Канадська діаспора просуває нового лідера ВО «Свобода»
15 мая 2024 среда
23.06.2013 (23:45)
Останнім часом серед лідерів обласних та міських партійних осередків ВО «Свобода» поступово зростає невдоволення діями Олега Тягнибока на посаді голови партії. Такі ж настрої торкнулись керівництва канадської української діаспори. Невдоволення зі сторони «закордону» очевидне. Головним чином, серед керівництва української діаспори не підтримуються окремі радикальні дії керівництва «Свободи». Ініціювання силових сутичок з політичними опонентами у Верховній Раді, силові акції із захоплення державних установ у Києві, знесення пам’ятників вождям комуністичного режиму, перелік можна продовжувати ще довго. Навіть антисемітські висловлювання окремих партійних лідерів не залишилися непоміченими, що дало змогу іноземним ЗМІ позиціонувати «Свободу» за кордоном як радикальну націоналістичну організацію антисемітського спрямування, що сповідує неонацистські погляди. Неоднозначним для іноземних політичних аналітиків став погляд на громадсько-політичну діяльність Тягнибока, який обрав шлях радикалізму в діях «свободівців».
Здобуття «Свободою» негативного іміджу серед іноземних політичних кіл – лише закономірний результат їхньої діяльності.
Серед більшості представників обласних партійних структур вже закидаються Тягнибоку намагання одноосібно проводити переговори з представниками регіональних бізнесових кіл про надання фінансової підтримки «Свободі». Разом з цим, кошти на проведення громадсько-політичних заходів, регулярно попадають у кишеню Тягнибока. І звісно це не грає на користь довіри до лідера ВО «Свобода» з боку свого оточення.
Як результат, шириться думка про пошук нового лідера. Найбільш вірогідним варіантом називають кандидатуру голови Київської міської організації, народного депутата Андрія Іллєнка. Для діаспори ж вагомим чинником є його походження з відомої української родини митців, який впливає на лідерів української діаспорської спільноти.
Видається у Тягнибока не залишається вибору, оскільки позицію лідера визначає наявність джерел фінансування, а «джерела, ймовірніше за все, визначають більш прийнятного лідера уже самостійно». Відомо же6 – хто платить, той і замовляє музику.
Останнім часом серед лідерів обласних та міських партійних осередків ВО «Свобода» поступово зростає невдоволення діями Олега Тягнибока на посаді голови партії. Такі ж настрої торкнулись керівництва канадської української діаспори. Невдоволення зі сторони «закордону» очевидне. Головним чином, серед керівництва української діаспори не підтримуються окремі радикальні дії керівництва «Свободи». Ініціювання силових сутичок з політичними опонентами у Верховній Раді, силові акції із захоплення державних установ у Києві, знесення пам’ятників вождям комуністичного режиму, перелік можна продовжувати ще довго. Навіть антисемітські висловлювання окремих партійних лідерів не залишилися непоміченими, що дало змогу іноземним ЗМІ позиціонувати «Свободу» за кордоном як радикальну націоналістичну організацію антисемітського спрямування, що сповідує неонацистські погляди. Неоднозначним для іноземних політичних аналітиків став погляд на громадсько-політичну діяльність Тягнибока, який обрав шлях радикалізму в діях «свободівців».
Здобуття «Свободою» негативного іміджу серед іноземних політичних кіл – лише закономірний результат їхньої діяльності.
Серед більшості представників обласних партійних структур вже закидаються Тягнибоку намагання одноосібно проводити переговори з представниками регіональних бізнесових кіл про надання фінансової підтримки «Свободі». Разом з цим, кошти на проведення громадсько-політичних заходів, регулярно попадають у кишеню Тягнибока. І звісно це не грає на користь довіри до лідера ВО «Свобода» з боку свого оточення.
Як результат, шириться думка про пошук нового лідера. Найбільш вірогідним варіантом називають кандидатуру голови Київської міської організації, народного депутата Андрія Іллєнка. Для діаспори ж вагомим чинником є його походження з відомої української родини митців, який впливає на лідерів української діаспорської спільноти.
Видається у Тягнибока не залишається вибору, оскільки позицію лідера визначає наявність джерел фінансування, а «джерела, ймовірніше за все, визначають більш прийнятного лідера уже самостійно». Відомо же6 – хто платить, той і замовляє музику.