У Пітері систематично грабують українських заробітчан

Потяг №53 перетворився у пекельну рекет-машину. Відбирає гроші ціла банда, яка прикривається "корочками" транспортної міліції. Систематичні побори продовжуються вже півроку, пітерська міліція відповідає, що все гаразд. Шукати грабіжників ніхто не збирається. Як повідомили І-Репортеру у відділі карного розшуку Північно-Західного управління міліції на транспорті (Санкт-Петербург, Росія) з початку 2005 року їм нічого не відомо про факти пограбування українських громадян, що вертаються з заробітків у місті та Ленінградській області. Начальник одного з відділів управління карного розшуку транспортної міліції Андрєй Дєйлідінас запевнив, що жодних заяв від українських громадян протягом останніх 4 –х місяців до його управління не надходило. «Там у нас все спокійно. Все добре...», — запевняє правоохоронець.



Про пограбування українців на Вітебському вокзалі та у потязі «Санкт-Петербург - Київ» я вперше почув від знайомого бізнесмена, який регулярно у справах відвідує Північну Пальміру. От розповідь мого знайомого на ім‘я Віктор:



«Заробітчанина з закарпатського села видно у Пітері за кілометр. Мєнти підходять біля кас або на платформі. Людина подумки вже у себе вдома. І внутрішньо готова платити, аби якомога швидше дістатися сім‘ї. Це мєнти враховують у своїй «роботі» з нашими земляками. Ввічливо привітавшись , вимагають документи. Якщо немає відмітки про реєстрацію, або термін реєстрації прострочений , громадянину України доведеться заплатити хабар в кілька разів більший, ніж визначена законом сума штрафу. Якщо з документами все гаразд, заробітчанину дають спокій до того, поки він займе своє місце у вагоні. Там естафету приймають кримінальники. Потяг рушає, а по вагонах йде команда, що має при собі фальшиві посвідчення співробітників міліції. Або не посвідчення, а лише обкладинки до них, які можна купити у привокзальному кіоску. Майнувши такою «корочкою» перед очима заробітчанина, злочинці вимагають документи. Отримавши документи, «міліціонери» вимагають гроші. Спочатку просто показати. Потім беруть гроші і йдуть до наступного купе."



За словами Віктора, випадків фізичного спротиву з боку заробітчан не буває. По –перше, немає гарантії, що це справді не міліціонери. По-друге, якщо це і бандити, свої дії вони очевидно узгоджують і координують з «мєнтами». Протистояти спілці кримінальників з правоохоронцями наші земляки за кордоном не наважуються. І готові втратити зароблені гроші, ніж потрапити за грати в Росії. Хоча втрачають фантастичні для українського села гроші. За місяць кваліфікований будівельник заробляє від 400 до 700 доларів. Частину відправляють додому телеграфом або через надійного земляка. Частину везуть з собою.



Напередодні Великодня закінчився найкоротший для заробітчан сезон, який розпочинається від середини січня. Доїхавши до Києва, дістатися домівки пограбовані не мають за що. Віктор неодноразово позичав бідолахам гроші на дорогу. «Кожен обіцяв повернути, але жоден слова не дотримав»,— каже Віктор.



Про дії своїх російських колег начуваний і оперативник з лінійного відділу міліції станції «Київ-Пасажирський», що назвався Євгеном. «Підходять до землячків: Ваші документи». А тоді вимагають гроші показати. Грошики в кишеню і – пока. А тоді нам скаржаться тут. До мене цього року вже троє зверталися ті, що у Пітері на заробітках були. А що ми можемо в цій ситуації?», — ставить риторичне питання Євген.



Зазвичай «п‘ятдесят третій» до Києва прибуває із запізненням. Запізнився і цього разу. Після того, як метушня на пероні вгамувалася, підходжу до немолодого провідника. Володимир розповідає, що неодноразово ставав свідком пограбування українців. І на вокзалі, і у вагонах. Хитріші заробітчани, знаючи про те, що на них вже чекають злочинці, стали сідати на потяг на станції Дно, що на південь від Петербурга.



Однак, з допомогою міліції кримінальники перекрили заробітчанам шлях для відступу. На думку провідника, значною мірою заробітчани винні самі. Адже багато з них впивається до нестями ще по дорозі на вокзал. А якщо п‘яні всі троє –четверо заробітчан, які їдуть разом, вони не здатні чинити спротив грабіжникам. «А цього разу не грабували?», — розпитую я провідника. «Ні, вони зараз вдома картоплю садять. От за тиждень поїдуть знов до Росії. Вертатимуться десь під Новий рік. Якщо їх раніше не повикидають за прострочений термін реєстрації.»



Цього разу заробітчанський сезон триватиме понад півроку. То ж і грошей везтимуть українські будівельники більше, ніж на Пасху. От тільки чи доїдуть до карпатських сіл зароблені тяжкою працею долари?



"Інтернет РЕПОРТЕР"

Андрій Деркач