Закарпаття у березні провело в останню дорогу своїх синів

9 березня у Берегові попрощалися із бійцем 128-ї гірсько-піхотної бригади, командиром БМП Олександром Товтом, який загинув під Дебальцевом. За побажанням його батьків громадську прощальну церемонію у місцевому Будинку культури було відмінено.

Бійця поховали на цвинтарі у мікрорайоні Буча за реформатським обрядом. Провести в останню путь свого побратима прийшли бойові товариші Олександра, пролунали традиційні в таких випадках три залпи зі зброї.

Олександр Товт — четвертий боєць, якого втратило Берегово під час АТО на сході України. Йому було 44 роки.

А у селі Лавки на Мукачівщині прощалися з 41-річним Ярославом Костем, який загинув місяць тому, 13 лютого. Траурні хоругви, прапор України з чорною стрічкою і кілька сотень людей, які прийшли вшанувати пам’ять загиблого. Без сина залишилась мати, без чоловіка дружина, без батька діти: 17-річна донька та 8-річний син...

Запаленими лампадками та вигуками «Герої не вмирають!» проводжали свого Героя й у Тячеві. Роман Козичко загинув під Дебальцевом. Прощалися з ним земляки під траурний марш військового оркестру та дзвони в храмах на центральній площі міста. Домовину, оповиту прапором України, несли на руках товариші по службі. Відтак її встановили на сцені, де священики усіх релігійних конфесій міста відслужили панахиду за бійцем, який віддав життя за Україну, і висловили співчуття рідним.

Без батька залишилася 5-річна донька Романа.

12 березня, Ужгород в останню путь провів майора Віталія Постолакі (позивний «Апостол») — командира розвідувального підрозділу 128-ї гірсько-піхотної бригади. У місті та й на Закарпатті загалом його знали як світлу людину, громадського активіста, депутата облради попереднього скликання.
Нагадаємо, про його загибель під Дебальцевом стало відомо ще 12 лютого, однак тільки напередодні борт із тілом Віталія Постолакі прибув до його рідного міста. До цього Віталія вважали зниклим безвісти. Але друзі офіцера, волонтери зробили все, щоб батьки змогли похоронити сина. Один з них — Павло Федака їздив на впізнання тіла товариша у Дніпропетровському морзі, про що інформував на сторінці у ФБ.

Після панахиди за полеглим, яку відправили священнослужителі різних конфесій, Героя пронесли вулицями міста для поховання на Пагорбі Слави на Кальварії. 12 березня в Ужгороді, до речі, було оголошено днем жалоби.

13 березня на Виноградівщині прощалися з Віктором Маркусем, котрий також загинув під Дебальцевом. Про це повідомив волонтер виноградівського крила Руху підтримки закарпатських військових Михайло Роман.

Прощання відбулося у рідному селі Вербовець. Герой вважався зниклим безвісти ще з 18 лютого. Тіло Віктора до рідного села супроводила колона з автомобілів, яка формувалась біля санаторію «Теплиця». Його поховали зі всіма почестями.