Мітинг біля площі Народної в Ужгороді провалився... Уже вкотре...

Повезло місцевим опозиціонерам: вони отримали чудовий привід вкотре звинувачувати обласну владу у всіх земних гріхах: травневий дощ заперіщив акурат у момент початку їхнього мітингу на площі Народній в Ужгороді. Уявляю вже, як гаряче і майже на зриві розповідають журналісти нашоукраїнських ЗМІ, як "губернатор краю змусив дощ піти саме під час мітингу. Той опирався, не хотів, але присутність поруч кількох молодиків специфічної зовнішності змусили хмари добре помочити багатотисячний натовп" .

З багатотисячністю, правда, в опозиціонерів також не вийшло (і дощ тут абсолютно ні до чого): пару десятків пенсіонерів і кілька юнаків у жовтих майках (із серії „заїжджих волонтерів”) не приховували свого роздратування: мало хорошого у необхідності слухати заяложені фрази під проливним дощем.

Виступаючі ж, у свою чергу, старанно відпрацьовували сценарій і зарплату. Говорили багато, але нічого такого, про що ми ще не чули: погана, погана і ще раз погана обласна влада. Дайош іншого Президента (звичайно, Ющенка)! Депутатів, які голосують неправильно – на мило! Закарпатцям погано, бо поруч - євреї ( і, що було дивно) мадяри та словаки!

Так-так, я нічого не сплутала. Подібні твердження звучали з уст не тільки нашоукраїнця-народнорухівця Піпаша. Майже всі виступаючі кричали у мікрофон про Закарпаття – для обраних закарпатців і Україну – про обраних українців. А ще комуніст Мигович розповідав, як мужньо він відстоював постанову про події в Мукачеві, не говорячи правда про те, як „підставили” комуністів нашоукраїнці, проігнорувавши постанову про вивід військ з Іраку. Звісно, не казав, бо знає, що політичне „розлучення” Ющенка і Симоненка – це одна справа, а ось втрата прихильності до нього нашистів місцевого розкрою - крок небажаний (тьху-тьху-тьху). Хто ж тоді годуватиме?

На мітингу була і я. Пішла заради того, щоб на власні очі побачити вирази обличчя тих, хто, за словами ораторів, представляє всіх закарпатців, висловлює їхню думку і позицію. Отже, мою також. Скажу відверто: я розчарована. Жодного, відданого тому, що відбувалося, погляду. Ніяких, бодай крокодилячих, сліз. Такого байдужого перечікування події не пам’ятаю з часів студентства, коли навіть заядлі двієчники хапалися за транспаранти заради „заслуженого” прогулу пар.

Даруйте ті присутні, хто йшов на площу за покликом і переконанням. Вас було надто мало, аби помітити у невеличкому натовпі. В очах же більшості – неприховане очікування обіцяної платні... Ці кілька десятків присутніх явно не висловлювачі моєї позиції, достеменно не представники моїх поглядів.

Цікаво, чому не підтримав своїх ужгородських прихильників нардеп Балога?

Мітинг провалився... Уже вкотре... Надія НЕВМИРУЩА "Вісник"