ВДАРИМО БЛАГИМИ НАМІРАМИ ПО САНАТОРІЯХ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ…
З часу проведення минулої сесії облради від 7 березня пройшов місяць. На тій славнозвісній сесії було прийнято чимало цікавих, а подекуди й епохальних рішень: про визнання національності "русин", про "продаж" майна Ужгорода через "аукціони" в Києві і так далі. Проте нині є інформація, що рішення, які набули значного розголосу по області, приймалися для, так би мовити, відведення уваги від інших, не менш делікатних питань. Насамперед це стосується такого ласого шматка, особливо на Закарпатті, як санаторні об’єкти. Тобто, мовляв, ви собі бавтеся з русинами, а ми собі хапнемо ще трошки майна.
Одне з проголосованих рішень облради належить саме до цієї категорії: Про програму завершення ліквідації обласного комунального підприємства "Санаторій "Гірська Тиса".
Питання щодо прийняття відповідного рішення по "Гірській Тисі" виникло у зв’язку зі зміною власника майна та необхідністю погашення заборгованості підприємства. Якщо сказати простими словами, виходить, що підприємство юридично ліквідовується, а хтось, переважно за смішні гроші з якогось там аукціону, бере і купує його з подальшою прихватизацією. Схема очевидна і проста, тут тобі ніякої вищої математики. Це, так би мовити, одна з версій, що останнім часом курсує по місту.
Звичайно, подібне рішення облради подається і обґрунтовується просто-таки благими намірами: зняття соціальної напруги у колективі комунального підприємства, забезпечення соціальних гарантій, виплата заробітної плати та вихідної допомоги працівникам тощо. На усе це з обласного бюджету виділяється 270 тисяч гривень. Тому, як колись давно було актуально промовляти – вдаримо благими намірами по санаторіях області. Як мінімум, вдарять ті, хто у цьому зацікавлений, тут навіть ніяких сумнівів не виникає.
Між іншим, "Гірська Тиса" – знана в області здравниця ще з радянських часів, де відпочивало і лікувалося ціле покоління закарпатців та чимала кількість гостей з інших регіонів. Нині ж, якщо посилатися на офіційні дані, санаторій працює погано, має повно боргів, проблем і так далі у тому ж дусі. Можливо і так, але усім добре відомі подібні приклади, коли цілі оздоровчо-профілактичні комплекси штучно доводилися до банкрутства, а потім продавалися за безцінь. Звичайно, згодом, при вкладанні у них інвестицій, санаторії знову нормально працювали, заробляючи тепер уже для нових власників зовсім непогані гроші. Щоправда, не будемо стверджувати, що така ж ситуація була і з санаторієм "Гірська Тиса", проте, однозначно, є над чим замислитися. Адже така приваблива, в фінансовому плані, власність не може не викликати зацікавлення, принаймні, у однієї "барвистовідомої" в краї бізнесової структури. "ТРИБУНА"