Директор МРІ США Дракман пообіцяв підтримку Катеринчуку проти Порошенка

Українські політики продовжують заручатись підтримкою іноземних Центрів, Інститутів, міжнародних організацій. Дарма, що їх інтереси частіше за все диктуються інодержавними цілями, які мають на меті розширення сфери впливу на соціально-політичну ситуацію в Нашій державі. Звісно, це дещо коштує, однак на що не підуть наші політикани щоб не впустити це «дещо». За нього можна забезпечити проведення власної передвиборчої програми, збудувати вілли, проплатити широкопланові піаркампанії. Недарма, один із ймовірних кандидатів на посаду Київського міського голови Катеринчук, заручився спонсорською допомогою Міжнародного Республіканського Інституту США в Україні. Отримує кошти, і розуміє, що доведеться їх відпрацьовувати. Навіть якщо посада головного киянина йому не перепаде, всеодно доведеться віддавати, чим завгодно, аби лиш це було витребувано іноземними функціонерами. Директор МРІ Дракман не виключення. Проте і не винайшов нічого нового. Соціальні мережі Facebook, Twitter, Google, Вконтакте, Однокласники, такий плацдарм вже давно розпечений різноманітними промо-акціями. Звичайна собі практика для малобюджетних піаркомпаній, а зрештою діє. Катеринчук вконтакте! Звісно, весело сприймається, проте це не малий внесок для здобуття студелекторату. І планомірний розрахунок з боку Дракмана, висока явка виборців на дільницях, бодай і тих, хто голосуватиме вперше, блокуватиме спроби регіоналів провести маніпуляції з бюлетенями на свою користь. Дещо дитяча ретроспектива, однак заслуговує на увагу. Зрештою, всі прагнуть саме справедливих виборів. Та чи коштує продажність справедливості? Чи, скажімо інакше, - невже є різні справедливості та чи залишиться від Катеринчука хоч щось від політика із «власною» думкою після наступної дози дотацій? Залежність ніколи не сприяла розвитку власної ініціативи. Тим паче, Катеринчук досить примарно вбачається переможцем у київських виборчих перегонах. Тому і не зрозуміло чому американські, скажімо, «структури» зробили ставки саме на нього. Зрештою, гроші вони в «пшик» не мають звички вкладати.