Ужгород : психиатров в плен не брать

Еще при Масарике хотели сделать прямую ж/д ветку до Мукачево, чтоб решить транспортные проблемы, создать удобства для людей. На фінише КПСС мечтало построить дорожную естакаду над переездом, чтоб не было очередей и пробок, как сейчас, когда ногами быстрее дойдешь к месту назначения , чем на маршрутном такси за гривню двадцать копеек.

Ничего с запланированного не вышло — политика подкачала Ужгородцев.



З усього видно, що політичні ремінісценції і зараз продовжують створювати проблеми для людей, ще більше погіршують і так нестерпне транспортне становище в розбитому, як під час війни, місті над Ужем.



КОСИТИ «КАПУСТУ» НА ГОЛІЙ ПЛОЩИНІ?



15 травня 2008 року в газеті «Бонус-ТV» промайнуло невеличке оголошення: «Виконавчий комітет Ужгородської міської ради прийняв рішення про заборону в’їзду транспорту до центральної пішохідної частини міста без наявності відповідних перепусток для службового транспорту. Транспортним засобам заборонено в’їжджати у центральну пішохідну частину міста з вулиць Духновича та Волошина. Натомість в’їзд службового транспорту до центру дозволено у робочі дні лише за наявності відповідних перепусток і тільки зі сторони набережної Незалежності. Перепустки, які були видані раніше, слід вважати такими, що втратили чинність. Видачу та реєстрацію перепусток на в’їзд до центру здійснює управління муніципальної поліції міста. Автомобілі вагою більше 3,5 тонни узагалі не матимуть права в’їжджати до центру. Для підприємств торгівлі, що розташовані у центральній частині міста, встановлено графік завезення товарів з 6-ї до 8-ї години ранку.»

Щось подібне 19 квітня 2008 року надрукувала і комунальна газета «Ужгород».

З цього видно, що ігнорування прав людини, в тому числі на вільне пересування рідним містом, — улюблене заняття ужгородських чиновників. Добре, якби ми жили в ідеальній країні, а не в незалежному утворенні, подібному на Ратодерибан - сіті . Тоді справді для постачальників легко було б скоригувати зі своїми фірмами час отримання товарів, щоб завозити їх саме з шостої до восьмої світанкової пори. Але ж так зробити в Україні майже неможливо. Не тому, що Україна відрізняється від Європи, як Рата – від Нomo sapiens, тобто “біомаси “, що вміє мислити, як людина . У службових справах теж є потреба заїжджати до центру в несподівані години, бо в нас нема циклічної роботи загальнодержавної структури, все залежить від температури тіла бюрократичного апарату, його корупційних амбіцій, та ще інших поважних ( або не зовсім ) причин.

Можна в цьому випадку подумати просто по-людськи: «Якому дурню просто так захочеться теліпатися в той центр? Хіба що Раті, подивитися, як пересувається черговий дерибан». А муніципальна поліція, якої ніхто ніколи в центрі в очі не бачив, коли вона потрібна? В місті взагалі склалося враження, що її створили за прикладом собаки Баскервілів - тобто лякати нею можна, коли ще потрібно, а так – примарне страхіття, яке спить, коли немає Ратиної команди: “Фас! Ату нього!” Таке пам’ятають працівники ринків на Краснодовців, вул. Фединця, працівники “Молочарні”, та прості перехожі, використовують свої спогади, щоб лякати неслухняних людей. Поліція мала б там знаходитися і ловити авто - хуліганів , якщо вони туди зненацька вскочать на тачці з «тьолками» і ввімкненими шансонами типу «Володимирський централ» або “Гоп - стоп , як Рата“ на всю потужність. Хоча такі, як правило, можуть відмазатися. Таких і штрафуйте, якщо в них закінчилися гроші для хабарів, а то в мерії, як у сержантів, з’явилася звичка додовбуватися навіть до стовпа. При чому деякі стверджували, що стовпи бувають п’яні та інколи підспівують тому ж “Володимирському централу“.

Мерія та її авторитетний на всю занедбану Радванку ватажок - Сергій Ратушняк не хочуть (чи не бажають для свого блага) зрозуміти, що в центрі прикордонного міста Ужгород працюють та мешкають понад чотириста осіб, які використовують транспорт як у службових, так і в приватних цілях. Не всім же вдається нахапати з дерибану майна міста грошей, як Раті, та жити собі в особняках ! Або прихватизувати квартири, щоб створити в них офіси рієлторских контор, перукарень та інших неторгових точок. Із службовим, скажемо, все зрозуміло. Це — інкасація, завіз продуктів харчування, побутових та канцелярських товарів тощо. Згодні, що це має здійснюватися не в робочий час. А так, як робиться у всьому цивілізованому світі — вночі. У нашому випадку з 6-ї до 8-ї години ранку, коли навіть Рата солодко спить або планує черговий “похід до влади“.

Так скажіть, чому людина, маючи власне авто, повинна в аеропорт, на автовокзал, на поїзд виїжджати з дому о 6 ранку?! Що, в неї щось не те із головою, як у Швондера? Це що, всі літаки, потяги відправляються з 6.00 по 8.00 ранку? І невже, щоб виїхати на роботу на 9.00, треба пересікати „ратушняківський кордон” о 6.00?!

Хоча є категорія громадян, які вважають, що їм конче потрібна перепустка. Один, скажімо, є впливовим працівником банку, а інший водієм не менш крутої фірмочки. Тому їм ”западло” поставити машину на стоянку і пройти пішки 30 метрів. В кінці кінців, їм спорт не до вподоби, про що видно по їх огрядних фігурах. Вони вважають за великий шик загнати в пішохідну зону автівку і поставити її поруч з банком чи фірмою. Тим більше, що їх тарантаси такі ж круті, як і їх власники. Цікаво, чим викликана така потреба – власними амбіціями, хворобою „крутизни” чи загальним паралічем від “переїдання” розумової діяльності? А може, у них інші , більш приховані , проблеми? Що б там не було, доводи “крутизни” виявилися настільки переконливими, що вони отримали перепустки і тепер вдень розсікають по Корзо, як пароплави по річці Уж. Скажіть, в якій державі ви таке бачили? Навіть у Мукачеві вже не їздять по центру, бо там ніколи не буде Рати та його команди “найманих папуг”. Хоча це порівняння не є коректним, адже меру обласного центру С. Ратушняку дуже далеко до колишнього мера В.Петьовки та інших, які спромоглися навести лад у місті над Латорицею, не перетворюючи його на суцільний Мусоросранськ, або Свиноград.

Хоча поняття „свинюшник”, „свині” та свинство в Мукачеві та Ужгороді тлумачаться в залежності від рівня інтелекту та, зрозуміло, доступу до загального „корита”. Доказом цього є фотографія, зроблена біля будинку за адресою пл. Театральна, 6. Як бачите, номери закордонні. Цікаво, як водій цієї машини спокійно серед білого дня не тільки заїхав, а й припаркував своє авто в пішохідній зоні, тоді як приватні водії, що роками мешкають у центрі Ужгорода, не можуть отримати перепустки? Чи, випадково, не криється відповідь у кількості крутих зелених папірців чи кольорової «капусти», що росте та споживається на просторі Євросоюзу? Тим більше, що й номер машини із «країни стобаксового Франкліна». Мабуть, саме з цієї причини муніципальній поліції і нема діла до іноземних та інших авто, які «бороздять» по пішохідних просторах на вул. Волошина, Корзо, площі Театральній? Або їм “наваляли стільки бабла, що вони стали як ті три славнозвісні мавпочки, як нічого не бачать, не чують та нікому не про що не скажуть? Хіба, що по п’яні ! От і виходить, що в «кориті» все має свою давно встановлену таксу. Тому майже щоденно з боку мерії і доноситься голодне чавкання аж до задоволеного хрюкання. Все залежить від посади того, хто зміг першим дорватися до кормушки... І коли ви вже нажретесь, чи то вдавитесь, чи, ще краще, луснете впоперек та вшир ?!

До редакції газети звернулися десятки людей зі скаргами на те, що їм — приватним власникам — муніципальна поліція не видає перепусток на проїзд до центру міста над Ужем. Мовляв, «не положено — і точка». Але в наведеному рішенні жодного слова про людей, які мають власні авто. Логічно випливає, що все, що не заборонене законом — дозволене. Але в реальності все не так просто, бо ми живемо в Ратодерибані, а не в Мукачеві.

Тому ці автомобілі, припадаючи пилюкою, майже тиждень стоять у подвір’ях, під’їздах, очікуючи, коли їх власник збере грошенят для мерського корита. Інші, що не встигли прошмигнути до 15 травня до рідних під’їздів, сиротинами туляться біля розбитих тротуарів «свинського» міста. Певна річ, що за їх безпеку наша дорога влада відповідати не буде — її «хата скраю», де панують три мавпочки. Так само чиновні владарі не будуть відповідати за те, що власники не встигають на роботу. Ще добре, якщо вони завжди встигають до корита. Але люди не можуть скористатися своїм законним правом на вільне розпорядження власністю, що гарантовано Конституцією України. Виходить, що для них фунтамент держави пустий звук і тому на неї вониплюють.



Екстрім – пішохідний міст. Гонки: „Хрест” – Едельвейс”



Меру, який сам себе зазомбував словом „Банкова”, засіло в голові, що він, як мінімум, чи то президент, чи то вже Наполеон. І почав він видавати на-гора різні вказівки та рішення (на що потрібен, між іншим, інтелект), А підступний корінь “банк” того й диви вирине з підсвідомості. З цього, можливо, і починається головний “прикол” від Рати.



Віднині тільки в нашому місті інкасатори будуть носити вручну довірені банком гроші. А це, що не кажи, пікантна тема. Згодом чекаймо на стрілянину, як у тих диких вестернах, які обожнює наш мер... Тому бажано заздалегідь про всі пограбування з нападами повідомляти об’явами в газеті „РІО”. Туристів на це дійство з’їдеться не тільки з усієї України, а навіть Євросоюз підтягнеться. Можна і в ставки пограти... Чого тут соплі розводити? Хіба що вони є обов’язковим атрибутом його оточення. Яка „влада”, такі й закони. „Крутому” місту – „круте” життя.

До речі, це не останній екстрім від крутеликів з „Володимирським централом”. Ще декілька років тому ця „новоспечена еліта” від Франкліна через пішохідний міст з площі Шандора Петефі на Театральну проскакувала тільки увечері або вночі. А нині з „ноу-хау” нашого Швондера та його „колгоспних папуг” його же імені, тобто Швондера, їздять і в білий день, до того ж навіть парами, що спостерігалося 28 та 29 травня. Те, що міст може не встояти, це дурнички, зате екстрім же який! Треба було бачити очі пішоходів цієї миті! В них і щира віра в Бога, і молитва та думки… витримає чи не витримає? Майже як у Гамлета, принца Датського. Скажено бігають, майже з орбіт вилазять, а самі люди ще мить і з ім’ям мера та добрим не тихим словом, частенько згадуючи „...твою мать, владу Рати” плигануть не в гречку, а в обмілілу річку. Хоч фільми про камікадзе та каскадерів знімай. Та що там? Джекі Чан відпочиває, або вже захлинувся слиною від заздрощів. І все це завдячуючи нашому головному Швондеру. Правда, той душив лише котів, а цей - собак та інших всіх інших істот, хто лише попадеться йому на очі. Хоча чого дивуватись? Спочатку їздили працівники ППС, потім мотоциклісти, прийде черга до велосипедистів або власників віслюків. Сьогодні легковушки, а взавтра бусики та вантажівки. Цікаво, до яких див та екстрімів ми ще доживемося з такими вражаючими тенденціями, бо ж у керівників міста в голові не розв’язання його проблем, а тільки один „дерибан”.



Як вихід радимо встановлювати не бетонні плити, як на набережній, а використати досвід Вітчизняної війни. Встановити в центрі протитанкові їжаки, викопати окопи або навіть дзоти, та озброїти ППС “катюшами”. Це вам не бетонні незграбні плити, а металеві рейки, які мають більш естетичний вигляд. До того ж витримують танк, отже про легковий та інший транспорт говорити не доводиться. А може захоплення надійністю бетонних плит криється в тому, що під ними Рата бажає скрити всіх своїх ворогів ?



…А там і до дотів з кулеметними гніздами рукою подати. Місто і так все розбите, як після третьої світової війни, або іншої напасті. То нехай вже будуть і доти або дзоти для муніципальної поліції, адже в місті її і так не побачиш. А так хоч будеш знати, куди підійти та до кого звернутися. Ниряй в окоп, та шукай головного із ППС …



До речі, це далеко не остання ланка в отриманні прибутків. Є в цій справі і свої „ключники”. Ні, це не ті, які зберігають ключі від міста, а ті, хто буде контролює проїзд у центр міста над „Гадом”. Одна з „бойових” позицій, чи то „засідок”, буде в «Доті» біля стоматологічної поліклініки. Шлях до омріяного центру буде перекривати шлагбаум з „ключником”, чи то „рекетиром” від влади, який навіть при наявності перепустки здере з вас за проїзд гроші - від 10 до20 грвн. Якщо такої немає, то як стверджуюють «безперепустники» ставка значно вища. Після цього згадується анекдот про інспектора ДАІ, який пише рапорт на ім’я начальника, в якому просить у зв’язку з важким матеріальним становищем надати терміном на один місяць переносний нагрудний заборонний знак „кірпіч”. Не буде дивним, якщо згодом з’ясується, що в Ужгородській мерії вже списки складені на пільгову чергу попрацювати „ключником”.



Кажуть, що цього тижня мер С. Ратушняк отримав від ужгородців з приводу нововведень у центрі міста стільки дзвінків, що під їх впливом почав себе бити в груди та кричати, що він не поступиться ні на крок і наведе в червоній зоні порядок. У цьому навіть нема сумніву, бо він насправді довів, що таке “ порядок” у нашому Мусоросранську.



Екстрім через пішохідний міст вже є. Щоденні гонки – ралі „Хрест – “Едельвейс” – Дакар” також у дії. А з такими темпами за рік-два буде новий спорт для „крутих” гонок у центрі міста з „ходячими” перешкодами та без них. Кажуть, що на зорі своєї молодості, в Рати було подібне захоплення - проїхати на крутому „джипарі” через річку, причому ставки тоді були будь здоров для тих часів - по півтори тисячі баксів для переможця.



Інкасація вже готова до шоу зі стріляниною, справа тільки за бандюками. Пожежники теж стрибають від „щастя”, бо мають вирішувати з МНС про вертоліт для гасіння пожеж або малий літак. До речі, це теж цікава тема, але не для МНС. На різниці в ціні можна покласти в кишеню чималі бюджетні кошти. Не мені вас вчити. Тому купуйте відразу два. Буде чим гасити не тільки „червону зону” – центр, але й Вінничну, де окопався наш Рата.



І взагалі сесія колгоспу ім. Швондера має ухвалити рішення про зміну розкладу потягів та літаків. Їх усіх слід запланувати на ранок та вечір, коли завершується комендантська година. Та врешті-решт визнати площу Поштову центром Всесвіту імені Рати. А Швондера – Наполеоном 1V. А далі оголосити комусь війну, наприклад, Тринідаду або Сектору Газу, а у випадку поразки - емігрувати до Панами, де колись ховався його дружбан по дерибану - Паша Лазаренко. Правда, той все ж таки пережив тривалу зупинку в улюбленій справі у американській в’язниці. Головне - психіатрів у полон не брати. Бо від них для наполеонів та інших побитих імператорів самі клопоти та проблеми.



З приводу биття в груди. Порада всім швондерам однойменного колгоспу. Спробуйте постукати ще по голові, потім по столу. Потім головою об стіл. Далі головою об стінку. Правда, гуркіт буде той самий, що й першого разу. Практикуючі лікарі кажуть, що іноді від цих дій виникають думки. Або взагалі зникають. Або зникають, щоб з’явитися у вигляді чергового рішення про оголошення війни. Котам, чи собакам, або навіть птахам. Хто знає, може в когось і промайне примарна думка, що час у місті ремонтувати каналізацію, шляхи, тротуари, дбати про саме місто та його головне багатство – людей. І головне, прийде порозуміння, що вирішення проблеми центра міста в такий шлях є фактичним визнанням своєї неспроможності керувати містом. ІВ усьому світі працюють методом закону та системою штрафів, а не встановленням бетонних плит та шлагбаумів. Хоча Швондерам це важко зрозуміти, майже як квантова фізика.



SOS! ПАРАЛІЗОВАНА І... «ШВИДКА ДОПОМОГА»



Але це ще квіточки, які розвиваються разом із весною... та повнолунням. Заборона на в’їзд розповсюджується і на «Швидку допомогу». І її в центр «ділові» люди від влади не пускають. (Бува, за вказівкою Рати - дерибана не розрахували тариф „поборів”. А чому б ні? Люди за здоров’я та життя все заплатять. Останнє віддадуть, щоб наповнити корито.)

До речі, 29 травня розповідали жахливу картину, як інвалід П. з пл. Театральної майже годину з чисельними зупинками для відпочинку на лавицях йшов з родичами для проходження УЗД в лікувальний центр, що по вул. Толстого. Це ваша мораль та совість, служителі народу, , який вас обирає на посади? От і виходить, що родичі вимушені хворих транспортувати до таксі чи «Швидкої допомоги» на носилках або й просто на руках чи якихось саморобних ношах.

Ужгород може «пишатися» своєю владою та її основним владним опудалом в особі Ратушняка, за волею яких віднині проблеми хворого — це його власні проблеми. Як сказано в Ільфа та Петрова: «Порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих».



Цікаво, чому мерія так не любить простих мешканців центру нашого міста над бурхливим Ужем? Чи не виживає їх, бува, на периферію, щоб таким чином дістатися до такої солодкої і дорогої нерухомості у центральній частині? Скоріше за все, це саме так, адже далеко не на всіх мешканців цієї частини міста розповсюджуються ці «драконівські заходи». “Крутелики” вже отримали потрібні перепустки й у вус не дують.



А тим часом прості ужгородці, що мають необережність жити в “крутому” центрі, але не мати ознак „ власників колекції із портретів Франкліна “, вимушені ламати собі голови, як завезти в свою власність для підключення газовий котел та обладнання до нього, холодильник, телевізор, будівельні матеріали для штукатурки стін тощо. Не говорячи про саме необхідне - кошик із їжею та ліками . Ви скажете: нехай викликають вантажне таксі. Розмріялись, шановні! Таксисти кажуть, що їм відмовили в наданні перепусток. Мовляв, беріть ноші та уперед від магазину до хати. Пішки – не по силах. А послуг в особі важковантажних „биків”, коней або віслюків не введено.



При пожежі бити в чавунну рейку!

Проблема “швидкої допомоги” зрозуміла. І її вирішити вкрай необхідно. І не по- швондерськи. Але це ще далеко не все. При проведенні ужгородським колгоспом ім. Швондера 15 травня конкурсу „найрозумніших” (а саме Швондер найрозумніший у Всесвіті, якому вже давно пора дати його і’мя!) команда ужгородських „колгоспників-коритників” у своїх маревах чи то мріях про прискорене пожирання капусти або знущання над ужгородцями, яких вони люто ненавидять, вирішила підкинути мешканцям центру міста ще одну проблему та до того ж заощадити на ній бюджетні кошти.

Не повірите, але це стосується пожежної допомоги. Якщо ви читали так зване рішення, то помітили, що проїзди буде перекрито та забетоновано. От і виходить, що за волею мерії ужгородські пожежники в разі загоряння в центрі міста не зможуть проїхати зручним шляхом по вул. Волошина або Корятовича, бо виділені кошти на бетонування проїздів. А з боку Набережної Незалежності пожежній машині ще важче проїхати, бо вона, за словами пожежників, не вписується в повороти – не ті габарити.



Отакий наш новий Нерон , який бажає стати славетним, хоча б тому, що підпалив Ужгород!

Так що тушити пожежі будуть мешканці. І це, за логікою колгоспних швондерів, цілком логічно. Куди вони, тобто люди, дінуться! В одну мить прибіжать з відрами та глечиками з водою, інакше за лічені хвилини горітимуть самі, як сирники. А відповідно мають заздалегідь подбати про протипожежне обладнання. За власний кошт встановити пожежні щити чи то куточки з піском, відрами, баграми, діжками з водою, бо останньої може не бути. До речі, теж тема щодо зобов’язань в закупівлі



Оскільки мерія кинула мешканців центру міста на виживання, то, мабуть, буде доречним на перехресті вул. Корзо та Волошина, яке ужгородці називають „Хрестом”, встановити, як свого часу в селах, стовп з протипожежною чавунною рейкою чи дзвоном, аби в разі пожежі збирати народ на боротьбу зі стихійним лихом. Щось подібне можна встановити і на вул. Вінничній, аби мер бив своєю головою у дзвін і знав, що щось горить... А всіх громадян указом мерії зобов’язати при перших ознаках пожежі бити в ту рейку.

Хоча з останнім нововведенням можуть виникнути суттєві проблеми. Ні, вони не в коштах – стовп та рейка на багато не потягнуть. Як ми вже згадували, іноді, вечора, коли починає темніти, „крутелики” на своїх „джипах” та „мерсах” влаштовують чи то міні-ралі, чи то міні-гонки від „Хреста” до “Едельвейса”. Швидкість за секунди розвивають скажену. І в цьому весь кайф, як від циганської ширки ! Куди там леопардам з джунглів. Наші місцеві хижаки прудкіші. Тому все доведеться погоджувати з ними. Що ж то за місто без гонок? Раджу розширити та ускладнити трасу, включивши в неї пасаж та спуск сходинками до філармонії. І так 10 кіл. Хто програв, ремонтує авто інших… Якщо будуть жертви то списати все можна буде на котів.

секретна акція



«Великий б(а)окс»

Разом із цією інформацією центром міста поповзли, як удави, чутки, що за акцією під кодовою назвою «Тихий центр» стоїть секретна акція «Великий бо(а)кс». Ні, не про Кличка з Маскаєвим, хоча той і планував стати мером, іде мова, а про... вибивання грошей. Можливо, на позачергові вибори міського голови , який і сам вже передбачає подібний розвиток подій? За чутками, за перепустку, залежно від об’єкта торгової нерухомості, треба викласти хабара розміром до 400 доларів США. З пересічного громадянина вимагають значно менше — «стольник». А тепер помножимо це на чотириста осіб, які зацікавлені в проїзді. Завдання для учня другого класу, не те що для сержанта міліції!

От вам і гроші на рівному місці.

О, рекетирський Ужгороде! Яке місто зрівняється з тобою в меркантильній фантазії?! Лос- Анджелес, Монако та інші із мережею казино - смолаві дітлахи!

Схема «б(а)оксу» дуже проста, як і все, що виходить із рук подібних «професіоналів від влади». Як в університеті під час іспитів. Усім ставлять «двійки». Тобто, відмовляють у наданні перепустки. А це означає, що питання треба вирішувати через особисті зв’язки та... гроші, гроші і ще раз гроші ! Майже як за «Капіталом» Карла Маркса (псевдонім Мордехая Леві), який знав в ньому толк.



Чи не з цих причин, як подейкують, начальник муніципальної поліції частенько кричить на простих відвідувачів? Для того, певно, щоб їм скоріше вправити мозки на потрібне місце. А може запозичив передовий досвід деяких працівників в мерії, які практикують подібне? Адже нині в місті над «Гадом» (вибачте за назву, але наша влада з її сумно відомим Ратою дуже швидко його таким і зробить. – Прим. Автора) через гаманець все вирішується просто і швидко. Чи не так, довгорукі панове? Кажуть, що ваші руки вже простягаються, наче діагональ, через центр міста.



НАСТАВ ЧАС, ЩОБ ЦЕНТРОМ СНУВАЛИ РІКШІ



Підхід мерії до вірішення проблем розвантаження центру міста цілком зрозумілий. Це тупік! Як свого часу писа М.Горький «Народжений повзати, літати не може». Тому радимо Раті з його іменним колгоспом опустится на грішну землю та хочаб вивчити досвід інших країн в питання розвантаження міст від транспортних засобів. Такий досвід не тільки є, а ефективно працює в Індонезії, Індії і ще десь. Точно не пам’ятаю, бо не був. Час настав зробити це і в Ужгороді. Щоб простий чоловік міг під’їхати, або щось підвезти туди, куди потрібно, на біговому рікші, а чиновник – на рікші велосипедному. Всі би вони сплачували за великі права приватного підприємця якісь гроші в міську казну. Сергію ж Ратушняку особливим циркуляром мерії за впровадження рікш можна було би надати право роз’їжджати між пригнобленим народом на елітарному байкерському рікші. Щоб люди бачили, «тко в них май великий начальник», якого вони не проміняють «а ні зач у світі, на погар вина». Після перших введень оздоровчого транспорту для власників торгових об’єктів треба зробити фургони, запряжені особами з числа малозабезпеченого населення. Тобто, створити інститут вантажних рікш.

В усьому цивілізованому світі по десятій вечора заборонено голосну музику, не кажучи про салюти. У нас же все доходить до маразму: можуть бабахати салютами й о 23-ій і о 24-ій години вечора. Скажіть, чи мають люди право на сон? Хто його захистить? Чи не можна заборонити стрілянину в центрі міста? І нехай усі бажаючі повеселитись зі своїми молодими та гостями та іншими любителями вибухів та спалахів їдуть за місто. Хтось це контролює? Чи ми вже давно некеровані і кожен робить, що забажає? До речі, як і з цими перепустками. Багато хто хотів на них начхати. Як їздив, так і їздить. Мовляв, солі ти собі насиплеш, владо смолява… Спочатку сама навчись читати та виконувати закони. А потім вимагати це від інших. І мають сенс!

Від редакції: Як повідомили нам конфіденційні джерела з числа депутатів, Ужгородською міською радою горезвісне рішення, про яке ми писали на початку матеріалу, на початок минулого тиждня тобто 26 травня, щ не приймалося.

Ноу комент, панове! Або ж його вже з’їла собака Баскервілів разом із правоохоронними органами, які зобов’язані слідкувати за рішенням сесій.

І взагалі. Друкуючи цей матеріал, ми звертаємося до Президента з проханням вивчити ситуацію, яка склалася в місті Ужгороді за час керування в ньому мера С.Ратушняка, та вжити невідкладних заходів. А простіше кажучи, запустити всіх швондерів у „космос”. Чи не доста терпіти ужгородцям дурість та вибрики клоунів та дерибанників від міської влади? В Ужгороді є багато людей, які зможуть не тільки керувати містом, але й навести в ньому порядок після Рати- винищувача псів та основного сміттяра. Навіщо нам така ганьба та такий безлад у центрі Європи?

Іван Сергійович

ПОБИВАН- ДЕРИБАН.

Клуб журналистов - Репортер