ЗЕМЕЛЬНЕ РЕЙДЕРСТВО НА СТРАСТНИЙ ТИЖДЕНЬ
ЗЕМЕЛЬНЕ РЕЙДЕРСТВО НА СТРАСТНИЙ ТИЖДЕНЬ
Економічна та політична нестабільність наших часів, зростання цін на все і вся, викликані в першу чергу різким зростанням світових цін на енергоносії – призвело до того що небідні громадяни все частіше почали шукати шляхи збереження своїх, не завжди праведним шляхом здобутих коштів. Найбільш поширеним із них, звісно, являється будівництво будинку чи такого собі котеджика.
Справа звичайно непогана. Але чим далі, тим гостріше постає проблема виділення землі під будівництво. Не обійшла подібна проблема і місто над Ужем.
Раніше земельні проблеми жителів Ужгорода, пов’язані з наданням участків під індивідуальне будівництво, вирішувались, як правило, за рахунок земель запасу міста.
І, більшість попередніх керівників міста, якщо проектований квартал забудови прилягав до існуючих городів і вулиць індивідуальної забудови, то надлишки земельних ділянок надавались дітям цих жителів, які подавали заяви на виділення земельних ділянок.
Однак, в 1994-му році, напередодні нових виборів, стара влада, „абсолютно безкорисливо” вирішила, що фактично сільським жителям вул. Загорської-Лікарняної
занадто вже добре живеться. І тому вирішила виділяти там міським жителям участки під індивідуальну забудову.
Тож і не дивно, що мешканці вул. Загорської, будучи незгідними з подібним рішенням міськради, делегували своїх представників до Генерального прокурора, оскаржуючи незаконне рішення. Як і слід було очікувати, подібне рішення було відмінено, а громадянам, що претендували на землю під забудову в районі вказаної вулиці земельні участки надали в інших районах міста Ужгорода і наслідки несправедливого рішення вдалося уладнати більш-менш законно.
В подібному ж ключі, уже в 2007-му році, з метою розв’язання проблем з наділами під індивідуальну забудову, міська рада виділила більш ніж 250 земельних участків у північній частині району Червениця.
Якщо в радянські часи, цитуючи класика „ ...граждан испортил квартирный вопрос”, то в наші часи, питанням першої ваги стає земельне питання. Особливо в містах. Та ще й з використанням такого популярного тепер рейдерства. Що повсюдно й спостерігається.
Тому, навчені гірким досвідом, жителі вулиці Загорської 10-го березня цього року направили звернення до міського голови С.Ратушняка . Ось деякі витяги з нього: „ ... Ми просимо Вас зважати на інтереси жителів вул.. Загорської і дозволити їм зареєструвати надлишки землі на своїх дітей, що стоять у міській черзі.”.
Однак, хоч пішов уже четвертий тиждень, відповіді з міськради не одержано.
Зате у другий день страстного тижня, тобто у вівторок 3-го квітня, такий собі зять В.Погоріляка (останній претендував на виділення йому тут участку згідно зі згадуваним рішенням міськради у 1994-му році, але отримав у 1995 році, після згадуваної Ген прокурорської резолюції наділ в іншому районі міста, ) почав самовільний захват земельного участку, засипаючи щебенем чималу частину земельної ділянки проживаючої тут, за адресою Загорська, 167, сім′ї Зузани Татарницької. Вони якраз збиралися орати свій город.
Ще за день до цього, жінка Віктора Погоріляка пройшла по всіх сусідах (бо для під’їзду на самозахвачуваний участок потрібно відрізати землі ще в трьох суміжних сусідів, включаючи сім’ю Віктора та Ганни Татарницьких, проживаючих по вул. Загорській, 165), і заборонила їм робити що-небудь з їхніми участками. Вона також зафотографувала їх на свій мобільник, і сказала, що пришле „ребят” і трактор, та розламає всі хазяйські межі. Може її "сміливість", та наглість зятя базувалася на тому, що її дочка, працювала ще недавно юристом в регіональному управлінні департаменту з питань адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом і обігом підакцизних товарів ДПА України в Закарпатській області", чи тих можливостях та зв’язках, що надаються таким достойним місцем? Чи дочка Погоріляка не може підказати, що лише наявність державного акта на володіння землею є основою для пред’явленн РЕЙДЕР