Все в нас буде добре... (ФОТО)

Мер Берегова Золтан Бабяк справу робить так, як може, як розуміє та як уміє! А це, кажуть люди, на п‘ять!

Не просто це сказати, а ще складніше зробити, аби так сталося насправді. Але, поспілкувавшись із мером Берегова подовше, я збагнув, що влада не розгубилася перед труднощами, скрутою, новітніми викликами – вона на правильному шляху.

Тож будемо сподіватися, що таки у скорім часі у нас вирисується все нівроку та добре…

Пролог

Складається враження, що у коловороті останніх подій з політично-військовим відтінком окремі містечкові проблеми мовби віддаляються. Аж ні, це тільки на перший погляд. Переконатися у тому, що не зовсім так, можна у реальному житті та з конкретними фактами у руках. Узагалі-то провінційне Берегово, як й інші міста регіону, та всієї, зрештою, України, має чимало невирішених завдань. Низка з них є вкрай актуальними та вразливими як для всього 26-тисячного містечка, так і для кожного окремо взятого берегівчанина. Благо, що чимало питань потроху втілюються й про них згадуємо хіба-що в минулому часі. Бува, що навіть з легкою посмішкою на вустах. І це тому, що їх вирішення не відкладається на потім, себто у довгий ящик шухляди. Хоча міські реалії – це аніскільки не казка, де за помахом чарівної палички можна перемчатися з одного параметру до іншого. Аби домогтися поліпшення у всіх сферах, потрібна цілоденна та невпинна робота кожного члена міської команди. Можливо, що для когось вона нуднувата, але без цього немає поступу вперед, розвитку та розбудови.

Аби ремонтувати – треба розкопати

Отже, наразі мова про такі речі, як прокладання, ремонт і оновлення водогону, каналізаційної мережі, вулиць, тротуарів, а ще – освітлення тощо. Завдання вкрай важливі, вони повсякчас на порядку денному владного екіпажу на чолі із З. Бабяком. Бо це, як мовиться, економічна складова наших буднів. Якщо у цьому напрямку проаналізувати зроблене у 2105 р., то капітальний ремонт здійснено на вулицях Арань Яноша та Будівельній, Івана Франка, Кар’єрній, Балудянського, оновлено також бульвар Дюли Іллейша, що і насправді став окрасою центральної частини прикордонного міста. Віриться, що його облаштують ще краще й він стане не тільки візитною карткою, але ним пишатимуться всі мешканці. Бо ще він пішохідний і презентабельний. Не можна не сказати добре слово про тротуари на Стефаника, Мужайській, Б. Хмельницького, пл. Героїв (хоча тут чимало творінь нас чекає попереду) тощо. Звісно, роботи у цьому плані продовжуватимуться, але потрібне усвідомлення кожного, що для цього необхідні гроші.

– Без фінансів навіть найкраще виписані проекти не зможуть бути реалізовані, – ділиться міркуваннями перший заступник міського голови Гейзо Орос. – Та ще плюс людей терпіння – бо не можна щось будувати, ремонтувати чи оновлювати, не сформувавши при цьому належної бази. Окремим городянам, на жаль, не завжди подобаються траншеї, розриті тротуари, вулиці, викопані ями. Їх ми розуміємо, але вони теж мають збагнути, що дискомфорт сьогодні – це комфорт завтра. На цей раз нехай повірять, що затягувати з роботами не будемо...

Для прикладу, минулої осені силами виноградівських будівельників у місті проклали водогін з поліетиленових труб на частині вул. Б. Хмельницького (з обох сторін). На перехрестях також споруджено водопровідні розв‘язки та колодязі. Тут варто наголосити: ці роботи здійснено не тільки відповідально, але й акуратно та дбайливо, ретельно й старанно. Капітально відремонтовано мережу водопостачання та водовідведення на вул. Вільмоша Ковача, Крива, Рожошкерт. Останнім часом особливо діяльно працювалося на вул. Толстого та Кініжі, не зважаючи навіть на новорічно-різдвяні свята. А вже через кілька місяців тут розпочнеться асфальтування – плани хоча й амбітні, але цілком вписуються у програму соціально-економічного розвитку міста. Взятися за ці роботи вдалося завдяки збільшенню фінансових надходжень до міської казни. Опоненти владі зауважують, мовляв, чому це не робилося дотепер? Відповідь дуже проста – Берегово тільки віднедавна значно зміцнило та употужнило свою бюджетну міць. Хоча у цьому напрямку ще є над чим працювати. А побільшало грошей, до речі, завдяки фінансовій децентралізації.

Не так усе і просто

Звісно, люди мріють, щоб усе було та ще й одразу. Але, на жаль, такого не буває. Приміром, аби ту чи іншу вулицю заасфальтувати, необхідно спочатку завершити ремонт чи прокладання водо- та каналізаційної мережі, підключення до осель тощо. Яким чином взятися за ці роботи без проектно-кошторисної документації? Та ніяк! Необхідно виконати ці вимоги, аби затвердити програми, виграти тендери тощо. Навіть у часі, а він нині стрімкий, ці процедури займають чимало місяців. Відтак усі ці напрацювання повинні пройти відповідні експертизи, та ще аж у Києві – у галузевих науково-дослідних інститутах і відповідних міністерських структурах мають дати дозволи. Не так усе і просто...

Тож хотілося б мешканців заспокоїти, що все малюється добре. Повірте: і вода з краників потече, і асфальт на вулиці прийде. Отже, буде комфорт, та ще й надовго. Але для цього необхідно перетерпіти певні незручності. Страждання недовгі, коли взяти до уваги, що певні вулиці ще ніколи не мали вищеперерахованих вигод. А калюжі, болото – це теж явище тимчасово-скороминуще. І ніхто, на жаль, не може вплинути на природу, яка то морозить, то слякоту несе. Надіємося, що чвалати по калабаням довго не доведеться.

Тож не варто проклинати та лаяти міську владу, оббивати пороги, що, мовляв, «із-за ваших робіт» не можемо без чобіт і чистими дійти до порога. А ліпше дякувати, що дісталася влада нарешті до вирішення цих давно планованих завдань. Аби менше було болота, пропонувалося перекопані вулиці засипати щебенем, мовляв, твердь поглине місиво. У міськраді розглядали й таку ідею. Але, по-перше, це дорого. Щебеневі гроші можна використати на інші проекти. А по-друге, камінь, перемішавшись із землею, втопчеться у грязь й потроїть багнюку. Отже, не така вже й велика користь від такого задуму. І цим, образно кажучи, повинні «озброїтися» жителі вул. Чайковського, Грабовського, Фізкультурна та інших. Для них аналогічні проблеми – попереду, а модні туфельки-босоніжки доведеться на певний період повісити на клинець. Але фахівці вже працюють над тим, аби їх уникнути чи хоча б мінімізувати. Тобто зробити все в комплексі та швидко: подати воду, відвести каналізацію, прокласти асфальт і «запалити» лампочки – за формулою "три в одному". Аби потім не сталося, як на вул. Рожошкерт, де відповідні роботи затягнулися на цілих …16 років. Поза всяким сумнівом, нарікання з цього приводу були слушними.

Не будь голодною, дитино...

Ось такі вони, плани, завдання та їх виконання. Що вже казати про соціальні аспекти міського життя, в тому числі безплатне харчування дітей (1-4 класи) у школах, від чого відмовився уряд. Мало хто сподівався, що у бюджеті на цей рік буде скасовано таку норму. Зокрема, у місті Берегово 87 учнів, що мають «харчові» пільги (діти-сироти, позбавлені батьківського піклування, з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних класах тощо). А загалом це "гастрономічне" питання стосується 1505 міських школярів. До речі, звуження контингенту учнів, що мають право на безкоштовне харчування у загальноосвітніх школах, викликало нездорову хвилю емоцій, коли хочете, то навіть певний ажіотаж серед більшої частини батьків. Пожвавлення у суспільстві зрозуміле – бідність проникає у кожну шпарину людського буття.

Тож цивілізовано вирішити це складне питання – надважливе для мерії завдання. Бо по іншому аж ніяк не може діяти міськрада – такий "ультиматум" прописаний у змінах до бюджетного законодавства. Спробуй людям пояснити, що вини у цьому міськради нема – так розпорядився уряд на чолі з А. Яценюком. Певен – не зрозуміють або ж утямлять не всі. Відтак усі лихі слова «зарядять» у бік мера З. Бабяка – такий-сякий, про маленьких не дбає тощо. На цей раз такі звинувачення і в цьому ракурсі безпідставні. Хоча є мізерія і таких, що з розумінням сприйняли такі вибрики столиці й готові за годування своїх дітей вносити стільки, скільки треба. Бо, мовляв, радянські часи, коли подібні програми були безплатними, вже давно канули в минуле. Але суспільство дедалі біднішає, тож орієнтир місцевої влади – у їхній бік.

Тож міська влада, зваживши всі плюси та мінуси, також змушена була вносити певне коригування в свою програму щодо організації харчування учнів 1-4 класів навчальних закладів Берегова на 2016 р. На позачерговій сесії міськради депутатський корпус таки пішов батькам назустріч й одностайно підтримав наміри здійснювати харчування всіх учнів початкових класів з міського бюджету (йдеться про меню на обід вартістю 5 грн.). Це ціна гаряченьких харчів до тих пір, доки в освіті не виграють тендер. Хоча для якісного обіду цього явно замало. Але така процедура може тривати до квітня-травня, а вже тоді вартість харчування може скласти навіть 15 грн. Тобто годування стане значно калорійнішим. А загалом на ці потреби з бюджету буде використано майже 2 млн. гривень – до кінця року. Приміром, досвідчений підприємець Ганна Скінтей, яка "годує" учнів ЗОШ № 1 і гімназії, висловила з цього приводу свою точку зору, мовляв, дітей украй необхідно годувати. Бо в 11 год., коли приходить для маленьких обід, вони геть уже зморені – тож супчик-борщик, чай-компот, булочка-пончик так і просяться до їхнього шлунка. Переконана: влада на чолі з прагматичним мером таки знайде правильне рішення й малеча буде ситою.

Резюме...

Ось такі два погляди з приводу двох непростих проблем. Як висловився на задану тему міський голова Золтан Бабяк, ані перше, ані друге питання міськрада не забуває та із порядку денного не знімає. Навпаки, зусилля докладає, аби вишукати резерви, в тому числі вільні залишки бюджетних грошей залучити тощо.

Саме так націлює членів міськвиконкому закарпатський губернатор Геннадій Москаль, за чиїм підписом днями надійшов лист на адресу органів місцевого самоврядування. Звісно, можна знайти й залучити спонсорські кошти, заручитися допомогою меценатів, добродійників тощо. Відрадно, що на сьогодні вдалося зняти напругу серед громадськості – у середовищі учителів, батьків, учнів з цього соціального питання. Посприяла цьому також нещодавня нарада в кабінеті мера: принципова, ділова, аргументована. Аби не залишитися без шкільного харчування, яке фінансується державою, свої міркування висловили начальник міського управліня освіти Мар‘яна Пилипенко, головна фінансистка цієї установи Марія Баткі, заступник мера Надія Ловга, секретар міськради Людмила Токар, очільниця міськфінуправління Ольга Андришин. Їхні пропозиції й склали основу позиції міської влади, яку, зрештою, на сесії підтримали народні обранці. А підсумок бесіди такий – голодною не зостанеться жодна берегівська дитина.

І насамкінець. Я уважно вислухав міркування міського голови з цього та інших не менш важливих і животрепетних питань. Відтак собі до записника фразу такого змісту занотував: «Хтось фантазує, живе ілюзіями, що все буде добре, а пан Бабяк це покращення для містян творить". Пришвидшує своїми розумом і зусиллями, стараннями та умінням, енергійністю, кмітливістю, тямущістю. Тобто робить так, як це розуміє, як може. Наголосив: не сам, а з командою. Повсякчас і щоднини, бо та така вимога реформаторів доби.

Михайло ПАПІШ, журналіст із Берегова.