Толерантне Закарпаття

Толерантне Закарпаття

Закарпатська область відіграє особливу роль у системі геополітичних інтересів України. Це єдиний регіон, що межує відразу з чотирма державами-членами ЄС та НАТО. До того ж, від решти України область відділяють Карпати, які в минулому відіграли істотну роль в історичних перепетіях краю та вплинули на формування відмінного етнокультурного і ментального архетипу населення.
Попри строкатий етнічний склад населення, слід відмітити, що понад 80% населення Закарпаття становлять Українці, адже через надмірне пропагування відцентрованих ідей та через посилення інформаційних впливів суміжних держав та географічно віддаленої ворожої РФ може вдаватися, що українці перебувають у меншості.
Серед національних меншин Закарпаття чисельно виділяються угорці, які компактно проживають вздовж кордону з Угорщиною і становлять понад 12% населення краю. Значний вплив на збереження культурно-історичної самобутності місцевих угорців надає Угорщина. Така підтримка Будапешта має політично вмотивований характер, свідченням чого стало намагання лідерів кількох угорських партій відкрити свої філіали у Закарпатті, а також ініціатива прем’єр-міністра Угорщини В.Орбана сприяти утворенню в межах етнічних угорських територій Закарпаття Притисянського автономного округу. Така ініціатива не мала офіційного характеру, однак вона спровокувала протест в українській громадськості, адже через її неконструктивний характер нічого, окрім дестабілізаціі міжнаціональних відносин на Закарпатті та погіршення відносин між двома державами, не можна було б очікувати.
Щорічно угорці масштабно відзначають чергову річницю визвольної революції 1848 року, до святкування активно залучаються угорські осередки Закарпаття, які спільно з представниками офіційного Будапешту , влаштовують меморіальні заходи та в черговий раз нагадують про кордони Угорщини до підписання Тріанонського договору.
За сумним збігом обставин, в ці дні українці вшановують пам'ять розстріляних захисників Карпатської України. Незважаючи на це, угорці продовжують із року в рік організовувати заходи святкування початку угорської революції, що призводить до значної напруги в міжетнічному середовищі.
Зазначене вже використовувалось та ймовірно ще може бути використано РФ для дестабілізації ситуації в регіоні та створенню України іміджу фашистської держави. Як приклад, на початку 2018-го Закарпатська область стала чи не головним ньюзмейкером в українських медіа. Один за одним там відбувалися інциденти, які вказували на різке загострення відносин між українським населенням та угорською меншиною. У лютому 2018 року невідомі двічі нападали на офіс Товариства угорської культури в Ужгороді, підпалювали його й залишали на стінах образливі написи нацистського характеру. А в ніч на 16 березня в місті Берегове було пошкоджено дев’ять машин із угорськими номерами, причому ця акція була явно приурочена до річниці проголошення Карпатської України, яка відзначалася 15 березня. Всі інциденти викликали відповідну реакцію угорського МЗС. Після підпалу офісу угорського культурного центру до МЗС викликали українського посла, а уряд Угорщини заявив про необхідність відкриття на Закарпатті місії ОБСЄ. Інцидент у Береговому тільки підкріпив таку риторику.
«Ця акція — відверта провокація проти закарпатських угорців, вона є частиною антиугорських випадів, що сталися протягом останніх тижнів», — заявили в Угорщині. Міністр закордонних справ Петер Сіярто поскаржився, що угорцям доводиться «жити на своїй батьківщині, Закарпатті, з відчуттям постійного страху. Інформаційну хвилю, звичайно ж, радо підхопили в Росії. Там за традицією поклали всю відповідальність на українських радикалів і націоналістів.
Винних у підпалі угорського культурного центру в Ужгороді встановили й затримали досить швидко. Ними несподівано виявилися громадяни Польщі. Завдяки матеріалам розслідування сьогодні вже зрозуміло, що сталося насправді. Як з’ясувалося, це була провокація, яку здійснили громадяни інших держав в інтересах РФ.
Виконавці виявилися активістами польських ультраправих партій «Фаланга» та «Зміна», відомих тим, що симпатизують Путіну та Росії. Лідера «Зміни» Матеуша Піскорського кілька років судять за співпрацю зі спецслужбами РФ.
Ця провокація мала призвести до погіршення українсько-угорських відносин. Це зроблено в інтересах Росії, яка зацікавлена в дестабілізації свого західного сусіда, де вже точиться гібридна війна. А най¬мання польських радикалів було вигідне їй, тому що в разі провалу виконавців можна було загострити відносини між поляками та українцями
На суді перелякані зловмисники не стали мовчати й здали людину, яка заплатила їм за підпал. Організатором нападу на угорський культурний центр виявився скандальний німецький журналіст Мануель Оксенрайтер, відомий своїми симпатіями до РФ. Він підтримує також «ЛДНР» і часто виступає на російських телеканалах. А крім того, працює консультантом депутата німецького парламенту Маркуса Фронмайєра з ультраправої «Альтернативи для Німеччини», що, як і польські радикальні партії правого спрямування, займає відверто прокремлівську позицію.
Після цього всі сумніви в тому, що за провокацією на Закарпатті стоїть саме Російська Федерація, розвіялися остаточно. Якщо пригоди польських радикалів, які мають свої претензії до українців, ще можна було списати на самодіяльність, то присутність у справі німецьких політиків та журналістів, пов’язаних із РФ, однозначно вказує на російський слід.

Очевидно, що зловмисники намагалися зіштовхнути народи, що проживають на Закарпатті, спровокувати угорців на відповідні радикальні дії, розпалити міжнаціональний конфлікт, який потенційно міг спричинитися до заворушень, убивств і навіть воєнних дій.
Історія з нападом на офіс закарпатських угорців доводить, що напруженість в українському суспільстві штучно нагнітають представники інших держав, які тісно пов’язані з Російською Федерацією. Москва, яка постійно наполягає на тому, що прагне миру в Україні, насправді зацікавлена в кровопролитті та вбивствах українців. Закарпатська історія прекрасно пояснює і те, що останні кілька років відбувається на Сході України, де росіянам вдалося розв’язати повномасштабну війну.
Цікава деталь: злочини, які росіяни та їхня агентура намагаються приписати українським націоналістам, на практиці доводиться скоювати іноземцям. «Кровожерливі бандерівці» виявилися не досить кровожерливими, тому цього разу їхню роль довелося грати полякам. А як щодо інших випадків, які теж приписувалися «бандерівцям»? Який відсоток із них насправді було скоєно на замовлення з-за кордону?

http://ungvar.uz.ua/2020/03/03/tolerantne-zakarpattia/