Як продавати ліс?

Державний комітет лісового господарства України вніс зміни до свого
попереднього наказу "Щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої
деревини" від 30 листопада 2006 року. Від цього виграють і лісівники, і
деревообробники

Згадуваний листопадовий наказ спричинив на Закарпатті хвилю акцій протесту,

адже ним передбачалося всю деревину продавати через аукціон не в регіонах,

тобто не там, де ліс вирощують й заготовляють, а в Києві. До того ж раз на

рік. Мінімальна партія, виставлена на торги, мала становити не менш як 500

тисяч кубометрів. Це могло призвести до повного краху малих та середніх

деревообробних підприємств, які працюють у провідній галузі краю й

забезпечують роботою тисячі людей.



Коли переробники лісу висловлювали свої протести на мітингах, в

облдержадміністрації відбулася нарада за участю представників держлісгоспів

та деревообробних підприємств. Наголошувалося, що цей нібито "корисний" наказ

може призвести до надзвичайної ситуації в лісопереробній галузі. Тому

вирішили звернутися до уряду та Держкомлісгоспу з проханням влаштовувати

біржові торги не раз на рік, а щокварталу, і не в столиці, а на території

області. Пропонувалося створити і зареєструвати на Закарпатті лісосічну

біржу, формування лотів доручити держлісгоспам і затверджувати на сесії

облради, стартову ціну формувати з урахуванням рентабельності. Під час

проведення торгів перевагу надавати тим підприємцям, котрі сплачують усі

податки та відрахування, створюють нові робочі місця і забезпечують належну

зарплату. Тоді голова облради Михайло Кічковський надіслав телеграму голові

Держкомлісгоспу В. Сівцю із застереженням, що виконання наказу призведе до

значних економічних втрат і непередбачуваних соціально-політичних наслідків.

Голову підтримали й депутати облради. На черговій сесії 28 грудня 2006 року

вони ухвалили звернення до уряду із клопотанням не втілювати наказ у життя,

бо це може знищити переробну галузь. Адже "закарпатський" лот номер вісім в

обсязі 500 тисяч кубометрів деревини різних порід і сортів за стартовою ціною

121,8 мільйона гривень не під силу ні придбати, ні "проковтнути" навіть

великому підприємству, яких на Закарпатті - одиниці. А ще для участі в

аукціоні треба було б сплатити 6 мільйонів гривень застави. Така "прозора

лісова політика", наголошувалося на сесії, - прямий шлях до банкрутства і

закриття передусім середніх та малих підприємств-переробників, до втрати

робочих місць та інших сумних наслідків у й так праценадлишковому регіоні. А

вигідна вона була б хіба що багатому посереднику, котрий, скупивши деревину

оптом, продаватиме її згодом вже за своїми цінами... По суті, закарпатці

стали ініціаторами скасування згаданих пунктів наказу Держкомлісгоспу

України. І до їхніх застережень та пропозицій у Києві дослухалися.



Держкомлісгосп України наказ від 30 листопада 2006 року визнав таким, що

втратив чинність. Розроблено новий проект Положення про організацію та

проведення аукціонів із продажу необробленої деревини і розміщено його на

сайті комітету з тим, щоб з документом міг ознайомитися кожен причетний до

актуальної теми.



Під час спільного обговорення стану і проблем лісової галузі Закарпаття, що

відбулося в облдержадміністрації, перший заступник голови

облдержадміністрації Іван Балога відзначив, що майже всі пропозиції

закарпатців Держкомлісгоспом України враховано. Необроблену деревину

реалізовуватимуть не раз на рік, а щокварталу, і не на аукціоні в Києві, а на

базі товарних бірж, розташованих в обласних центрах і створених відповідно до

Закону України "Про товарну біржу" та Господарського кодексу України. А для

суб'єктів господарської діяльності областей Карпатського регіону - учасників

аукціонів, які мають власне деревообробне виробництво і придбали деревину на

біржових торгах в цьому регіоні, як виняток у 2007 році надано право її

заготівлі на умовах договорів підряду згідно з чинним законодавством.



На нараді запропоновано у найстисліші терміни розробити комплексну програму

"Ліси Закарпаття", залучивши до цього фахівців не лише управління лісового

господарства, а й облводгоспу, природоохоронної, працеохоронної та податкової

служб, туристично-рекреаційної галузі, місцевих органів влади, і вже у

березні внести програму на розгляд сесії облради. Висловлено чимало й інших

думок та пропозицій.



Заступник голови облдержадміністрації Володимир Гоблик резонно зауважив:



- Утримання мережі лісових доріг не можна перекладати лише на плечі

лісівників, бо цими дорогами користуються не лише вони. Комплексну програму

"Ліси Закарпаття" належить ув'язати із протиповеневими заходами, з розвитком

туристично-рекреаційної галузі, переробкою побічних продуктів лісового

господарства, раціональним використанням відходів, зокрема, стружки та тирси

тощо. Для того, щоб мати чіткий облік обсягів самовільних вирубок та інших

лісопорушень, треба докладно знати, скільки деревини вивезено і скільки

перероблено. А для того, щоб не утискати малі та середні підприємства і

надати їм однакову можливість участі в аукціонах, лоти формувати в обсягах не

більш як 100 кубометрів деревини.



- Термін виняткового права на заготівлю деревини на засадах договорів підряду

впродовж 2007 року ситуації не рятує, - вважає президент фірми "ЕНО-меблі

ЛТД", одного з найбільших деревообробних підприємств краю, Ігор Ремінець. -

Бо не гарантує стабільного забезпечення сировиною, тим паче що час для

проведення аукціону в першому кварталі, напевно, вже втрачено. Тому цей

термін слід продовжити хоча б на наступний рік. Інакше глибоку переробку лісу

забезпечити важко. Вона може звестися до банального розпилювання колод на

дошки чи у ліпшому разі - до виробництва чорнових меблевих заготовок. Слід

також збалансувати обсяги продажу необробленої деревини, користуючись

принципом: куплю не стільки лісу, як хочу, а стільки, скільки зможу його

переробити. Це покладе край спекуляціям навколо його перепродажу.



Коментар



Більше, ніж у Швейцарії



Про ситуацію в лісовому господарстві Закарпаття розмова з начальником

управління лісового господарства Валерієм МУРГОЮ



- Валерію Івановичу, передусім - що таке нині ліси Закарпаття?



- Ними вкрито 52 відсотки території області, а це майже 700 тисяч гектарів.

Найважливішим показником лісового фонду, як відомо, є запас деревини на один

гектар лісу. Станом на 1 січня 2006 року цей показник становив 358

кубометрів. Для порівняння: навіть у Швейцарії, яка є визнаним лідером із

ведення лісового господарства, він нижчий - 334 кубометри.



- Але в це важко повірити, особливо в контексті двох катастрофічних повеней -

1998-го та 2001 років. Тоді багато хто стверджував, що до катастроф призвело

надмірне вирубування лісів...



- Унікальність наших лісів у тому, що вони переважно виконують екологічні та

рекреаційні функції. 61 відсоток цього багатства краю зараховано до категорії

захисних та природоохоронних. Тому використання таких лісів для заготівлі

деревини або максимально обмежене, або взагалі заборонене. За щорічного

приросту запасів деревини до 3 мільйонів кубометрів заготовляють лише 1

мільйон кубометрів. За останні п'ятдесят років запаси деревини в лісах

області приросли на 75 мільйонів кубометрів, і нині сягають 210 мільйонів

кубометрів. Отже, третина з них - це ті запаси, що приросли. Зауважу: ліс -

це відновлювальний природний ресурс, і в процесі дозрівання його треба

раціонально використовувати. Перезріла деревина - уже не технічно цінна

сировина, а дрова. До слова, торік заготовлено понад 870 тисяч кубометрів

деревини. Підприємствами галузі вироблено продукції та надано послуг на 121,3

мільйона гривень, а їх прибуток становив майже півтора мільйона.



- У багатьох людей побутує думка: оскільки ліс росте сам, то вашій службі в

хащах немає чого робити...



- Природа й справді наш союзник, а ми - її. Бо ліс треба садити, формувати,

оберігати від пожеж, шкідників, хвороб, браконьєрів. Інакше трапиться з ним

те, що і з масивами, які належать Агролісові. Запас деревини на кожному

гектарі там утричі менший. Що ж до минулих поколінь, то історія лісового

господарства та досвід його ведення на Закарпатті своєрідні. І за попередньої

влади - австро-угорської, угорської, чехословацької, радянської, і за

нинішньої воно велося без особливих перекосів. Виняток становлять хіба що

повоєнні роки, коли ешелони із закарпатським лісом йшли на відбудову

народного господарства. Стосовно інших промахів і недоліків у веденні

лісового господарства, то це - формування так званих похідних деревостанів,

тобто висаджування хвойних порід на місці корінних бучин. Таких лісів у нас

32 тисячі гектарів, або 7 відсотків. Закладали їх свого часу з метою

щонайшвидшого наростання деревини. Але не враховували, що такі масиви мають

низьку стійкість до шкідників і хвороб. Тож цей негатив доводиться пожинати

нам. Усунення цих помилок - серед першочергових заходів з догляду за лісом.



- Оскільки карпатські ліси часто називають "легенями Європи", то й увага до

них з боку європейської спільноти, мабуть, посилюється...



- Працюючи над впровадженням засад сталого розвитку лісового господарства, ми

орієнтуємося на світові стандарти його ведення. Закарпаття стало першою

областю в Україні, де завершено міжнародну сертифікацію лісів в усіх 18

державних підприємствах нашого управління. У 2005 році Міжнародна наглядова

рада (FSC) визнала правильність ведення лісового господарства на теренах

нашого лісового фонду. Це означає, що воно здійснюється відповідно до вимог

світових стандартів.



- Кажуть, і це справедливо, що праця лісівників - то робота для століть, бо

її плодами можуть скористатися навіть не внуки, а правнуки...



- Лісовідновлення - найперший пріоритет у нашій діяльності. Щорічно воно

проводиться більш як на 2 тисячах гектарів. А торік молодих насаджень

закладено майже на 2250 гектарах, або на 4 відсотки більше, ніж планувалося.

І все-таки через минулорічні хронічні недофінансування програми "Ліси

України" у висаджуванні нових лісів відстаємо на 3 відсотки. От і торік

лісове господарство Закарпаття отримало державних коштів аж... 20,7 відсотка

до потреб.



Позитивним є те, що на чверті цих площ ліс відновлюємо природним шляхом. Це

не тільки значно зменшує трудові затрати, а й підвищує якість майбутніх

деревостанів. Відновлення лісу здійснюється за типологічними та селекційними

вимогами. Одне слово, відтворюються такі ліси, які створила б сама природа.

Головними лісоутворюючими породами на Закарпатті є дуб, бук, ялина, ялиця,

явір, клен, ясен та ільмові.



- Валерію Івановичу, а як виконуються вимоги закону про мораторій на

проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах

Карпатського регіону? Ним, окрім іншого, заборонилося використання гусеничної

техніки на трелюванні деревини.



- Нині гусеничну техніку звідти, образно кажучи, вигнали. Однак

повітряно-трелювальних ліній, з огляду на їхню дорожнечу, ще не вистачає.

Тому використовується техніка на гумовому ходу, хоча вона теж неідеальна.



Окремо хотілося б наголосити на такій болісній проблемі, як облаштування

лісових доріг. Робиться це коштом галузевих підприємств, а цього, звісно,

замало. Тим паче що колосальної шкоди лісовим дорогам завдано під час двох

згадуваних повеней. І хоча державною програмою "Ліси України" та комплексною

протиповеневою програмою, заходами з ліквідації наслідків повені й заліснення

зсувів такі кошти передбачено, але вони не виділяються. Мало того - половину

прибутку, отриманого від лісогосподарської діяльності, дотепер держава

вилучала. Нині ситуація із фінансуванням лісового господарства змінюється на

краще. Державний комітет лісового господарства України, врахувавши наші

клопотання, виділив на нинішній рік для будівництва лісових доріг 17

мільйонів гривень.



- Відомо, що ліс - то не лише деревина. Це і дикорослі плоди, і гриби, і

лікарські трави. Колись їх заготовляли й лісівники. Чітко функціонувала

мережа переробних підприємств, зокрема системи споживкооперації.



- Хоч як прикро, останні десятиліття вітчизняні виробники дарів лісу майже не

використовують. І знову-таки, хоч як гірко, цю нішу дедалі впевненіше й

безцеремонніше займають іноземці. Ті самі гриби та лісові ягоди вони ледь не

за безцінь скуповують у населення й вивозять рефрижераторами до себе на

переробку. Ні місцеві, ні державний бюджети від цього майже нічого не мають.

Тому тут для наших органів місцевого самоврядування та підприємливих людей -

непочатий край роботи й безмежні можливості. Але це - тема іншої розмови.



Іван ГУДЗОВАТИЙ.



Закарпатська область.