Р.І.О. — соціалістично “яблучна” революція, або Як п.Ратушняк підковзнувся на ананасовій шкірці
[i]У “Р.І.О.” від 15.09.01р. за № 38(169), власником якої є Сергій Ратушняк, з’явилася стаття, підписана ім’ям людини, котрої вже немає серед живих — Ю.Фєдіна. Смерть його — на совісті нинішнього соратника ужгородського екс-мера. Ми здогадуємося, хто насправді є автором цих “рядків”. Пробачення йому за наругу над пам’яттю покійного не буде!
Цинізм і нелюдяність автора статті “Афганська” революція продовжується” просто вражає.[/i]
...Боляче до сліз спостерігати як в минулому високопоставлений політик і бізнесмен, до того ж народний улюбленець, нині котиться вниз по похилій площині в архів закарпатської й ужгородської історії, на запилені полиці, у забуття.
Пан Ратушняк, усвідомлюючи всю безперспективність свого політичного становища, намагається вибити гґрунт з-під ніг своїх конкурентів на виборах-2002. Отож, зібравши воєдино усі свої «сили», і підключивши весь наявний інформаційний потенціал ( “РІО”, “Ехо Карпат”, “Європа-Центр”), екс-мер спробував 6.09.01р. зібрати ветеранів Афганістану в Будинку вчителя. Для чого? Для розколу нашої організації, чи для віднайдення електорального ґгрунту під ногами? А може для зведення особистих рахунків з п. Слободянюком?! Це вирішувати самим читачам, однак, насмілимося висловити думку, що будь-який варіант відповіді буде правильним.
Впродовж двох тижнів,коли планувалася акція (а тут пішли в хід елементи підкупу, споювання, погроз і шантажу), проявився справжній, а не “дутий”, авторитет панів Ратушняка,Шейдика, Марченка, Геюшева, Мельникова серед ветеранів-афганців: на скликані ними збори з’явилося ... 56 чоловік. Якщо врахувати присутніх у залі “небажаних” С.Матвієнка, С.Слободянюка, С.Олексіюка, В. Іващенка, М. Дидяка, Г. М. Мартиновченка, принаймні трьох представників ЗМІ, а також 7-и членів соцпартії та трьох членів відомого кримінального угруповання, то виходить більш ніж скромна цифра — 37 ветеранів Афганістану. І це з 986-ти членів облікового складу учасників бойових дій , що проживають в Ужгороді і вже 312-ти фіксованих членів Ужгородського міського товариства учасників афганської війни! Але ж, згідно з нормами старого Статуту Ужгородського товариства від 1993 року, для проведення легітимних загальних зборів потрібно зібрати дві третини від кількості фіксованих членів товариства (тобто: з 312-ти не менше 208 учасників). А для прийняття будь-якого рішення, аби воно вважалося легітимним, необхідно, щоб за нього проголосували дві третини з цих 208-и фіксованих членів організації. А це не менше 138-ми чоловік. Будь-яка інша кількість учасників зборів — 66 або ж 37 — не дає можливостей для прийняття рішень, в тому числі і тих, що стосуються кадрових змін.
Але справа тут навіть не в цифрах, адже і 37 чоловік, що зібралися в залі Будинку вчителя — це теж вагома сила, з якою треба рахуватися, і їхня позиція заслуговує на увагу, в т. ч. і С. Слободянюка.
Та все ж, 37 афганців, рішуче незадоволені роботою міського товариства, на чолі з О.Марченко, З.Геюшевим й І.Мельниковим, які пережили як мінімум трьох голів, котрих використовували як ширму для вирішення своїх корисливих інтересів, у тому числі і при розподілі гуманітарної допомоги та благодійних пожертв. І коли Юрій Беляков почав наводити елементарний порядок в цих питаннях, то вищевказані “товариші” почали вішати на нього різні ярлики. (Заради істини уточнимо, що О.Марченко своє членство в товаристві використовував і використовує не у фінансових, а в політичних цілях). У цій ситуації Ю.Беляков повівся твердо і рішуче, очистивши товариство від трутнів та запровадивши демократичнішу форму керівництва — правління з 21-го ветерана замість 9-и членів “ради”, — і передав правлінню повноваження з розподілу всіх матеріальних та інших благ.
Можна зрозуміти “стан” Геюшева і Мельникова: повз їхні “загребущі” руки пішла допомога широкому загалу ветеранів, членів товариства... Більше не будуть на “свинському базарі” торгувати “афганською” гуманітаркою!
Можна зрозуміти хвилювання і самого С. Ратушняка: він особисто на політичну перевірку виявився “голим”...
Статут як дишло?
Ужгородське міське товариство учасників афганської війни з 17 грудня 1999 року де-факто керується Статутом Української спілки ветеранів Афганістану. Про це свідчать матеріали IV-ої звітно-виборчої конференції УСВА (воїнів-інтернаціоналістів), отримані президією по запиту з архіву УСВА. Комізм ситуації полягає в тому, що головний заколотник, котрий не визнає Статуту, — Закір Геюшев, колишній заступник голови Ужгородської міської організації — був обраний 2 квітня 1998 р. делегатом від Закарпаття й разом з іншими підтримав Статут у новій редакції та отримав за активну роботу на конференції іменний годинник з рук Сергія Червонописького. Разом з двома іншими делегатами від Закарпаття Закір Геюшев узяв на себе зобов’язання запровадити і виконувати вимоги даного Статуту, але чомусь затягнув цей процес майже на 2 роки. Тому позачергова конференція, що відбулася 28.08.01р., де-юре прийняла Статут УСВА та вивільнила організацію від нечистих на руку ділків і кон’юнктурників.
А товариство ветеранів Афганістану м.Ужгород, організаційно та морально зміцнівши, продовжує боротьбу за соціальні права ветеранів — учасників бойових дій, і в квітні 2002 матиме в керівництві Ужгородського міськвиконкому і серед депутатів міської ради — ветеранів війни в Афганістані та інших конфліктів.
Матеріал взятий із інтернет-сайту [a href="http://www.afgan.org"]www.afgan.org
[/a] Президія Ужгородського міського товариства учасників афганської війни.