Венгрия поддерживает создание венгерской автономии в Закарпатье

Референдум 1991 р. мав чіткий статус закону і знімав питання про якісь додаткові рішення з боку Верховної Ради.
Неконституційний конституційний референдум
Отже, ніяких спеціальних різновидностей чи якоїсь правової ієрархії референдумів Конституцією не передбачено.
Тим часом міжнародне право серед національних референдумів виокремлює конституційний референдум як такий, що використовується як звернення до всенародного голосування стосовно питання про частковий чи повний перегляд Конституції держави.
Особливості проведення його й визначені у "Керівних принципах для конституційних референдумів на національному рівні", що були прийняті Венеціанською комісією в липні 2001 року.
Частковий та повний перегляд Конституції її автори якось байдуже обійшли, обмежившись поняттям "внесення змін", що поставило в дещо незручне становище Конституційний Суд, котрий звик ревно відстежувати вживання правових термінів, не передбачених Основним Законом.
Чому при підготовці тексту чинної Конституції та подальших змін до неї не взялися до уваги ці засади міжнародного права, залишається загадкою.
А планувалося інакше...
Цікаво, що у проекті Конституції, винесеної на всенародне обговорення 1-го липня 1992 року, всенародний референдум мав би ініціюватися двома мільйонами виборців. Також немало, але кому прийшло в голову підняти й таке число у півтора рази?
Проектом тієї Конституції передбачалося, що всеукраїнський референдум є конституційним способом прийняття безпосередньо народом законів та інших державних рішень.
Більше того, за референдумом з ініціативи принаймі двох мільйонів громадян вирішувалося питання про дострокове припинення повноважень президента і Верховної Ради. Тобто народ справді мав би впливати на владу.
Саме в Концепціях нової Конституції, схвалених Верховною Радою Української РСР 19 червня 1991 року – за рік до винесення її проекту на всенародне обговорення, навіть у часи тієї "прикрої залежності", гучно обіцялися гарантії такого незвичного для народу права на власні ініціативу референдуму і законодавчу ініціативу.
Тобто наслідок референдуму, за проектом тієї Конституції, мав чіткий статус закону і знімав питання про якісь додаткові рішення з боку Верховної Ради.
Чому це положення не прижилося в новій Конституції вивільненої та такої незалежної України?
Чому за своєю Конституцією Український народ геть обмежений у праві законодавчої ініціативи, як це є у більшості цивілізованих країн?
Звідки така недовіра своєму народові, творці Конституції України?
Складається враження, що після глибокого вдиху незалежності, коли від свіжості волі паморочиться в голові, наша так звана політична еліта схаменулася і взялася лаштувати життя своєму народові так, щоб не закрай вільно йому жилося...
http://www.pravda.com.ua/articles/2012/03/22/6960972/

Я зовсім не розумію причини для даної дискусії. Якщо Баєр (жидяра виведена) відхрещується від таких гучних слів як "сепаратизм", то нехай не підтримує партію яка діє в відкрито сепаратистському напрямку. І мені ще дуже дивно, чого ця партія (з такими закидами) дозволена? Куди СБУ дивиться???
Я дуже розумію своїх співвітчизників, в тому плані, що жити при такій владі дуже важко Але навіщо тікати як пацюки?! Де ваша гідність?! Якщо не влаштовує влада РигіАналов та їхнього олігархічного клану то боріться проти неї, а не тікайте під крилечко сусідньої держави. Ви думаєте вас там будуть любити і лілеїти? І пилинки здувати? =) А насправді вас там будуть сприймати як другий сорт, як біженців ))
P.S. і пишіть будь ласка літературною мовою, це ж красиво.
P.S.S я сам з Ужгорода, і корінний закарпатець.

Золотій орді слово не давали!