Виступ голови Народної Партії В. Литвина на другому етапі IX з’їзду Партії у Міжнародному Центрі кул

Виступ голови Народної Партії В. Литвина на другому етапі IX з’їзду Партії у Міжнародному Центрі культури і мистецтв

17.07.2007



Шановні делегати та гості, дорогі однопартійці!

Сьогодні мене переповнюють почуття гордості. Це один із тих небагатьох моментів, коли відчуваю радість і піднесення, бачачи вас, бачачи одностайну позицію нашої партії з приводу того, як ми бачимо процеси в Україні. А головне від того, що ми сповнені рішучості зробити все, щоб Україна, її народ вийшли на дорогу правди.

Водночас мене як і кожного з вас постійно пече сором. Сором за те, як живуть наші батьки, які вистраждали, а не прожили роки, відміряні їм віком. Вистраждали нас, дали нам путівку в життя, вистраждали Україну, а сьогодні кинуті напризволяще. Мене пече сором за усіх людей, які тяжко пропрацювали свій вік і нині запитують: "Як мені жити? Як жити, коли, купивши ліки, на хліб нічого не залишається”. Мені соромно чути справедливі нарікання молоді, що для них немає перспективи у цій країні, а я кажу – у нашій країні. Мені соромно за селян, які залишились без села. Мені соромно за робітників високої кваліфікації, яких виштовхнули на стихійні ринки торгувати тим, що надбали вони і тим, що залишили їхні батьки. Мені соромно за бідних учителів, медиків, вчених та працівників культури, які, схоже, не потрібні країні.

Влада тоді буде діяти адекватно, коли у неї буде відповідальність, коли у неї буде совість і коли у неї буде сором. Переконаний, що всього цього у неї немає.

З якими почуттями, з якими думками живе сьогодні український народ?

Це – розчарування, це – зневіра, це – тривога за день сьогоднішній і за день завтрашній для себе та своїх дітей. Це – німе обурення.

Сьогодні треба почути і чути німий крик українського народу! Не гасла на зразок того, що жити стало краще, жити стало веселіше, а біди, муки і страждання наших людей. Ми маємо чути серце кожної людини, стукіт цього серця, його душевний ритм.

Країна у безладі, люди у злиднях, влада живе лише собою.

Це аксіома, це істина, що вона думає тільки про себе, про свої повноваження і про збагачення. Живе одним днем. Таке відчуття тимчасовості, прагнення взяти все сьогодні, зараз, бо завтра невідомо що буде, передається всій країні. Ми вже навіть думаємо, що тимчасово живемо в цій країні, що й держава у нас тимчасова. Доборолись до самої прірви.

Україна не може знайти себе у 21-му столітті. Як це не прикро, але мусимо сказати з болем: "Україна не може знайти себе у 21-му столітті!" Як Україна не змогла знайти себе на початку 20-ого століття, як Україна не змогла відстояти себе у середині 17-ого століття, коли мали гарні можливості витворити державу.

Держава не залежна від своїх громадян, зате залежна від інших, невпинно рухається до сучасного колоніального стану, керованості ззовні. Перетворюється на європейське звалище – від мігрантів до генетично модифікованої продукції і ядерних відходів. Із суб’єкта зовнішньої політики Україна перетворюється на об’єкт зовнішньої політики, а отже втрачає будь-яку перспективу.

Наше сьогодення – агресивний деструктив і моральне зубожіння. І перше, і друге, на превеликий жаль, заохочується офіційними чинниками.

Наше сьогодення – це вимирання народу, вимирання нації і руйнування державних підвалин під гаслами боротьби за повноваження.

Наш народ заслуговує і, переконаний, вимагає кращого життя, що у свою чергу вимагає зміни такої влади і такої політики.

Вибори повинні стати моментом істини для нас, для українського народу. Вибори повинні започаткувати справжні зміни, вони повинні дати людям тверду надію, віру, а головне – результати.

Верховна Рада збезчестила себе, і давайте про це казати прямо. Не Президент розпустив Верховну Раду. Верховна Рада своїми діями показала, що вона не може адекватно відбивати настрої і інтереси народу. Вона не стала місцем загальносуспільного діалогу, загальносуспільної дискусії, у ній не чути голосу народу. Вона не гідна українського народу.

У людей є всі підстави сказати: влада зрадила нас!

Ми повинні про це говорити, оскільки вони знову хочуть панувати, вони прагнуть довершити процес приватизац Виступ