МИКОЛА МЕЛЬНИЧЕНКО: Я ПОТРАПИВ В РЕАНІМАЦІЮ ЗА 3 ДНІ ДО ОЧНОЇ СТАВКИ З КУЧМОЮ, ЮЩЕНКОМ, ЛИТВИНОМ…

Фігура Миколи Мельниченка є, напевно, найбільш контраверсійною в українському політикумі, незважаючи на те, що політиком у класичному розумінні цього слова він ніколи не був. Останні кілька років Мельниченко фактично перебуває в забутті.

Микола МЕЛЬНИЧЕНКО.

Зумовлено це, скоріш за все, надто великою кількістю різних історій довкола його легендарних плівок, чим, по суті, було девальвовано цінність самих записів та й сам Мельниченко не користується колишнім інтересом з боку суспільства. Попри все це Микола Мельниченко не втрачає надії довести до кінця справу свого життя – судити екс-Президента Леоніда Кучму та його чиновників.

– Де ви зараз постійно мешкаєте, де ваша сім’я, чим займаєтеся?

– Це дуже болюче питання для мене. На превеликий жаль, моя дружина і донька, яку звати Леся, живуть у США. 30 листопада мої доньці виповниться 11 років, і я лечу в США святкувати її день народження. Я зараз стою майже на шпагаті – на американському і європейському континентах. Я не можу привезти сім’ю в Україну, бо є низка причин.

– Які саме?

– Причини безпеки насамперед, хоча є відповідна постанова Генпрокуратури про забезпечення заходів безпеки моїй дружині. Крім того, я не маю житлових умов для сім’ї – в мене немає квартири.

– Як ставитеся до ідеї Лесі Гонгадзе зібрати усім людом вам гроші на квартиру, чи візьмете від неї гроші?

– Я не сприймаю цієї ідеї. Я зможу заробити на квартиру самостійно. Так трапилося, що я змушений був написати рапорт про звільнення із військової служби і відмовитися від черги на квартиру, яка мені повинна була належати як офіцеру-черговику, інакше я вже на початку 2001 року отримав би квартиру. Нова влада, особисто Віктор Ющенко, кидали обіцянки, що всі люди, які були незаконно звільненні будуть поновлені у правах, тому я сподівався, що мене поновлять в моїх правах.

– З чим пов’язана ваша несподівана хвороба?

– Це однозначно був замах на моє життя. Ні я, ні німецькі лікарі, які мене обстежували, інакше це не розцінюють. Я пройшов повний курс лікування, хірургічне втручання в Німеччині. Висновки були такі, що лікарі не знають, яким чином відбувся крововилив в головний мозок.

– А у крові не було знайдено залишків отрути?

– Аналізи крові, волосся, нігтів Генпрокуратура України взяла у мене на виявлення речовин, які могли спричинити крововилив. Результати цих аналізів мені до сьогодні невідомо. Я хочу наголосити на тому, що я потрапив в реанімацію за три дні до того, як мав мати очні ставки в Генпрокуратурі з Кучмою, Ющенком, Литвином, іншими людьми, щодо яких я надавав покази Генпрокуратурі. Це сталося уночі з 28 на 29 липня 2007 року. Скоріш за все, це не було отруєння, на мене направили електромагнітну пушку, дія якої спричинила згадані наслідки. В тому помешканні, де це сталося, я більше не проживаю.

– З погляду семи років, що минули від часу початку «касетного скандалу», ви можете сказати, кому він був вигідний? Чи не вважаєте, що вас використали?

– Я не вважаю, що мене використали і не хотів би, щоб ви вживали словосполучення «касетний скандал». Щодо «кому це було вигідно», то це абсурдна дискусія, яка нав’язується людьми, які не хочуть, щоб справа була розслідувана і доведена до суду. Я неодноразово давав покази в Генпрокуратурі і проходив детектор брехні в США і завжди говорив, що ініціював прослуховування кабінету Кучми самостійно, і ніхто мене про це не просив. Я не просто збирав докази, а намагався змінити ситуацію, я виходив на низку політиків, щоб вони зупинити злочини Кучми. Серед цих політиків і колишній кандидат в Президенти України, екс-прем’єр-міністр України Євген Марчук, віце-прем’єр-міністр України (на той час) Юлія Тимошенко, народний депутат Олександр Турчинов. Одразу хочу зазначити, що у цьому переліку не було лідера КПУ Петра Симоненка, як дехто намагається приписувати.

– Хто був перший, кому ви запропонували оприлюднити плівки?

– Євген Марчук. Він перелякався. Марчук шукав особисту вигоду в оприлюдненні цих записів. У зв’язку з тим, що він програв президентські вибори у 1999 року, Марчук не бачив сенсу в оприлюдненні цих записів.

– Тимошенко як пояснила відмову?

– Юлія Володимирівна, коли вона прилетіла на зустріч до Березовського в Лондон у лютому 2002 році, першими словами при зустрічі зі мною сказала: «Ви – наш герой!». Коли ми пили каву, вона сказала, що я винен у тому, що не зміг переконати її і Турчинова у 2000 році, щоб зупинити злочини Кучми. Я був шокований такою майстерністю, як вона класно зіграла роль. Мовляв, чому ви нас не переконали? Крім Тимошенко, я звертався до Турчинова, щоб легалізувати розмови Кучми. На той момент голова Верховного Суду Бойко міг надати санкцію не на прослуховування кабінету Кучми, а на документування аудіорозмов по якійсь справі. Головне, щоб була санкція суду, і народні депутати могли це зробити. Навіть кількох годин моїх записів Кучми в його кабінеті, якщо б це було з санкції суду, було б достатньо для того, щоб посадити його на довічне ув’язнення.

– Чи виходили ви тоді на Ющенка і його людей?

– Виходив я і на Ющенка, і на його людей. Я попереджав Ющенка про небезпеку, яка йде від Кучми. Серед людей, через яких я попереджав Ющенка, був Євген Червоненко. Я надавав йому багато інформації, але не оприлюднював, звідки вона взялася. Я розповідав до яких заходів вдасться Кучма для того, щоб змістити Ющенка.

– Яка була реакція?

– Ні Ющенко, ні його люди нічого мені не відповіли на надану інформацію. Крім того, я чув в кабінеті Кучми його розмови, в яких він вдавав вказівки ЗМІ подавати інформацію про те, що дружина Віктора Ющенка є нібито агентом ЦРУ. Мовляв, американці послали її сюди навмисне, щоб вона спокусила Ющенка, щоб впливати на українську політику. Ці версії розроблялися в Адміністрації Президента. Я пам’ятаю один випадок, коли Ющенко, будучи Прем’єром, прийшов на зустріч до Кучми. Я мав бажання дещо розказати Віктору Ющенку. Віктор Андрійович пішов у туалет, я пішов за ним. Він стояв біля одного пісуара, я поруч – біля іншого. Я хотів з ним поговорити, тому що не був впевнений, що та інформація, яку йому передають через посередників доходить до нього. Але мене щось зупинило, і я не став йому говорити – мені внутрішній голос підказав нічого йому не говорити в той момент. Я хотів йому розказати, що саме Кучма розповсюджує чутки про те, що його дружина – шпигунка.

– Під час парламентської виборчої кампанії-2007 ви обіцяли оприлюднити записи, в яких йдеться про Ющенка і Тимошенко. Чому цього не зробили?

– Ющенко, Тимошенко і Янукович – політично одні й ті ж самі люди, між ними немає великої різниці. Всі вони політичні корупціонери – і Ющенко, і Янукович, і Тимошенко. Якщо існуюча система влада збережеться, то це буде крах і жах для України. Стосовно Ющенка я оприлюднив конкретний приклад корупції. Ющенко вступив у змову з Кучмою. Ющенко став прем’єр-міністром завдяки емісії, яку провів Національний банк України в березні 1999 року заради того, щоб Кучма виграв Президентські вибори. Це було потрібно Кучмі для того, щоб показати, що нібито працює економіка, люди отримують зарплати і пенсії. Це була політична змова і корупція, Ющенко є політичний корупціонер. Я це оприлюднив, але, на жаль, Україна знаходиться у ситуації перманентних виборів у будь-яке моє висловлювання сприймається, як намагання вплинути на ту чи іншу ситуацію.

– А щодо Тимошенко?

– Не було жодної реакції на заяву про Ющенка, то який сенс оприлюднювати аналогічні заяви про Тимошенко, якщо до них не буде належної уваги. Моєю метою не є паплюжити ту чи іншу людину. Порівняно з Кучмою до Ющенка в мене ставлення більш-менш позитивне, але Ющенко повинен вичавити із себе корупціонера. Він повинен поводити себе так, щоб ми пишалися Президентом України. Щодо Тимошенко, то варто запитати у її соратника Григорія Омельченка про його книжку, яка вийшла в 1998 році, де йдеться про те, що головне зло і головна корупція в Україні – це Тимошенко. Григорій Омельченко подарував мені цю книжку у 2001 році з підписом.

– Безпосередньо на плівках є якісь епізоди про Тимошенко, які ви хотіли б оприлюднити?

– Є, але я не хотів би забігати наперед, тим більше зараз, коли є така незрозуміла ситуація щодо формату майбутньої парламентсько-урядової коаліції.

– Коли ви оприлюдните фрагменти записів з Юлією Тимошенко?

– Я планую до кінця 2008 року випустити спеціальну книжку, щоб показати незалежно від політичної окраски тої чи іншої людини, непристойні вчинки політиків, які привели Україну до теперішнього стану.

– Спецслужби яких країн намагалися використати ситуацію, що склалася після оприлюднення вами плівок?

– Це Спецслужби США, Англії, Росії, України. Вони намагалися зробити все так, щоб повернути все на свою користь.

– Вас намагалися завербувати іноземні розвідки?

– Був звичайний шантаж з боку американських спецслужб, щоб я їм передав всі записи. Мене два рази судили в американському суді і вимога була, щоб я віддав всі записи, на що я сказав ні. Мене шантажувала американський прокурор Марта Борщ, сказавши, якщо не віддам записів, то мене посадять у в’язницю, і я буду сидіти доти, доки не виконаю рішення суду. Я відповів – садіть. Вони були шоковані моєю поведінкою. Я сказав, що я не можу виконати рішення американського суду, тобто віддати записи, бо на плівках є епізоди із державною таємницею України. Я передав інформацію про злочини, яку я готовий був сам надати без прохання американців. Так, я надав інформацію по справі Лазаренка, по «Кольчугам», по справі Гонгадзе.

– Скільки ви заробили на плівках?

– Моя сім’я заробила на плівках таке. Мій батько перебуває в лікарні, втратив зір, в мами – постійні проблеми із серцем. З останніх випадків – до моїх батьків приходили люди, які говорили, що вони нібито журналісти і погрожували їм. Після чого моя мама в черговий раз потрапила в лікарню з інфарктом. Мою доньку, після того як вона переїхала в США, психологи довго виводили зі стану, в якому вона перебувала. В серпні місяці мене взагалі могло не бути в живих – я 20 днів провів в реанімації. Жодного разу я не продавав плівок, не заробив ні копійку. Мені пропонували дуже великі суми, найбільша – 100 млн доларів від людей Кучми.

– Чому розстались з Борисом Березовським? Які фрагменти плівок його найбільше цікавили?

– Я не розстався з Борисом Березовським. Я офіційно звернувся у 2005 році до тодішнього голови СБУ Олександра Турчинова з вимогою розслідувати протиправну діяльність Березовського, саме тоді, коли він запропонував мені займатися шантажем Кучми, щоб можна було на цьому заробити мільярд доларів. Для цього потрібно було підставити, за словами людей Березовського, маму Гонгадзе та Олександра Єльяшкевича. Ситуація зводилася до абсурдного. Потрібно було, щоб я дав покази Генпрокуратурі України, що Березовський контролює і Ющенка, і Тимошенко, щоб вибити гроші з Пінчука.

– На вашу думку, хто «прибрав» Кравченко і Кірпу? Чи це справді були самогубства?

– Про Кірпу я не знаю. Я переконаний в тому, що Кравченка вбили. Це вбивство було вигідне новій українській владі.

– Чим вигідне?

– Тому що, за твердженням Юлії Тимошенко і Григорія Омельченка, особисто Віктор Ющенко надав гарантії Леоніду Кучмі. Юрій Кравченко готовий був давати свідчення. В цьому ланцюжку Кравченка треба було «прибрати». Керівництво України після Помаранчевої революції було до цього причетне.

– Хто віддав наказ вбити Кравченка?

– Я не можу говорити про персоналії, але переконаний в тому, що Кучма і Ющенко знають набагато більше про цю справу, ніж вони говорять.

– Ви вірите в те, що справа Гонгадзе коли-небудь буде розкрита?

– «Не вірте нікому!», – це моє гасло. Сподіваюся, що розслідування злочинів Кучми, в тому числі і звіряче вбивство Гонгадзе, повинні бути доведені до логічного завершення. Все потрібне для цього є, крім політичної волі. Ми повинні примусити політиків, щоб відбувся відкритий судовий процес, на якому можна ставити питання, а не закритий, яким він зараз є.

– Чому ви так негативно ставитеся до Литвина?

– У мене немає персональних симпатій чи антипатій ні до Литвина, ні до Кучми, ні до Деркача. Я – дзеркало. Якщо я бачу когось з перелічених осіб, то кажу, що вони скоїли багато злочинів і не мають права бути в українській політиці. В мене є багато запитань до наших керманичів. Наприклад, до Юрія Луценка. Чи він досі вважає, що Володимир Литвин – злочинець чи вже демократ. Юрій Луценко, який у 2000 році був заступником голови тимчасової депутатської комісії з розслідування «справи Гонгадзе», поставив підпис під протоколом комісії, в якому зазначено, що Володимир Литвин був підбурювачем вбивства Георгія Гонгадзе. Тепер Луценко не проти створити коаліцію з Литвином.

– Як би оцінили свою власну роль у всій цій історії з плівками?

– Повторюю, я – дзеркало української політики. Я офіцер, який давав присягу на вірність Україні, пишаюся тим, що я жодної своєю дією не зрадив присяги.

– Яке ставлення держави до вас, враховуючи, що ваші плівки в певній мірі збурили політичні процеси, які призвели до помаранчевої революції?

– Я не зручний як старій, так і новій владі саме через мою принципову позицію. Я не хочу займатися перекручуванням фактів і догоджати комусь з політиків. Саме через це я у 2006 році мав конфлікт з Юрієм Луценком на з’їзді СПУ, коли мені пропонували місце у списку. Я відмовився, бо керівництво Соцпартії разом з Луценком взяли до списку Андрія Деркача. Партійні лідери не повинні бути адвокатами таких осіб, як Андрій Деркач. Ставлення держави до мене можна побачити на одному прикладі. Коли мені потрібне було лікування в лікарні в Феофанії після крововиливу, Ющенко відмовив мені у цьому. Власне, лікарі сказали мені лікуватися або в Феофанії, або в Німеччині. Переліт до Німеччини був протипоказаний, бо це могло відбитися на моєму здоров’ї.

– Ви згадали про соціалістів, зараз всі вважають Мороза зрадником, а ви?

– Я не вважаю його зрадником. Мороз ввійшов в коаліцію з Партією регіонів вимушено. Потім Мороз зробив багато помилок, через що СПУ стала придатком Партії регіонів. Мороз на посаді Голови Верховної Ради повинен був зробити набагато більше, ніж він зробив. Він повинен був зробити так, щоб Кучма сів до в’язниці. І Ющенко, і Тимошенко зробили не менше зрад, ніж зробив Мороз. Вони робили такі вчинки, які не вкладаються у поняття мораль і честь. Вони зраджували своїх виборців. А зміну Морозом одного політичного прапора на інший, я не вважаю зрадою.

– Ви відмовилися від місця у списку СПУ у 2006 році, але прийняли пропозицію йти до парламенту від Партії вільних демократів у 2007? Чому, адже фігура Михайла Бродського неоднозначно сприймається в суспільстві?

– Михайло Бродський – це людина, яку посадили до тюрми за наказом Кучми за те, що Бродський описував корупційні схеми Юрія Кравченка. Бродський був технічним кандидатом Ющенка на президентських виборах 2004 року, довіреною особою Юлії Тимошенко. В Партії вільних демократів є такі кадри, як Андрій Юсов, Євген Золотарьов, Олександр Єльяшкевич. Я є безпартійною людиною. Моє рішення балотуватися за списками партії вільних демократів було викликане тим, що це була єдина партія, яка у своїй програмі заявила, що буде вимагати порушення судового процесу проти Леоніда Кучми.

– Чи пропонували вам місце у списку інші партії?

– Так, пропонувала одна партія, що не пройшла до парламенту. Я не хотів би називати цю партію. Якби я погодився йти у списку цієї партії, то мій вчинок не був би моральним.

– Якби Партія регіонів запропонувала місце у своєму списку, пішли б?

– Я не бачу принципової різниці між Партією регіонів та «Нашою Україною». Ми побачимо, що «Наша Україна» і Партія регіонів найближчим часом будуть цілуватися між собою.

– Що вас зблизило з Лесею Гонгадзе? Ви часто буваєте у неї.

– Є багато речей, які я не можу пояснити. Леся для мене, як рідна мати. Я приїхав сьогодні і в мене не було светра, вона дала мені светр, щоб я зігрівся. Я духовно з нею спілкуюся, на духовному рівні мені дуже добре з нею. В мене совість чиста перед Лесею, мені немає чого приховувати перед нею. Дуже багато фактів я їй розповів один на один, про нюанси, які журналісти не знають.

– А чому ви не хочете розповісти про ці факти журналістам?

– Я хочу розповісти про ці факти в прямому ефірі на одному із загальноукраїнських каналів. Я хочу розповісти простим людям на ток-шоу про ці фати, поки я не дав підписку Генпрокуратурі про нерозповсюдження інформації у «справі Гонгадзе».

– Минає три роки від початку помаранчевої революції, що, на вашу думку, вона змінила для України і для вас особисто?

– Для людей – це, дійсно, була революція, для керівництва країни – звичайний переворот. Ми змінили тільки прізвища людей, які є при владі. Революція, на мою думку, насамперед відбулася у мізках людей. Вони зрозуміли, що є вільними. На превеликий жаль, обіцянки, які давалися на Майдані, не виконані. Тому я думаю, що революція ще не закінчилася, вона повинна мати своє логічне завершення. І це завершення буде у вигляді суду над Кучмою, Литвином, Деркачом і багатьма іншими. Для мене особисто Помаранчева революція дала можливість приїжджати в Україну офіційно, а не шукати дірки в кордоні, як раніше. Вона дала свободу особистості.

– Чим плануєте займатися в майбутньому і де жити?

– Я був, є і буду в Україні. Те, що я вимушений жити на різних континентах, це не моя винна. Це проблема Ющенка. Чому діти Георгія Гонгадзе не можуть жити у Львові, чому Леся Гонгадзе не може бачити свої онуків? Це не проблема Мирослави і Лесі, це проблема керівництва України. Я буду працювати в Україні в бізнесовому напрямку, тому що треба годувати сім’ю, доглядати за батьками, буду також займатися суспільно-політичною діяльністю.
Николай Мельниченко: Ющенко был соучастником преступлений Кучмы в период его президентства
Мельниченко: Я сделал все возможное для спасения Гонгадзе
Мельниченко вернулся в Украину и сделал первые заявления
Мельниченко боится "окровавленных рук" Литвина