НАЦ-политика по-закарпатски

Дыба бесится...
Навешивание на русинов ярлыков "кремлевские русины", а сейчас еще и "сатанинский русин" русинское движение не остановит. А раскручивание вопроса по другим СМИ только выставит одного мукачевского политика в антирусинском свете, а русинскому движению придаст еще больше оборотов. По информации СМИ автор сайта О.Дыба, его заказчик пастор из Днепропетровска уже известны. Не верится что мукачевскому политику не дает покоя слава пастора Турчинова, и успехи в избирательных компаниях киевского мера Черновецкого! Но иначе обьяснить тиражирование сайта О.Дыбы через его СМИ невозможно.

http://podkarpatrus.livejournal.com/

дыба? гаврылив? хвостатый? - это позавчерашний день европейской жизни, саракы... Русин! Русинка! - 1000-летняя история! завтрашний день!

Cкан письма из-за которого СБУ открыла криминальное дело против русинов
http://avtohtonkarpat.narod.ru/sbu.htm

(абстракціоніст @ 28-07-2008 11:26)
Природа карпатського регіону повстала проти інспірованих Кремлем сепаратистів з Сойму Димитрія Сидора.

Безбожні вправи ерзац-русинів з проклинаннями мешканців Закарпаття на офіційному сайті Сойму пудкарпатскіх русінов http://bogakara.narod.ru/ , привели до непоправних наслідків.

Відьомські експерименти з прокляттями сатанинської гілки сепаратистів, очолюваних Димитрієм Сидором, накликали на Підкарпаття буревії та паводки.

Але цього їм видалося замало. Представники сойму в інтернеті далі експериментують з нечистою силою.

Яскравим прикладом такого біснування є невмотивована агітація за якогось заїзджого заклинателя, який повинен приїхати до Ужгорода 2 серпня.

Розпочалася ця нерозумна форумна акція з поста, датованого 16-07-2008 22:04, представника Сойму на форумі, що дописує під ніком "усягды".

Поміж агітками цього соймівця з рекламою пропагованого цими ніками заклинателя, йде масована агітація в підтримку Сойму та очорнення інших закарпатських русинських організацій та структур, а також - обпльовування державних органів. міліції та СБУ.
За час цієї агітації ця особа кількаразово реєстрував новий нік "усягды"-"так буде"-"наше",через те, що його піддавали бану, за недостойну поведінку та бесконечний флуд:

усягды 16-07-2008 22:04
Всем озабоченым готовится на 2 августа 19.00 облмуздрамтеатр тел.:80632170356 вход свободный.
По всему Ужгороду плакаты развешаны. ГАРАНТИРУЮТ ЧТО СНИМУТ ВСЕ!
Подробности по мобильному.

усягды 17-07-2008 10:11
Всем озабоченым готовится на 2 августа 19.00 облмуздрамтеатр тел.:80632170356 вход свободный.
По всему Ужгороду плакаты развешаны. ГАРАНТИРУЮТ ЧТО СНИМУТ ВСЕ!
Подробности по мобильному.

усягды 18-07-2008 13:20
Всем озабоченым с фобиями готовится на 2 августа 19.00 облмуздрамтеатр тел.:80632170356 вход свободный.
По всему Ужгороду плакаты развешаны. ГАРАНТИРУЮТ ЧТО СНИМУТ ВСЕ!
Подробности по мобильному.

усягды 18-07-2008 22:46
КОГО ЧТО БОЛИТ ТОТ О ТОМ И ГОВОРИТ. Всем озабоченым с фобиями готовится на 2 августа 19.00 облмуздрамтеатр тел.:80632170356 вход свободный.
По всему Ужгороду плакаты развешаны. ГАРАНТИРУЮТ ЧТО СНИМУТ ВСЕ!
Подробности по мобильному.

Цей представник Сидора навіть насміхається з форумлян, гарантуючи, що знімуть все.
Лише після того. як він сам розмістив фото з плакату ворожбита. стало зрозуміло, що він відсилав форумлян знімати вроки.

Було, також, багато всякого супровідного хамства:

усягды 19-07-2008 11:59
ВАШИ НЮНИ 2 АВГУСТА МОЖНО БУДЕТ ИЗЛОЖИТЬ ВАМ ПОМОГУТ,СПЕЦИАЛИСТЫ ТАКИЕ ЖЕ КАК И ВЫ! А ЗДЕСЬ НЕЧЕГО ФУЙНЮ РАЗМАЗЫВАТЬ!

Зрештою, до агітації за цього, відомого лише Сойму, ворожбита додається нова нотка. Туди намагаються вплутати ім`я журналіста, причетного до інтернет-сайту, який першим на Закарпатті розпочав боротьбу з сатаністським ресурсом, у списку якого було і його прізвище.
так буде 24-07-2008 12:06
Ответ проще пареной репы. Но Дыба до 2 августп тему будет поддерживать. Интересно сколько ему пастор заплатил? Или он в теме с ним заодно?

так буде 24-07-2008 14:28
…По информации СМИ автор сайта О.Дыба, его заказчик пастор из Днепропетровска уже известны…

наше 25-07-2008 16:51Он сейчас занят промоушеном акции 2 августа! И душой и телом он уже там. …

Це далеко не всі пости з агітацією за ворожбита, який приїхав. як довідуємося з дописів агітатора від Сойму, з Дніпропетровська.
Це вже друга акція представників Сойму, які під прикриттям протоієрея Димитрія Сидора, ведуть пропаганду окультизму, ворожбитства та езотерики.
Вкупі з сатанинським сайтом, де проклинаються сотні закарпатців, ця агітація за якогось ворожбита є свідченням падіння соймівців у пекельну прірву богохульства.

А прокляття, тим часом, множаться, вже натяками:
наше 26-07-2008 15:42
Бог наказывает изменников...
Vjerica Radeta, visoka funkcionerka SRS-a, poslanica radikala u skupštini i predstavnica Srbije u Savetu Evrope, uputila je pretnje predsedniku Srbije "Podsećamo i Borisa Tadića, žutog diktatora,

форумy Зеркала недели 28/07/2008 15:52
Омного булше Божої кари мавуть за Бидляцькый украйинськый націоналізм на Львівщині и Івано-Франківську. Там суть ай жертви (мертві), а под водов суть не лем поля ай доми. Одселити треба боло булше як 14 000 жителюв лем на Івано-Франківщині. А на Пудкарпаттю, повінь засяг Рахівський район, де суть здурілі з довезенного украйинського націоналізму з Івано-Франківська. Божа кара на Пудкарпатті повінями є од часів, коли священник Августин Волошин ся дав на дику восточну політику Украйинськых націоналістів и виголосив Карпатську Украйину. Священик Волошин продав Исуса Христа и Майвышнёго Отця за примитивный Украйинськый націоналізм.

Закарпатская прокуратура дискриминирует русинов.
После инфы в Интернете сразу после обеда пришел ответ с прокуратуры по заявлению от общественной организации "Занятость". Прокуратура сознательно опускает моменты связанные с русинами. В первом заявлении ни словом не обмолвились о пропаже 50 тысяч подписей собранных русинскими организациями, а во втором случае даже областной прокурор опустил «однозначное трактование этим материалам разжигание межнациональной и межконфессионной розни в Закарпатье» и по странному совпадению но опять русинский вопрос опущен. Т.е. русинский вопрос и Закарпатская областная прокуратура и тем более Ужгородская городская прокуратура не видят, точнее не хотят видеть. Особенно если учесть, что ужгородская городская прокуратура ответила через 13 месяцев. После этого не вызывает удивление антирусинское письмо троих депутатов Ужгородского горсовета: Федаки, Федоришко, Шляхты. И абсолютно понятно почему себя так вольно чувствуют антирусины в Ужгороде!
У прокуратуры было два способа получить экспертное заключение по материалам "разжигания межнациональной и межконфессионной розни в Закарпатье" антирусинского cайта zakarpattya.net.ua – или обратиться в центр судебной экспертизы Минюста Украины, или самостоятельно искать специалистов, способных ответить на подобный вопрос. Если это печатная продукция размещенная на официальном сайте то эта проблема решается проведением комплексной экспертизы с участием нескольких ученых из разных областей знаний в нашем случае – привлекаются филологи, лингвисты, психологи
Прокуратура не удосужилась даже упомянуть. Получается, что в Украине русинам с попраными правами и свободами обращаться некуда!?
http://podkarpatrus.livejournal.com/

СБУ запустило процесс! Видит Бог русины выставляли только два вопроса! Признание русинов и реализация результатов референдума 1991 года.Какие формы приобретет русинский вопрос сейчас трудно сказать! Но то что больше чем ставилось 17 лет - однозначно!

Кременецьке проголошіня русинської молодежи:
”Карпатські русины – єден нерозділный народ!”:

28 юнія высоко у Карпатах на горі Кременець (1221 м над морём) под еґідов Світовой рады русинів одбылася інтерреґіонална русинська молодежна акція ”Карпатські русины – єден нерозділный народ!”. Туй, на самому верьхові, де ся сходят гатары історичных карпаторусинськых реґіонів – Пряшівськой Руси, Лемковины и Подкарпатськой Руси, а днесь ся стыкавут державні границі Словакії, Полщі и Україны, стрітили ся активісты общественных орґанізацій, студенты, выпускникы и ученикы русинськых неділных школ, и то вецце ги сорок чоловік, котрі прийшли из Ужгорода, Мукачова, Иршавы, Волівця, В.Березного, Пряшова, Снины, Свидника, Межилаборець, Братіславы, из-под Кракова и другых сел и варошів, де жыют русины. Моложава уйшла горі на Кременець под русинськыма прапорами, трьома путичками – из Словакії, Полщи и Україны. Сходжіня – доста тяжкоє, бо мусай было ити дгорі пішо коло 12-18 км.
На горі наша молодеж (а до того и учасникы старшой ґенерації) дали собі одпочити, а дале, и то на очах многых туристів из Чехії, Швеції, Полщі, Словакії и др. держав, дали імпровізованый концерт, почас котрого читали стихы русинськых поетів, співали народні співанкы. На горі мож было видіти и лавреата межинародной премії им. А.Духновича поета Штефана Сухого, выдавателя русинськых книг кандидата наук Валерія Падяка, новинарьку Сілвію Лосінову, активіста русинського двиганя у Словакії Петра Крайняка-молодшого, співака Ивана Крафчика, професора Йозефа Cіпко з Пряшівського універсітета. и др.
Делеґація из Словакії вручила русинам Подкарпатя прапор Європського Союза.
Почас акції молоді люде узяли ся за рукы, обы символізовати, што мы – єден народ. Учасникы молодежной акції уголосили „Кременецьке проголошіня”, де задекларовати своє виджіня новых реалій Європы. Туй ся почасти прогололошує: „Мы – молоді русины, руснакы, лемкы, привітствуєме ідею входжіня молодых централноєвропськых держав в Європську Унію, котра вызнає русинську народність. Мы убертаєме ся ид власти Україны – вызнати у себе в державі народність „русин”. Бо лем таку Україну, де ся поважавут права мінорітных народів, може тримати за повноправного члена Європськый Союз. Мы убертаєме ся ид Європській Унії – изробити усе можноє, обы шенґенська границя не стала в історії Європы новым „берлінськым муром”! Мы, молоді карпаторусины, узяли ся за руки, обы выголосити своє право стрічати ся, мати общі акції, нащивляти єден другого, бо мы – єден нерозділный народ!”. Інформує прес-центр Ужгородського Общества им. А.Духновича.

Встреча представителей "одной крови" всегда праздник. Особенно если это молодежная акция.
В то же время не может не настораживать, озвученная пресс-центром Уж-го общества им. А.Духновича, дряблая, беззубая, мягкотелая, пораженческая, абсолютно невнятная позиция русинской молодежи...

Русину1."беззубая, мягкотелая...". Хоче дитвакам забивати мозги вашов азиатьськов дурницьов ? Вы забудетеся як дурний сон.А дитвакы после таких встрич мавуть будущее.

Дитвакы, Иончи, уже в таком возрасте, что в состоянии сами представлять свое видение "русинского вопроса". И вряд ли они на Кременце предоставили мандат говорить от их имени " учасникам старшой ґенерації". Тем более, что многие их них замараны в качестве активных участников в грязной возне за "Русский (русинский) дом" в Пряшеве и Ужгороде...

РУСИНИ ЧИ УКРАЇНЦІ?

В часі великої мовної, підручникової і національної боротьби, яка оце ведеться на нашому Підкарпатті між трьома напрямами, вороги нашого відродження пустилися шляхом епіґонів і на спосіб червоних аґітаторів і підлих хитрунів софізмами дурять наш бідний нарід. Не дивуємося їм, бо свідомі самі, що правди не мають за собою, стараються вони прикритою брехнею з’єднювати собі сторонників, тримаючися засади, що кожний середник, хоча б і найбільший злочин, — є добрий, якщо їм помагає до осягнення їхньої цілі.

В повному хаосі понять, який панує між нашим народом — і тверді русскіє і домашні прославлені неділянці закинули вудицю до каламутної води й хитро ловлять людей. Кажуть, що ми були русинами, тож маємо ними бути й далі, училися з руських книжок, тож маємо з них учитися і далі, русинами були наші великани: Духнович, Павлович, Добрянський, Кралицький, Попрадов і т.д. — тож русинами маємо бути й ми, а не якимись українцями. Закидають нам "українофільство" (хоч ми правдиві українці, а не українофіли!), добачують у нас впливи галицьких еміґрантів, бачучи між еміґрантами і соціалістів, і комуністів, і безбожників — оскаржують нас, що ми всі соціалісти, комуністи й безбожники, українців малюють як рогатих чортів, що прийшли винищити наш нарід і на кінець кричать: дивися, русине, які чорти ті українці і чи ти хотів би мати з ними щось спільного? Ні, лиши їх, бо ти ніколи не був, не є й не будеш українцем, а до смерті останеш русином, бо русини були твої предки й руська мати тебе породила, а руська мати може лише русина породити, а не якогось рогатого українця. Гарна й хитра софізма, яка не одного може збаламутити.

Русини ми, чи українці? Безперечно, що ми русини! Так відповість кожний національно свідомий чоловік на Підк. Русі, в Галичині, на Буковині й у Вел. Україні, якщо він не хоче бути підніжком і грязею чужого народу. Але тоді чому ми самі називаємо себе й позволяємо, ба й домагаємося, щоб нас називали й узнавали українцями? Чи ми вже покинули назву "русин" і виреклися її? Ось, саме відповідь на це питання треба пояснити нашому народові, щоб, будучи русином-українцем, не дався обманути всяким лжерусинам з під прапора Фенцика чи "Неділі".

Назви "русин" ми не вирікаємося й не покидаємо її. Нею називалися наші славні князі в Київі й у Галичині й на Підкарпатті, нею називалися наші великі предки, нею називаємося і ми. Ця назва нам була і є дорога і свята. Але коли ми днесь на перше місце видвигаємо й завше підчеркуємо назву "українець-український", то це робимо для того, щоб відрізнити себе від тих, що сталися зрадниками нашого народу й як вовки в овечій шкірі іменем "русини", іменем руського народу, іменем ніби руської культури за мадярські пенґе, за польські золоті туманять і продають русина. Вкрали нашу назву "русини" й нею послугуються в своїй юдиній роботі. Щоб отже відособнітися від тих справдішних яничарів і зрадників, ми перестаємо вживати стару нашу назву "русини", а вживаємо нашу не много молодшу назву "українці". І цього нашого поступовання ніхто не може нам брати за зле. Подібну аналогію маємо й у церковній термінолоґії. Напр., усі хрещені називаються християнами, то є не всі є членами правдивої Христової Церкви. Ото ж, щоб себе відосібнити від усяких відступників, члени правдивої Церкви Хр. називаються ще й осібним, більше спрецизованим іменем "католики". Не покидають назви "християне", але більше видвигають назву "католики", бо ж ім’я "християне" присвоїли собі та ним ошукують людей цілі сотки найрізнородніших, собі цілком противорічних сект, як це зробили й наші вороги з нашою назвою "русина".

Другу, ще свіжішу аналоґію маємо в сьогоднішній Галичині. В усіх трьох галицьких єпископствах заборонено в богослуженнях уживати назви "православні", а на її місце вживають назви "правомірні". Галицькі єпископи зарядили так тому, бо московські аґітатори цареславної схизми з тією нашою стародавньою

(продовження)
Другу, ще свіжішу аналоґію маємо в сьогоднішній Галичині. В усіх трьох галицьких єпископствах заборонено в богослуженнях уживати назви "православні", а на її місце вживають назви "правомірні". Галицькі єпископи зарядили так тому, бо московські аґітатори цареславної схизми з тією нашою стародавньою назвою йшли між гр.-кат. вірників і поволи перетягали їх на схизму. Чи покинули наші галицькі браття назву "православні"? Ні, не покинули, тільки більше видвигають назву "греко-католики чи католики", щоб тим відрізнити себе від тих зрадників Церкви Христової, що підшилися під назву "православні" й нею воюють і шкоду роблять!

Ті дві аналогії нам цілком вистарчають. Ми так само не перестаємо бути русинами, тієї назви не покидаємо, вона нам свята й тепер, але коли під цю назву підшилися всякі свідомі чи несвідомі шкідники, які ні нашої мови добре не знають, ні духом нашого народу не живуть, а тільки служать чужим інтересам, на знищення нашого народу, тоді ми мусимо видвигати другу нашу назву "українці", щоб більше підчеркнути нашу нерозривну одність із великим укр. народом і щоб ясніше зазначити, що ми нічого спільного не маємо з тими, що, називаючи себе русинами, туманять і продають наш руський нарід.

Про це писати й це людям пояснювати треба саме сьогодні, коли по наших селах і по наших "Просвітах" русофільські аґітатори збирають підписи на "руські" учебники. Отже, українське свідоме громадянство, до роботи!

Борітеся — поборете!
РУСИНИ ЧИ УКРАЇНЦІ? Вперше надруковано в газ. "Свобода". — Ужгород, 1937. — 2 вересня. — ч. 28. — с. 1.

Монсиньор Августин Волошин бы в гробу перевернулся, если бы знал, что сегодняшние недолугие мистификаторы вкладывают в его уста слова, которые он не мог ни произнести ни написать по определению. Не знал А. Волошин выражений "Щоб отже відособнітися від тих справдішних яничарів і зрадників", "щоб більше підчеркнути нашу нерозривну одність із великим укр. народом і щоб ясніше зазначити, що ми нічого ...". Галицким прононсом воняет...

НАРОДНА СВІДОМІСТЬ

Іван Коваль і його жінка жили собі тихо в старій хатині. Дуже рідко хтось нащивив їх. Дітей не мали. Із родаків заходила до них лиш донька сестри старого. Була і она вже вдовиця, без дітей, не приходила з порожніми руками, все щось з собою принесла, ци овочі, ци колачі, ци ширинку [* Хустку] для старої. Знала вона що робить, бо що старі за ціле життя зберегли собі, то держали в банку. Не була то велика сума, але в сільських відносинах єднако щось значило.

— Добра то душа — тота твоя сестрина, — говорить стара, — не забуває о нас, все щось принесе!

— Не так она добра, як хитра, она на наші гроші дивиться. І покійна моя сестра, прощена би, не раз скаржилася, що нещира у неї донька, непослушна і дуже самолюбна, — відповів старий.

— Може бути, але до мене вона дуже добра.

— Бо знає, що лиш так дістане від нас дащо, єсли указуєся доброю. Але ану, позвідайся від неї, коли дала за помершу свою матір на службу. А чому не пущає свою доньку на театр[альні] вистави "Просвіти"? Чому не люблять єї люде?

Я то думаю, що одверто треба говорити. Дати їй щось, але з маєтком розпоряжати іншак.

— Але як! Треба за душу думати, на заупокійну фундацію дати!

— Правду маєш, стара! Перва — то душа, а потім... В тій минуті вступив до хижі молодий учитель, котрий ще чув слова старого й продовжає:

— Правду маєш, пане Іване, перва, то душа, а потім думайте на народ!

— Як на народ? Та що то народ? Люде, і най кождий о собі дбає!

— Ой, не так, пане Іване! Народ не лиш люде, які говорять одною мовою, але є то ідея висока, що витворилася із традицій культурних, реліґійних, із спільної судьби, діди, прадіди, не пропало без сліда, але, як цінна спадщина, є нашим скарбом. Тоті престоли, при котрих молилися священики наших предків, представляють тепер величезний престол Бога русинів, із-під котрого тече потік ласки Божої, заслуженої тими молитвами для всіх нас. Із того потока можемося освіжити всі!.. — Тоті наставлення, які давали нам родичі наші, і родичі наших предків, учителі і писателі наші і наших предків, ізоллялися в науку народну, яка представляє велику скарбницю ідей, спосіб думання народного, так званний народний геній.

— Але, що нам із того, пане учителю, — говорить стара. — Ми вже пережили свій вік, нам вже не думати на науку, але на гроб і на загробний живот!

— Я то не кажу, аби ви не думали на гроб і на загробний живот, але ще додам, щоби ви думали і на живот вашого народу, аби і ви причинилися до забезпечення кращого життя народу. Ци хочете, аби русинам колись жилося ліпше?

— Як би не хотів, але як можемо ми причинитися до того?

— Кожда й найменша одиниця народу є членом, є одним стовпом того народу і щось може зробити для народа. А хто причинився до ліпшого життя потомків свого народу, пам’ять того жиє в народі, як кажеся "Од рода і в род", бо вдячно думають на нього і колись і помоляться за нього.

— Але що можемо ми зробити, пане учителю?

— Я вам скажу, не буду довго говорити, праві для того я до вас прийшов, що обисьте дащо дарували на наш народний прапор. Розвиваєме читальню "Просвіти", маємо вже і театр, кружок і хор, а тепер хотіли би ‘сьме купити один прапор, щоби тот прапор був символом нашої народности, знаком наших ідей, наших бажань і надій, щоби члени наші з тим прапором публічно, щоби в днях церковних або державно-народних свят над будинком читальні наш синьо-жовтий прапор підносив теплоту свята. Ви були все добрими русинами, та ви і тепер докажете любов свою до народного діла.

— Що ти скажеш ід тому, стара? — звідаєся Іван.

— То правда, що доки ще ліпше служили очі, ми все читали "Науку" і "Свободу", та тепер даруйме пам’ятку і для читальні, о потребі котрої так много писала "Наука".

— Пан учитель, — одвічає стара, — дуже щиро працює в селі, діточки красно співають і в церкві, і в школі, і молоджава грає красно на сцені, та що пан учитель говорить, то буде добре діло!

— А кілько би треба на тот прапор, пане учителю? — звідає Іван.

— На один красний прапор доста буде 500

(продовження)
— На один красний прапор доста буде 500 кч.

— Тілько грошей і ми можемо дати, най буде тот народний прапор цілком нашим дарунком! — говорить старий.

— Дякуємо вам, пане учителю, — перебила стара, — за добру думку, ми радо підопремо нашу читальню, праві днесь ся радили, на яку ціль обернути маєточок наш.

— Передовсім я дякую вам, — одвічав учитель, — за вашу щирість і любов до народної справи. Ой буде радість в читальні, як я їм то днесь скажу!

Другого дня вже приніс учитель з предсідателем читальні взори, який прапор купити. І вибрали. Постановили, що на Миколи одбудеться посвячення прапора.

Наша стара пара нетерпеливо чекала тот прекрасний день.

— Ой, коби лиш Бог небесний подержав нас до того дня! — говорить старий.

— Дай Боже, щоби ‘сьмо здорові були і могли явитися на тім святі, — додала стара.

І дочекалися. Вже лиш один день хибив. Прапор вже готовий був, дуже любився кождому.

Лиш сестрина старого не одобряла діло. Прибігла до старих, як фурія, і вже із дверей кричала:

— Ци ви здуріли? На прапор гроші видавати? Який вам з того хосен буде? Ще й пана нотаря розсердите і завадить на вашу шию біду! Ци не воліли ‘сьте на фундацію дати? Або бідним дітям? Ой, то пан учитель вас завів, Бог би го...

Старі і не могли заговорити, так швидко клепав язик зависної сестрини.

— Але, дай нам покій, — говорила стара, — не забули ми і за тебе, буде і фундація, даме щось і бідним дітям, але купити народний прапор, то також повинність...

— Не кричи туй, ти Гафо, — говорить старий, — яка ти голодна на наші гроші! Не ганьбишся? Але не забудь, я християнин і русин. Я дам на Божоє, але повинен дати і на народноє, а кто не є добрим русином, тому ни геллера не дам!

Але Гафа не замовкла, намітовала старим і тоті колачі та й ширинки, що колись їм принесла, а накінець ще і проклинала їх, оби не могли спокійно умерти.

Ще й не докінчила, коли приходить учитель і предсідатель читальні указати прапор і запросити старих на посвячення прапора.

Розвили прапор, і виглядав він, як найкраща ружа.

— Дуже красний є тот прапор, — говорить старий, — і, видите, Гафа аж проклинає нас і дурними називає, що ми на цю ціль дали свої гроші.

— Не чудуйтеся, пане Іване! — одповідає учитель. — Хто не знає ціни, за нич продасть і найдорожчу річ. Від диких людей южної Африки, золото і дорогі каміння купують європейці за малі зеркала, образчики і подобні річи. Так і пані Гафа ще не знає, яку вартість має народний прапор, прото і говорить проти него.

— А на жаль, — говорить предсідатель читальні, — все єще много є таких русинів і русинок, що не розуміють вартість народного прапора, бо не мають народної свідомості.

Гафа заганьбилася, як увиділа красний прапор, але як докінчив предсідатель, оп’ять створила рот:

— Та який хосен принесе селови тот прапор? — звідає. — Ци прибуде більше хліба, ци що!

— Прибуде і хліба, — одвічає учитель, — прибуде і много іншого з прапором сим, а особливо прибуде більше благородности, як було до сих пор... — Слухайте! Кождий народ в своїй рідній мові дістає скарби освіти. А учений чоловік краще собі жиє, як неукий. Більше заробляє, не даєся окривдити, не є лиш слугою других, але достає роботи, за які ліпше платять, і коли більше заробляє, краще собі буває, краще ся одягає, ліпшу страву їсть і так дальше. Чому у нас легше жиє чех, німець, мадяр, як русин? Тому, бо русин не має освіти, не має народної свідомости, тому кінчить тоту чорну роботу, за яку платиться найменше.

— А я ще додам, — говорить предсідатель читальні, — що громада — то великий чоловік, але лиш свідома громада, яка знає силу свою, яка є зв’язана сильними узами своїх ідей, яка не розпадеться так легко. Видите самотнього чоловіка легко переможе хоть кто, але сильну громаду не так легко збити. Чому перемогло німецьке військо російське в світовій війні? Тому, бо німці, то культурний народ. І чому здобули собі чехи самостійну державу в світовій війні? Бо суть народом свідомим. Між ними нема неграмотного, нема такого, котрий би не знав, де і кілько чехів живе, не є такого, котрий би не бажав, аби чехам

(продовження)
Між ними нема неграмотного, нема такого, котрий би не знав, де і кілько чехів живе, не є такого, котрий би не бажав, аби чехам було ліпше. Кождий чех знає, що єсли чехи живуть ліпше, свобідніше, тоді із того користає кождий чех. Так і ми, русини, лиш спільною силою, як народ, можемо доборотися до кращої будучини.

— А ци знаєте, що то за народ? То найбільша громада людей, що говорять одною мовою. Тота громада є зв’язана одною спільною історією, одними звичаями, одною літературою, одним способом думаня. Наша "Наталка Полтавка" однако мила і поучительна русинови Підкарпаття і русинови-українцеві Галичини, України, чи Америки. Єднако милий є спів наш і танець наш в Київі, в Львові, в Ужгороді. Хто знає свою історію, хто читає своїх класиків (найбільших писателів), тот станеся свідомим сином того народа, тот полюбить свою націю і із любви готов працювати для неї, підносити славу і благобут єї.

Тота свідома народна праця хоснує всім нам, членам того народа. А спільним знаком всіх тих народних ідей є народний прапор. Наш пан господар і не міг даровати на кращу ціль, як на свій народний прапор.

Наша читальня і наше ціле село запише його ім’я в історію свою і буде ‘го споминати, як одного із основателів нашої освітньої орґанізації. Ой, не так би виглядала наша Підкарпатська Русь, єсли би всі господарі так дивилися на народне діло, як пан Іван. А ви, Гафо, тоді будете достойною сестриною пана Івана, єсли в таких ділах підопрете його добрі наміри і самі станетеся членкиною читальні.

— Та ти, Гафо, ще сь ся не записала до читальні? — звідає старий.

Гафа на то одповіла питанєм:

— Чому тот бувший учитель все говорив проти читальні і проти прапора, що то українське?

— Тому, — одвічає предсідатель читальні, — бо, на жаль, і тот сам учитель не мав народної свідомости, не знав, хто ми, чиї ми сини, що за народ ми, не знав ні історії, ні літератури нашої.

Образовався в мадярськім дусі, а потім набрався москалефільської погорди проти народу нашого, прото і не міг розтеплитися до нашої освіти. Він не знав, що народ наш, що жиє на Україні і колись перед 260 роками добровільно споївся з Москвою, пізніше царі хотіли цілком винародовити, для того знищили там греко-католицьку віру, для того переслідували язик, для того ширили московщину. Але народ не піддавався, оборонявся і витворив свою власну народну культуру. Має великих писателів, драматургів, має свій красно вироблений язик. Частею того народа були предки наші, що прийшли сюда через Карпати з Корятовичом, перед ним і послі нього.

І то не поможе, єсли би русини Підкарпаття вибрали собі якусь нову національну орієнтацію, ні москальську, ні українську, якусь "тутешню". Ци може така горсточка народу, як ми, вилучитися із культурної среди того народу, із котрого походить і котрий вже від більше сто літ творить свою культуру? Щоби то значило? Страшну культурну худобність, упадок.

Не одповідає правді, що інтерес нашої республіки требує, оби ми одцалялися од українізму. Наоборот, наша Подк[арпатська] Русь лиш так може бути мостом республіки до востока, єсли ми останемеся русинами.

Такого упадку бажають нам лиш вороги наші, котрі хотіли би, оби ми ніколи не пробудилися. Ніяка половична форма не може твердо стояти. Кожда ідея ґравітує до свойого закінчення, або вправо, або вліво, або мусить вічно все лиш родитися. Так і наш народ ніколи не народиться, єсли не одверже від себе невикінченість нашої народної фізіолоґії.

І єсли наш народ хоче, може жити, лиш через народну культуру повинен понести під кожду стріху світло своєї питомної освіти. Російська культура не спасе нас, бо она не наша, російської мови наш чоловік не розуміє, і єсли буде ся ширити освіта по-московськи або іним чужим язиком, народ останеся темним і не піднесеся до ліпшої долі.

— Так є, народна свідомість передовсім потребує любви до всего того, що наше, — сказав старий. — А кто любить своє, тот і працює для своїх, як підпорує жид жида, не дивиться на то, ци то тутешний, ци польський, ци німецький жид. Так роблять і мадяре, німці і другі, бо мають народну сві

(закінчення)
Так роблять і мадяре, німці і другі, бо мають народну свідомість. Так і ми, русини, станемеся респектованим народом, єсли будеме свідомі своєго походження, своєї вартости і сили, єсли будемо ся чути частею великого 40-міліонового народа і будемо ся питати культурою його.

На свято св. Николая торжественно одбулося посвячення прапора читальні "Просвіти". Одною із матерей прапора була стара Ковалька, а друга — Гафа. Чотири дівчата були дружками, облечені в руські народні одежі, украшені синьо-жовтими пантликами і штучними ружами. Послі посвячення відбулася вистава в школі з співами і народними танцями.

День той був в тім селі святом народної свідомості.

НАРОДНА СВІДОМІСТЬ. Вперше надруковано в газ. "Свобода". — Ужгород, 1930. № 4. — 23 січня; № 5. — ЗО січня; № 6. — 6 лютого.

Пустилися есбеушники до роботи. Як прокляте племя.

Люде чесні! Украйина, виявилася страшнішов злодіков чим большевицький СССР. ПоникайтеЮ што витовряют есбеушники, як самі крайні сталіністо-фашисти. Сесе держава? Се разбойний зброд при власти, де СБУ и Суди и прокуратура - єдна банда. Така держава ся розвалить сама. Увидите. Гниль єдна.

Русин1 05.07.08 (10:24)
Чом валовшні сте лем по мацкальськи лопоніти? Укажіт своє истинноє лице! Зачніт холем за сидоровов ґраматіков писати. Писати усягде и говорити усягде лем по свому – майцінноє діло для русинства. (І нико не прикапчає вам сепаратизм!)

Дуже просто, аноним. Нас читавуть не лем русины, но и масса другых славян. А робочый язык славістикы-руськый.
Йсе кить дуже накурто. Є щи и другі причины. Головное обы вто, што мы твердиме розуміло як лиш мож булше чесных люди...

Щирі и свідімі, будь ласка обясніть, як то, що Мнс. Августин Волошин непідписав в Москві ДОКУМЕНТ Молотова и Фірлінгера "О ВІКОВІЧНОМ ВОЗЄДНАНІ ЗАКАРПАТТЯ І РАДЯНСКОЇ УКРАЇНИ", коли є то правда, що ви туй пишете о Мнс. Волошинові? Слова Мнс. А.Волошина: "Так і ми, русини, станемеся респектованим народом, єсли будеме свідомі своєго походження, своєї вартости і сили, єсли будемо ся чути частею великого 40-міліонового народа і будемо ся питати культурою його."

И так фактом зітає, що Соборна Україна в правовом полі цівілізованного світу не має ніяке право на територію Закарпаття, тільки наслідство азіятського Сталінського імперіалізму!!!

Бо "по мацкальськи" то і є їхній рідний "язык". І рідний, і робочий!

Полі
06.07.08 (08:48)
Но то што не украйинськый ото точно!

Vazeni Rusyny! Podkarpatska Rus patri do Evropy! Ukrajinske KGB uz nikdy nebude narizovat, co Vy musite delat. Muze jenom provokovat. Ukrajina taky chce do Evropy. A musi vyresit RUSYNSKU OTAZKU evropsky. Jinak to nejde.

Русин1
06.07.08 (00:13)
Словакы як ішли гет од ЧСФР почас револуції, ушиткоє декларовали по свому, по словацькы, до єдного міста їм было, ци розумівут їх чехи. А тото позераня на Росію выпозірує ги простітуція. Свуй писок руські політикы указали ищи у 1944 році на Подкарпатю. Теперішні руські супокійно розумівут наш язык, кіть ся інтересувут нашов політиков. А кіть русинські пензішті уєдно из московськым збісним попом мавут звык жити за московськов годинков – най собі знавут, же хосновану простітутку звикли ушмарити гет!

Анонім, 06.07.08 (14:54), ай вы пискуєте ідіотськы! Заболи йсте, што перед тим як чехув, словакув и русинув на мировуй Парижській конференціи (Версайл, Сен-Жермен, Тріанон) в року 1919 вызнали за народы с державним правом так, як Т.Г Масарик, Е. Бенеш, так ай Штефаник ай Жаткович позирали особено на США и Францію. Консултации вели з президентом Вилсоном и Французькима політиками. Докунця ген. Штефаник бов генералом во Французській арміи. Украйина уже давно мала визнати русинув, иштьи в року 1991 як другі державы, а не продовжовати Сталінську анти-русинську політику. То лем такі анти-русинські Сталінішти як вы, Анонім, можуть ся чудовати, чого дакотрі русини позиравуть ай на Москву. Мавуть на то повноє право, бо Украйіна гнобить іх фундаментальні права людини!!!

Ищи раз анониму 06.07.08 (14:54)
Помалы, по буквам (давлю на гомбиці "клавы" едным перстом), руськый язык -еден из 6 робочых языкив ООН. Кроме русив ( по вашому "маскалив") нас читавуть усі славяны, что розумівуть по руськы.
Декларації пишуть навто, обы їх чатало и розуміло як мож бульше люди (повторявуся)- нитко ни запріщає у выборі языка декларацій.
И, накониць, за проституток. Перебачте, аноним, но исе ни моя парафія. Вижу у сив области Вы ся билше розуміете. Кить так кажете, няй так буде...

І вадитися, и декларації писати, и у маґазині говорити, и статі з інтернета у своїх сайтах и новинках давати – лем по русинськи! З того хосна білше, як з декларованой гаранції збісной челяді мацкальському приавительству, ош вони ґарантувут "свободноє проходженя руськой ропы и ґаза через Подкарпатську Русь". Ищі Ленін писав: раз треба пошту и банк узяти, а пак дашто ґарантовати... А кіть за язык, то у Європі сімпатизантів найдеся омного білше як у Росії. Так што учітся по анґлійськи! И за російськый язык: вас, направду, читавуть усі славяны, что розумівуть по руськы? Окрем мацкальськых політиків нико за вас по руськи не читає! – ани хорвати, ани серби, ани поляки, ани чехи, ани словенцы, македонцы, ани болари. Словак, чех и поляк скорше порозумівут русинську бесіду, як чужый про них російськый язык. А слово "ґомбиця" мусай писати через "ґ","малоошколований русине"!!!!!

Русины - народ интеллегентный , доброжелательный,миролюбивый.Столько лет пытается напомнить о себе в демократической Украине.Не устраивает истерик,погромов,драк.Не навязывает себя другим национальностям,не игнорирует их сосуществование.Признает и уважает все религии.Народ-патриот.Он никогда не позволял себе добиваться все силой.Сколько поэтов,писателей,художников,хирургов,докторов"родил" на свет.

Olena! Ve sz kakoj planete? Krome gruboszti/zasztavjat grubity- xocsesy ili net/ mne ne veritszya ,csto o ruszinax dazse na russzkom na etom szajte /krome kamuflyazsnika"naturalynogo" /mozsno tak piszaty ! Szpaszibo.Ot dusi.Nadyejuszy iszkrenne i tozse ot dusi napiszano.

Русин снова называют сепаратистами. В понимании некоторых псевдопатриотов от власти забота о будущем своего народа, борьба за законные права, сама демократия являются сепаратизмом. Похоже, что для некоторых власть предержащих демократия есть нечто завизированное наверху - 'разрешено к исполнению'. Что же на самом деле происходит и кто на самом деле сепаратист? Мы или они? Русины требуют уважения к волеизъявлению народа - результатам референдума, а также признания себя, как народа, и меющего равные права с другими в своей стране. Автономия - не посягательство на что-либо, автономия это просто автономия и ничего больше. За признание себя бороться вообще никто не должен в нормальной демократии. Это нонсенс - признать нас должны просто в уведомительном порядке без проблем и лишних вопросов. Власть должна отвечать на вопросы, а не те кто её избирает. И отчитываться. Пока что сепаратизмом и не пахнет, но возможно дискуссии о юридических несоответствиях в статусе Подкарпатской Руси несут в себе сепаратизм? Несоответствия нужно убирать, а пока они не разрешены в соответствии с международными законами, то спор о их значении и возможных проявлениях имеет право быть. Мы не рабы, не куклы, не стадо и знаем свои права. Не увидели мы сепаратизма в действиях русин, а что с властями, с некоторыми её представителями? Они противопоставляют русин остальным народам Украины, выставляют нас в свете сепаратизма, предательства теперешней Родины, сея этим самым напряжённость и нестабильность. Они прямо нарушают Конституцию своей страны и не боятся наказания, потому что 'наказующие органы' под их управлением. Они преследуют людей, запугивают, угрожают, вызывают на глупые и никому не нужные допросы невинных, подрывая своими действиями веру в справедливость да и просто в добро. Так кто здесь зло, а что добро? Кто сепаратист? Кто нарушитель закона? Ответ очевиден. Русины хотят автономии, власть же борется за независимость Подкарпатской Руси. Навряд ли Д. Сидор будет считаться сепаратистом в независимой Подкарпатской Руси если власти победят в этом противостоянии и ПР окажется независимой. Многие будут считаться героями и войдут в историю.

...власть же(России)борется за независимость Подкарпатской Руси...?!

2Камуфляжник
08.07.08 (17:02)
...власть же(России)борется за независимость Подкарпатской Руси...?! ...............................
При чём здесь Россия? Кроме свидомых псевдопатриотов о России никто не говорит. Почитайте сами внимательно решения и заявления Сойма и убедитесь. Власти Украины парадоксальным образом борются за независимость Подкарпатья, своей политикой толкая народ на конфронтацию. Казалось бы, признайте народ реально существующий и выполните требование РЕФЕРЕНДУМА о самоуправляемой территории и ЗАБУДЬТЕ о проблеме в Подкарпатье. ДВЕ ПРОСТЫЕ И ОЧЕВИДНЫЕ ВЕЩИ. Вместо этого они довели ситуацию до вызовов представителей народа в СБУ. Глупо и недостойно.

No vedy glupo i nedosztojno!!! Glupo i nedosztojno!!! Ukrajina ne tak uzs glupa,cstobe etogo ne ponimaty!!! Recs vedy idet o ZAKARPATJE!!! Tyazselo piszaty,( no na vsze eszty pricsina)...Vsze zakoncsitszya blagopolucsno. Nam uzse ne ...proszto ne razresat iti inem putyom...mnogie mudreje lyudi... Budet nelehko... Kak be mnye xotelosy vszex RUSZENU prszto obnyaty! Vszex!!!

Русин1, Русиночка, уже в Ваших объятях.Один из всех...

Ocseny zsaly...,Ruszin 1, ja...

При чём здесь Россия?
... аналогия событий в Приднестровье и Абхазии об этом свидетельствует, там тоже все начиналось с того, что надо сделать" ДВЕ ПРОСТЫЕ И ОЧЕВИДНЫЕ ВЕЩИ"...

Здесь нет никаких аналогий и отношение моё к событиям в Абхазии противоположны Вашим - тут уж извиняйте.

...нет никаких аналогий?
- вчера на "пьяном базаре" женщина, продающая на углу отраву для крыс и пр.мелочи, во весь голос рассказывала покупателю - кого они будут "депортировать", покупатель умиленно слушал, очевидно он не подпадал под выселение.

все кто уважает свою нацию,но живет на территории другого "демократического"государства -сепаратисты.Пусть даже эти люди жили на той земле веками.Это как при фашистах -все "чистокровные арийцы"остальные мусор,рабы.

Такие вещи меня лично не радуют, но их при всём желании невозможно избежать. Иногда приходится делать не совсем приятные вещи, не вполне согласующиеся с восприятием себя самого, но обязательные для достижения той или иной цели. Согласитесь, что самым лёгким решением проблемы было бы банальное признание наших минимальных требований: автономия и признание народа. От этого всё Подкарпатье выиграло бы, но посмотрите как Вы сами воспринимаете эту идею - не то что не верите, но даже не допускаете, что в это можно верить. И мы прекрасно понимаем, что таким же комплексом страдают те, кто принимает решения за все народы Украины. Мы это всё понимаем и воспринимаем адекватно, как нормальная реакция только что получивших независимость и ещё страдающих комплексами советского мировосприятия. Заметьте, что здесь нет обвинений в вашу сторону, но простое понимание реальных вещей. В этой ситуации у нас не остаются другого выхода, как создать ситуацию, которая бы подтолкнула Вас к принятию простого, правильного и всех устраивающего решения. Вы ведь не будете со мной спорить, что просыпаетесь каждое утро с мыслью бежать и просить нас признать и дать автономию - мы должны подвести вас к этому. Нужно изменить среду вашего обитания, и только от вас зависит насколько эта среда изменится. Вы ведь сами видите, что сейчас происходят вещи, которым небыло места в подкарпатской жизни каких-то трёх лет тому назад. И если произошли некоторые изменения в определённый промежуток времени, то нет никаких причин к тому, чтобы в последующий отрезок времени изменения не продолжались бы. Уже сейчас автономия будет не такой, какой была бы если бы о ней договаривались несколько лет тому назад. С каждым днём ситуация меняется и исходные позиции сторон в диалоге о разрешении проблемы изменяются тоже и вот та женщина (она далеко не одинока, ведь для того чтобы позволить себе публично обсуждать такие вещи необходимо чувствовать поддержку определённой части общества) является фоном для происходящего. Вы увидите много для Вас нового. Вот к примеру, кто-то из русин (журналист или редактор) пустит в печать скандальный материал о русинах, его автоматически начнут прижимать по линии СБУ, пришлёт повестку, пригласят на допрос, а он уедет за границу и попросит политическое убежище где-то в Европе. Там рады будут такому случаю, история получит большой резонанс в прессе, на Украину начнут больше давить и призывать к демократии (ведь Европе не хочется ссориться с Россией и спешить с включением Украины в европейские структуры, но и с США хочется дружить как прежде - вот вам и идеальный вариант ещё отодвинуть принятие решений). О нас больше говорить начнут, а журналист на пике 'популярности' ещё и книгу напишет, деньги заработает и одним махом статус свой поднимет - крутой, мол, и принципиальный. Пример от балды, но поверьте, что к сожалению бабка на базаре это ещё далеко не всё. Нам нужно сохранить народ, поэтому не можем себе позволить роскошь не добиваться автономии и признания (представляете если бы независимая Подкарпатская Русь не признавала украинцев) и сделаем всё, чтобы этого добиться. Эксцессы на совести власти - не нас.

Сидор і його прибічники вже обмочили штани від виклику у СБУ і мріють ож це буду підставою отримати політичний притулок у Європі

...жизнь покажет по какому сценарию пойдут события,
возможно нынешним активистам придется вспомнить свое босоногое детство...

Хренова вам видно закарпатці живется, хотите не тлолько дармоедов больше кормить, а и сами жить как в абхазиях и преднистровьях - жебраючи.

Всё в руках Господа. На его милость всё и оставляю.

OSZTAVLYAJU?????!!!

Не в том смысле:) Перед тем прозвучала скрытая угроза и всё, что я имел ввиду, так это что Господь открыл нам глаза и только он может их закрыть и никто больше. Всё остальное суета в дороге. За всё время махрового атеизма народ Подкарпатья никогда не оставлял Господа, чем заслужил хотя бы выживания и сохранения. В этом заявлении не вызов, но надежда и просьба. Зайдите в любую церковь, посмотрите в глаза людей и узрейте искренность. 'Страх перед Господом - начало веры', висит у меня на стенке много лет, как и другое от Соломона, но по-английски (так получилось):'A little sleep, a little slumber, a little folding of the hands to rest - and poverty will come on you like a bandit and scarcity like an armed man'. То есть все в руках Господа, но надо и самим очень активно действовать ибо он помогает идущим, а не работает за ленивых.

"Маленький сон, маленькая дремота, маленькое сворачивание рук, чтобы отдохнуть - и бедность прибудет на вас подобно бандиту и дефициту подобно вооруженному мужчине" - надо хорошо подумать к чему руки прикладывать.