Жителі високогірного Синевіру візьмуть діяльність місцевої влади під громадський контроль
Жителі закарпатського села Синевір, що на Міжгірщині, вирішили взяти під громадський контроль діяльність місцевої влади. Відтепер на вимогу сільської громади чиновники щомісяця звітуватимуть про свою діяльність. Перші такі слухання в Синевірі були проведені у понеділок. На сільські збори жителі селища запросили місцевих можновладців, правоохоронців, пожежників та медиків, передає "Німецька хвиля". Селяни бажали почути, які конкретні рішення чиновники приймали цьогоріч аби покращити соціально-економічну ситуацію у Синевирі.
Це шеститисячне гірське селище занепадає вже з десяток років. У людей немає роботи, медичні установи занедбані, місцева школа без тепла і навіть без туалету. Крім того, немає пожежної охорони і всього один міліціонер.
Ініціатор зібрання Михайло Шпілька каже, що взяти під контроль діяльність місцевої влади йому порадили в одному з міністерств, куди місяць тому він відправився шукати порятунку для своїх односельців. На перших зборах селяни доручили чиновникам впродовж місяця розробити чіткий план подолання кризи у Синевирі і попередили - у разі бездіяльності домагатимуться їхньої відставки.
Закарпаття. Синевірське озеро розцвіло «Арнікою»
UA-Reporter.com
Комментарии
volodymyr K.
Ja narodyvs'a v c'omu mal'ovnychomu,krasyvomu,hirs'komu seli,deja prozhyv 18 rokiv.Vzhe 40 rokiv prozhyvajuv rajonnomu centri,z jakyx 5 sezoniv prac'uvavv Chexiji,a v danyj moment vzhe bil'a 5-ty rokiv -vPortuhaliji.Nash buvshyj prezydent Kuchma pohnav nas (bil'she 5-ty milioniv ukrajinciv}po vs'omu svitu shukaty zarobitok.I meni zaraz bol'ache chytaty pro te,shcho nash novyj "hospodar"Yushchenko ne robyt' nichoho, shchob pokrashchyty zhytt'a vs'oho ukrajins'koho narodu i zokrema nashyx horjan.Ale meni duzhe pryjemno,shcho nashi l'udy vzhe pochaly pidninaty holovu z bahatorichnoji spl'achky i hurtom xot'at' kontrol'uvaty svojix malen'kyx chynovnykiv,bo inakshe stojachy ostoron' samo nikoly ne zrobyt's'a.Bazhaju SYNEVYRC'AM muzhnosti,voli,nasnahy,smilyvosti,l'ubovi,shchob podolaty vsi neharazdy i v majbutn'omu staty krasyvym mistom SYNIJ VYR.SHCE NE VMERLA UKRAJINA...VOLODYMYR K.PORTUHALIJA.PORTO.02 LYSTOPADA 2005ROKU.
Соломія
Спасибі, Володимире, за підтримку і віру! Хоч ви і на чужій землі, та про своїх земляків не забуваєте. Це добре. Думаю, якщо їм знадобиться допомога, то ви обов"язково відгукнетеся. А синевірчани молодці! Вони дали приклад іншим. Так і треба. Я підтримую цей славний почин і робитиму все, щоб і в інших краях народ пробудився!
Василь
Прочитав і не можу успокоїтись. Я народився і закінчив синевірську середню школу. Там половина села, родичі і знайомі. Після закінчення Ужгородського держуніверситету в 1965 році, я кожен рік приїзджав до матері. Уже з 1988 року, після того як мама переїхала до мене, я не був там.
Село прекрасне з природної точки зору, але нещасне з того, що нема де працювати. Ще за радянських часів наші люде постійно їздили на заробітки по всьому союзу. Де тільки треба було рубати і тралювати ліс,там працювали наші громадяне.
В 80х роках були відкриті філіали київських і львівських приборобудівних і літакобудівних заводів в Колочаві і Міжгірї, де молодь могла робити. Але мабуть після роспаду Союзу їх позакривали, як і більшість заводів. І куди тепер дітися людям? А тільки Синевир має шість тисяч громадян. А рядом Негровець, Колочава, Синевірська Поляна. Такі же несчастні і другі села. Можливо не значна частина працює десь в торгівлі, або в рекреційних установах, але це капля в морі.
Тут місцеві бюрократи можуть тільки ставити питання перед обласними і республіканськими владцями. Треба щоб відкривали філії заводів, бо робочої сили багато, а місцеві можливості її вікористання малі. Мені від усього серця дуже жаль і боляче за моїх земляків.
Я проживаю за межами України, але не знаю що можуть зробити синевірські власті, щоб облегшити життя людей.
На Закарпатті, особливо в гірських районах, всі мешканці в дуже важких умовах жили і при радянській владі,а тепер і подавно.
Але це вже допекло людей, бо наші люди дуже терпеливі.
Вітаю всіх синевирців, дай вам бог здоровя і сили покращити свое життя. Дуже хотів би приїхати зустрітися з родичами і друзями. Я часто читаю новини на сторінці Репортера. Вперше появилась інформація про мое село, по крайній мірі я вперше знайшов. Можливо корреспонденти більше будуть звертати увагу на життя селян Закарпаття, а то постійно тільки обласні Ужгородські передрязки між власть імущими описують.
Я думаю, що якщоб більше виділяли уваги нещасним гірським мешканцям інформаційні видання, то щось можливо би і мінялося. А то так власті і не знають про такі села як Синевір і йому подібні. Можливо тільки тоді, коли треба набрати голоси згадують про гірські села. Це загальна біда Закарпаття.
А що касается верховної влади, яку очолюе Ющенко, то вона далека від народа, не говоря уже от таких як синевірчане.
Більше того, вони прикривають місцевих царьків, які стояли за них.
Василь
Да замітьте, що інформацію подала Німецька хвиля. Не міжгірські і не ужгородські видання. Це наглядно свідчить про свободу слова в Україні. Місцеві видання працюють по вказівкам Балог, Ратушняков, Різаков і прочих хозяїв. Бо ресурси Закарпаття, а тим більше Синевіра настільки малі, що їх вістачило тільки не багатьом, які під прикриттям зверху іздеваются над більшістью людей.
Тому цей крок земляків дуже сміливий і я бажаю Михайлу Шпільці здоровя сміливості і натхнення, щоб хоть щось поліпшити людям.