Закарпаття: фальшиві банкрути

Фіктивне банкрутство вже стало "модним" способом уникнути відповідальності. Скористатися ним вирішили і посадові особи приватного виробничо-комерційного підприємства із села Розівка Ужгородського району Закарпаття. Тож і подали до Господарського суду області заяву з приводу порушення справи про банкрутство. Справу порушили. Але не про банкрутство. І не суд, а слідчий відділ податкової міліції ДПІ у м.Ужгороді. Тепер керівництву "збанкрутілої" фірми доведеться відповідати за ст. 218 Кримінального кодексу України — фіктивне банкрутство.

Розівська фірма займалася обробкою деревини, виробництвом вікон та дверей з високими енергозберігаючими властивостями. У 1996 році для закупки обладнання підприємство взяло 75 тисяч гривень позики від Інноваційного фонду Закарпатської області. Отриману позику мали повернути у 1998 році, але договір з фондом продовжили до 1999 року. На сьогодні фірма погасила лише 5 тис. грн. з суми отриманої позики. А загальна заборгованість по інноваційному кредиту становить більше 87 тисяч гривень.

Як свідчать факти, керівництво фірми не надто переймалося такою заборгованістю кредитору. Так, у 2002 році підприємливий директор договором дарування безоплатно передав своїй донці будівлю деревообробного цеху, яка, до речі, перебувала у податковій заставі. Згідно законодавства, проведення подібних операцій вимагає попереднього узгодження із податковою інспекцією. Однак до Ужгородської МДПІ керівництво фірми звертатися вважало за непотрібне. Вартість будівлі на момент дарування становила більше 26 тисяч гривень. Внаслідок цього була занижена платоспроможність підприємства перед кредитором на зазначену суму.

У лютому 2004 року посадові особи фірми пішли далі — подали заяву до Господарського Суду області про визнання підприємства банкрутом. Заяву мотивували наступним чином: кредиторська заборгованість фірми на момент подачі заяви становила 87 тисяч гривень, а згідно інвентаризаційного опису, який додавався до заяви, у неї на балансі рахується майна на суму всього 68 тисяч гривень. Однак роблячи інвентаризацію майна, керівництво фірми „забуло” про деревообробний станок вартістю близько 26 тисяч гривень. У бухгалтерському обліку він проходив, але в вищезазначений опис не був включений, що згодом і встановили під час перевірки податківці.

Таким чином, вiдомостi про фiнансову неспроможнiсть виконати вимоги з боку кредитора, викладенi керівництвом фірми у заявi до Господарського суду, не вiдповiдали дiйсностi. Адже кредиторська заборгованість на момент подачі заяви становить близько 87 тисяч гривень, а на балансі підприємства фактично обліковується майна на суму більше 94 тисяч гривень. 3 цього слiдує, що підприємство мало можливість виплатити позику. Враховуючи те, що на теперішній час сума інноваційного кредиту не повернута, Державній інноваційній компанії нанесено збитків на суму 70 тис. грн.