Газ горить, а борщ не кипить…

Чи якісне блакитне паливо доходить до наших домівок?» – такими питаннями закарпатці задаються час від часу. Проте впродовж останнього місяця – відколи стало відомо про суттєве подорожчання, – проблема якості взагалі набула першочергової ваги.

Закарпатці телефонують до редакції, активно обговорюють тему на вулицях, у родинах, доходячи одного висновку: якщо платити такі величезні суми, то й отримувати навзаєм максимальний ефект, тобто тепло. «Закарпатка» теж намагалася з’ясувати, який газ ми отримуємо, чи відповідає він нормам і що робити в разі виникнення сумнівів?

Газ горить, а борщ не кипить…

Горить, та не гріє; котел споживає більшу кількість газу, ніж зазвичай; полум’я на конфорці палахкотить то червоним, то жовтим кольором – такі основні скарги озвучують наші читачі. Крім того, споживачі вважають, що через неякісний газ швидко виходять із ладу імпортні котли, які дуже чутливі до різних домішок. Сергій Грегор, який консультує власників газових установок упродовж останніх чотирьох років, переконує, що з приводу якості газу й до нього почастішали звернення. Забруднені форсунки, зіпсована газова рамка або й загалом зламаний котел – усе це, каже спеціаліст, через неякісний газ. Крім того, клієнти скаржаться, що котел, на якому роками не змінювали налаштування, чомусь споживає більше. «Якщо раніше за місяць використовували 200 кубів, то чому зараз за такий же період – на 20 – 30% більше?» – питає Сергій. Словом, споживачі в усьому звинувачують газовиків, тож саме до них по коментарі ми й звернулися насамперед.

Перше, на чому наголосила «Закарпатці» радник голови правління ПАТ «Закарпатгаз» Вікторія Томинець, ПАТ «Закарпатгаз» передає споживачеві лише те блакитне паливо, яке отримує по газопроводах. «У нашу область газ надходить із 4-х магістральних газопроводів, – роз’яснює радник. – Із них на газорозподільних станціях отримують газ. Яка його якість? Насамперед відзначу, що вона в Україні регламентована законодавством. Так, згідно з відповідним міждержавним стандартом (ГОСТ 5542-78), калорійність блакитного палива в нашій державі має бути не нижчою за 7600 кілокалорій у 1 метрі кубічному (це теплотворна здатність газу, тобто енергія, яку він видає), або 31,8 Мегаджоуля на метр кубічний. Дотримання цього стандарту ми контролюємо щодня: для цього спеціально згодженими графіками в складі представників магістральних газопроводів, «Закарпатгазу», Держспоживстандарту здійснюється відбір проб, які передають на аналіз у акредитовану Держстандартом лабораторію, де й проводять дослідження компонентного складу якості газу.

Я наголошую: це робиться щодня! Крім того, впродовж останніх двох років основні заміри блакитного палива робляться паралельно й за допомогою дорого вартісного новітнього обладнання, встановленого в точках приймання-передачі газу (з магістральних газопроводів у газорозподільні мережі області), де встановили потокові хроматографи, які в режимі онлайн вимірюють його компонентний склад». Результати В. Томинець наводить: щоденний аналіз упродовж року свідчить, що в середньому подають споживачеві газ калорійністю від 7820 до 8200 кілокалорій у куб. м, тобто теплотворна здатність газу є навіть вищою за передбачені Держстандартом норми.

Винятком є лише газ, який видобувається в Солотвині на Тячівщині. Його теплотворна здатність не перевищує в середньорічному показнику 6000 кілокалорій на кубометр, відповідно через це, згідно з законодавством, для споживачів Солотвинського родовища вартість блакитного палива розраховується з коефіцієнтом 0,8 до встановленої для інших споживачів ціни.

На питання, чи бодай упродовж одного-двох днів спостерігалися протягом року відхилення від норми, пані Вікторія заперечно хитає головою: «Повірте, ми самі зацікавлені в контролі за якістю, адже розуміємо, що всі питання, насамперед, адресуватимуть нам».

Закиди спеціаліста з обслуговування котлів пані Вікторія спростовує: «Роз’ясню для споживачів такий факт: навіть при вищій температурі навколишнього середовища на обігрів одного й того ж помешкання може витрачатися більша кількість газу, ніж при морозах. Цьому є чітке пояснення – кліматичні умови Закарпаття. Мова про високу вологість повітря, яка в регіоні спостерігається часто й спонукає нас підігрівати помешкання (самі ж кажемо: до кісток пробирає, чи не так? – Авт.). Так і виходить, що часом при -10 і відносно низькій вологості повітря споживання блакитного палива може бути меншим, ніж при температурі близько нуля, але високій вологості». Зрештою, поклавши руку на серце, зізнаймося: ми всі таке не раз спостерігали, а нарікати зараз починаємо переважно тому, що, справді, платити доведеться чимало, тож і хочеться отримати максимум тепла з тих кубометрів...

Винен газ, котел чи безалаберність споживачів?

Перший заступник голови правління – головний інженер ПАТ «Закарпатгаз» Андрій Горват наголошує, що сумнів споживачів не завжди повинна викликати якість газу, а й якість обладнання та правильність його встановлення.

«Насамперед наголошую на технічному стані приладів, які використовуються для обігріву приміщень чи приготування їжі. Про що мова? Приміром, люди скаржаться, що помаранчевим чи червоним кольором горить блакитне паливо. Причиною цього нерідко є нестача повітря – воно потрібне, щоб забезпечити повне згорання газу. В ідеалі співвідношення має бути таким: 1 м куб газу до 10 кубометрів повітря – інакше можуть виникати запитання. І нерідко наші спеціалісти, які виїжджають за викликом, підтверджують це.

А скільки випадків несправного обладнання, забитих конфорок, не відрегульованої належним чином подачі повітря! До речі, самі ж споживачі відзначають, що після усунення цих проблем спостерігають зменшення споживання газу».

Насправді в цьому контексті треба говорити й про те, що в наших помешканнях нерідко газові котли встановлюють не згідно з законодавством. Це й зрозуміло, адже скільки квартир лише в Ужгороді були обладнані індивідуальними системами опалення на початку ери відмови міста від централізованого теплопостачання? Тоді ж принциповим було встановити, мало хто дотримувався необхідних для такого котла вимог щодо приміщення (якраз іде мова про те, що через маленькі приміщення бракує повітря для належної роботи обладнання). І хоча газовики ніби й контролюють це питання на етапі встановлення, але ж скільки котлів ще не зареєстровані, чекають на узаконення? А тим часом люди скаржаться…

Головний інженер наголошує, що при будь-яких сумнівах (нестандартний колір газу, неспецифічний запах тощо) краще телефонувати за номером «104», ніж чекати, поки станеться якась біда.

Про котли говорить і майстер із Ужгорода – Михайло Волошин: «Мало хто звертає увагу на те, що термін експлуатації котлів становить 10 років. Після цього їх потрібно або міняти, або проводити капітальний ремонт. Хто це робить? Майстра викликають лише в тому разі, коли котел взагалі виходить із ладу. Без профілактики, без капремонту з часом якість роботи будь-якої техніки погіршується. І не завжди газ тому виною – відбувається елементарне зношування, старіння деталей».

Михайло каже: кожен може сам порахувати, наскільки ефективно його газові прилади використовують газ – є ж норми (котлів це не стосується!). Так, приміром, згідно з середніми показниками, одна конфорка газової плити споживає за годину приблизно 180 літрів блакитного палива. А газова колонка за годину використовує в середньому 2,5 кубометра газу. Якщо показники використання вищі за ці норми, прилади працюють не на повну потужність, а тому потрібно шукати, де «собака зарита».

Інше питання – чистка котлів. Хто це робить? Через закіптюжений котел, труби практично на 20, а часом і більше відсотків гірше горить блакитне паливо. І нерідко, коли ми скаржимося на його якість, починати треба би з себе. Бо хто з нас слідкує за цим? Профілактичний огляд не завадить вашим приладам щороку, ну бодай раз на два роки. Хоча й тут ми економимо: скільки це на сьогодні коштуватиме? Колега минулого літа для такої роботи запросила спеціаліста: майстер проморочився три години й попросив 300 гривень. Якщо врахувати нинішню інфляцію, то профілактика потягне, напевно, й 500 грн. А якщо ще потрібно якісь деталі замінити – то й загалом страшно стає. От, власне, ще один аспект «неякісного газу»: починати потрібно не зі скарг, а з правильного ставлення до експлуатації обладнання…

Галина СОЛОДКА