Закарпаття: "Культурні" управління по боротьбі з народною творчістю...

В Ужгороді до керівника громадської приймальні парламентської фракції КПУ, народного депутата України ІІІ-ІV cкликань Івана Миговича звернулися представники групи по захисту народної творчості і мистецтва під керівництвом Софії Тищенко. Вони добиваються збереження Закарпатського обласного центру народної творчості (ОЦНТ). Його ліквідація мала би значні негативні наслідки для культурного середовища краю.

Центр поки що знаходиться на вулиці Волошина в Ужгороді. Закарпатська обласна адміністрація хоче переорієнтувати його. Зробити в тих приміщеннях комерційну структуру. Чужий їм давній заклик: "Не хлібом єдиним живе людина!"

— Зазвичай, людині притаманно боротися з лихом, зі злом, природніми катаклізмами — війною, голодом, розрухою, наслідками вибуху в Чорнобилі, — повідомив для "Київського вісника" заступник директора ОЦНТ Михайло Бескід. — Так було у всі часи .Проте сьогоднішні керівники управління культури та обкому профспілки працівників культури знищують святая святих культури — її народну творчість, тим самим заслуговуючи ганебного звання — "Ліквідатори народної творчості ". Закарпатському варіантові важко знайти аналоги серед регіонів України. Мізкуйте самі — 2007 рік Федерацією профспілок України оголошений «Роком первинки» (первинної профспілкової організації). Закарпатський обком профспілки працівників культури, управління культури ОДА перетворили його для членів ППО Закарпатського обласного центру народної творчості (ОЦНТ) у «Рік ліквідації», здійснюючи таємну ліквідацію установи протягом року. А чому тут дивуватися? Хіба без участі цих відомств здійснювалися скорочення клубів у «Рік культури», сільських закладів культури у «Рік села»? Звичайно, ні. Обком профспілки працівників культури замість надання всебічної допомоги та підтримки ППО (первинній профспілковій організації. — Авт.) ОЦНТ сам, як підтвердив час, ці проблеми штучно створював, сам їх і ініціював. Як результат, колектив стрімко розділився на два ворожі табори. Одним надавався повний комплект владних повноважень, доплат та надбавок за "хороші очі" (?!). Іншим скубали нерви. Якимось чином їм вдалося втягнути в темну справу ще й Закарпатську обласну раду. Що говорили, які доводи приводилися для переконання депутатів в необхідності ліквідації Центру народної творчості невідомо. Відомо достеменно, що кращого рецепту за професійну лапшу на вуха годі відшукати. Як бачимо, спокусилися локшиною і деякі народні обранці. Надія в нас нині велика на принципову фракцію БЮТу, яка є виразником світлих дій нинішнього послідовного прем’єр-міністра Юлії Тимошенко.

— Не мали спокою наші вуха і протягом періоду новорічно - різдв’яних святкувань, — продовжила С.Тищенко. — З екрана місцевої телевізії чиновники не могли нахвалитися неповторністю краю, побутом його жителів, звичаями та традиціями. Якщо б ми не знали про їх участь по ліквідації Центру народної творчості, то точно би просльозилися. Таку щиру правду говорили ці вуйки (дядьки. — Діал.)... Народна творчість нашого краю і справді напрочуд багата та розмаїта. Та немає в цьому заслуги сьогоднішнього чиновництва. Немає от і все! Прості люди творять нашу культуру. Надзвичайно багаті вони духовно, хоч і оцінені аж занадто низько. Цих шанованих та поважних людей — більшість. Я б із великим задоволенням перераховувала і перераховувала їх імена та прізвища, називала колективи, які постійно перебувають у визнаних лідерах усеукраїнської культурницької арени. Знають наших і за кордоном. Знають, люблять і поважають. І не біда, що ми неначе чужі. Свої ж чинуші ставляться прямо протилежно. Як люті вороги!

Відвідав якось Центр народної творчості заступник голови ОДА Іван Качур, який відповідає за культуру. Цим самим дуже сильно здивував працівників установи. Адже, навіть свої управлінці дорогу до Центру вже давно призабули. А, через відсутність вивіски державної установи, можна застрянути у смітті, що у дворі, або поряд у елітарному винному барі, який чудово розрекламований. Після візиту такого "високого" гостя, посипалася з кабінету директора його вустами та з вуст його челяді чергова локшина: «Вони вболівають за проведення ремонту», «Вони контролюють цільове використання коштів», «Вони забезпечать суперновими комп’ютерами», «Вони створять рай та задоволення» . Тобто йшлося про речі, які маряться кожному пересічному працівникові культури. Це щось на зразок класичної, систематичної медитації голови обкому профспілки працівників культури на предмет захисту соціально-економічних та професійних прав її членів. Чомусь усім здалося, що цей пан десь вимріював про власний Центр творчості. На графа Шереметьєва, правда, не виглядав, більше скидався на такого собі закарпатського Каліостро.

— Натомість солодких обіцянок, — скрушно констатував профспілковий лідер Центру народної творчості М.Бескід, — наш колектив дочекався від цього Каліостро ліквідації установи. Це означає, по-перше, припинення діяльності; по-друге, знищення, скасування. Це за тлумачним словником. Офіційна ж версія носить привабливу обгортку дешевої і гіркої цукерочки. А тому і ліквідація такого поважного та брендового Центру творчості, навіть в золотій її упаковці – жодному позитиву не відповідає. Жодному! Суцільний негатив для усіх його учасників. А функції, у виконанні обкому профспілки працівників культури, теж далекі від захисту її членів. Чудовим видався «Рік первинки» для колективу ОЦНТ, просто прекрасним. Ці функції більше схожі на комерцію, від якої, звісна річ, і дивіденди набагато привабливіші: можна змінювати марки авто, відпочивати на престижних курортах Європи…

Це в минулому столітті актуально та благородно виглядало піклування про культуру та її працівника. Сказане якнайліпше підтверджує подарунок Народної Ради Закарпаття у далекому 1945 році — працівникам культури надали приміщення Центру народної творчості у самому центрі міста.

Сьогоднішня ж Закарпатська влада через управління культури ОДА одним розчерком пера Центр творчості ліквідувала. От і виходить, що сьогодні модно цього, ніким не захищеного культурного працівника з його жебрацькою безкультурною (для влади. — Авт.) зарплатнею нахабно обдирати, як ту липку.

Першими лауреатами безчесного звання "Ліквідатора народної творчості" в історію краю претендують уписатися наступні антигерої: Юрій Глеба та Іван Канюка – керівники управління культури ОДА, Володимир Рудейчук – директор ОЦНТ, Оксана Попдякуник – заступник директора ОЦНТ. Так вважає М.Бескід та його соратники, які нефальшиво думають про розвиток і примноження народної культури в Закарпатті.



Василь ЗУБАЧ, м.Ужгород