочівництвом та садівництвом у багатьох державах світу, то необхідно удосконалити систему пільгового кредитування вітчизняних сільгоспвиробників. До речі, протягом останніх років пільгове кредитування мало різні варіанти - від бартерних розрахунків до різноманітних програм зниження відсоткової ставки за кредитом. Радикального здешевлення кредитів, доки не зникнуть ризики нової світової кризи, навряд чи варто очікувати. Відповідно реагує на цю ситуацію і банківський сектор, який свій ризик відображає у відсотковій ставці на кредити. Та в цьому напрямку робота ведеться вищими органами державної влади в рамках реформ, започаткованих Урядом України з ініціативи нашого Президента. Вони даються нелегко.Я особисто підтримую їх всім серцем. Бо Україна потребує реформ, і з цим погоджуються навіть наші опоненти. Та їх ефективність залежить від кожного з нас. Ми повинні працювати разом, на конкретну справу, чітко і водночас лаконічно реагувати на проблеми та вирішувати їх заради нашого з вами майбутнього. Тоді через півтори – два роки ситуація в державі кардинально зміниться. Ми матимемо оздоровлену економіку, соціальну сферу, культуру, з осучасненими традиціями.
- Вам повезло з виборчим округом. Адже Ужгородський район за своїм соціально-економічним розвитком є один із кращих в області?
- Так, це - правда. Район - унікальний, багатогранний, має три кордони, чудову місцевість, де проживають прекрасні, працьовиті, талановиті люди. Вони багато їздять у сусідні країни до друзів, до родичів. Повертаються звідти сповнені щирого бажання розбудувати свої села і селища до такого рівня, аби в них жилося комфортно, безпечно і затишно. Тому коли ведеш з ними мову про необхідність наповнення бюджету, залучення інвестицій у район чи грантів, вони беруться за це охоче. Їх не потрібно довго переконувати. Тому свою роль бачу у тому, аби разом із ними створювати території пріоритетного розвитку, що допоможе нам знайти нових цікавих інвесторів, а вони допоможуть самоврядній території розбудувати інфраструктуру, для громади – нові робочі місця, добробут. З такою ініціативою звернуся до обласної ради на предмет її підтримки.
Нині в районі починають працювати проекти з використання сонячної енергії:монтується сучасне устаткування, виділяються землі під проект. Поблизу села Ратівці введена в дію сонячна станція потужністю 5,4 МВт. На часі - запуск ще потужніших біля сіл Ірлява та Тийглаш. Цей проект має унікальні переваги - вічність і виняткову екологічну чистоту. Тому я вітаю цю ініціативу і готовий підкласти своє плече
тим, хто її втілює в життя.
Працюючи в обласній раді за попередніх скликань, разом із іншими депутатами обговорювали питання краю стосовно централізованого водопостачання сільських населених пунктів.Ужгородщину ця проблема також не обійшла стороною, де багато населених пунктів користується колодязями, різними сверловинами тощо. Так, деякі села включені в обласну програму «Питна вода», однак до повного забезпечення водогонами ще треба йти - в районі практично відсутня централізована каналізація. А в окремих селах ще досі мають справу з привізною водою. Тому для створення екологічно безпечних умов життєдіяльності сільських жителів, ми повинні будувати групові та локальні системи водопостачання за сучасними технологіями. Тим більше, що воду наших надр називають цілющою, життєдайною.
Маю твердий намір підтримати напрацювання в районі із будівництва очисних споруд за європейським досвідом, оскільки район – прикордонний і наші сусіди повинні бути впевненими в тому, що ми не шкодитимемо навколишньому середовищу, яке не має кордонів.
Як на мене, Ужгородщина може стати лідером з надання туристичних послуг в краї. Оскільки промисловий розвиток відходить на другий план, інший виходить на вигідніші позиції. А це - транспортний транзитний потенціал території, орієнтація на рекреаційний і туристичний напрямок і т.д. На сьогодні мережа туристично-рекреаційних і санаторно-курортних закладів району нараховує близько 30 об’єктів. Добре це чи ні? Добре, та може бути краще. Адже ми здатні надати не тільки середній та обмежений рівень готельних і туристичних послуг, а й значно вищий. Та й туристичних пропозицій можна напрацювати цілий «кошик»: це - використання лікувальних властивостей мінеральних вод в селах Демичі, Р.Комарівці, Червоне, Розівка, розширення використання ресурсів термальних вод за рахунок розробки привабливих для інвесторів родовищ, розвиток самобутніх традиції та етнокультурного середовища. Додаймо лозоплетіння, гончарство та дружелюдність жителів району – то матимемо цікавий тур продукт, який допоможе нам підтягнути депресивніші села. До речі, В.Вернадський сказав: " Людство на землі повинно жити разом з оточуючою природою за спільними законами Всесвіту". Тобто, в гармонії.
Заважає поганий стан доріг, довкілля, та й існуюча кількість прикордонних пунктів перетину кордону не є достатньою. Тому є над чим працювати. .
Це район, де існують тісні етнічні, культурні, соціальні, економічні зв’язки поміж мешканцями прикордонних регіонів країн-сусідів. Між ними напрацьована співдружність і добросусідство. Є конкретні результати. До співпраці зголошується все більше смаворядних громад по обидва боки кордонів: с.Тисаашвань та с.Ашваньраров (Угорщина), с.Ратівці та 7 прикордонних сіл (Словаччина), с.Часлівці та с.Ойок, с.Сорвош (Угорщина). Та, як на мене, було цікаво, якби кожна громада знайшла собі партнерів сусідніх держав та співпрацювала з ними, аби не замикатись в колі одних відносин і впливів, а розширювати їх - як інструмент врядування.
Я впевнеий, що цей напрямок ми будемо розвивати динамічніше. Тим більше, що нас об»єднують не тільки приємні клопоти, а й проблемні. Одна з таких – активізація екологічно несприятливих явищ- руйнівні паводки, зсуви, ерозія грунтів тощо. Тому ми повинні примножувати напрацьований добросусідський скарб задля придатного до життя природного середовища українсько-угорського- словацького прикордоння. Придатного - означає гармонійного. До речі, правда в тому, що наші пращури прагнули в усьому підтримувати лад і гармонію, розуміючи взаємозалежність природи і людини, творячи екологічно чисту життєдіяльність суспільства. Тому й передали нам природні перлини збереженими, багатими.
- Дослідники стверджують, що катаклізм майже не зачепить ті країни, де буде побутувати висока духовність і ментальна чистота.
- Як на мене, висока духовність - це не тільки коли люди йдуть до храму, моляться. Це коли люди дотримуються вищих істин щодо любові до ближнього. У даному випадку, ми повинні насамперед любити сиріт і безпритульних так, щоб забрати їх з вулиць, дати їм гідний притулок та відповідні умови життя і навчання. Я даю тверде слово, що в обласній раді буду працювати та підтримувати всі інституції, які покликані дбати цю вразливу категорію дитинства., допомагатиму як власним коштом, так і через благочинні організації. Бо чужих дітей не буває. Розумію, що з настанням економічної кризи настає криза душі, моралі. Але це справа поправима.
Взагалі вважаю своїм обов»язком тісно співпрацювати з молоддь. Маю намір пролобіювати спортивні майданчики для всіх населених пунктів району. Бо де їх вже облаштувала наша влада, там картина приємно вражає; сільські дітлахи граються з м»ячем, вчаться правилам спортивних ігор, а, отже, стають здоровішими. Дуже хотів би відродити культурні центри на селах з гурками для школярів та молоді. Сьогодні , особливо довгими зимовими вечорами, сільські бешкетники не мають де подітися від нудьги. От і беруться за пляшчину пива, сигарети. А так кожен поспішив би в тепле, охайне приміщення, де поспілкувався б з ровесниками, зайнявся б улюбленою справою – шахами, шахматами, моделюванням. І немає більшого задоволення , ніж знати, що ти зробив добру справу для людини чи громади, виправдав їх сподівання.
Я маю бажання творити добро, маю потенціал, досвід і підтримку команди – сильної, фахової. З мандатом чи без нього я не відійду від своїх переконань і потреб душі – це однозначно.
Життя дає шанс і я хочу його використати. Оскільки йду дорогою честі і справедливості , найменшого супротиву та щирого бажання робити добро для інших.
Маємо незалежну державу, демократичного Президента, різні політичні сили. Все як у розбудованій Європі. . З однією різницею. Там пристуність опозиції демонструє відсутність злоби, чварів і розбрату. Вона показує бажання консолізувати зусилля заради розвитку своєї країни та гідного життя її громадян. У нас з точністю до навпаки. Та красномовити на майдані про свої партіотичні почуття – ще не означає мати чисті помисли, прагнення стосовно розбудови України. Якщо не втілювати в життя потрібні зміни, які окреслені Президентом, вони самі по собі не настануть. Тому вважаю, що треба менше говорити, більше робтити - я живу за таким принципом.
Бажаю кожному кандидату до обласної ради жити і чинити так, щоб діти були щасливими, успішними, щоб люди при зустрічі не переходили дорогу на інший бік.
А вам, дорогі мої жителі Ужгородщини, зичу міцного здоров»я, добра, благодаті в сім»ях та миру на землі.
Та бажаю вам вибору, який виведе на дорогу впевненості за долю свого села, району, своєї родини!

(За матеріалами прес-служби кандидата О.Антала)

PS; бажаю удачі!

Зазвичай у рекламних матеріалах демонструють свій інтелект, обізнаність, людяність, бачення картини в цілому та конструктивізм , хвалять команду. І не критикують опонентів. Тоді навіть товариші опонентів починають схилятися у ваш бік як позитивної людини. А деколи один голос має вагу. Але це вирішувати вам.