80 ректорів відвідали Чернівці

У ЧНУ три дні проходила конференція «Міжнародна співпраця університетів як невід’ємна складова інноваційного розвитку вищої школи». До Чернівців приїхало понад 80 ректорів та проректорів із найпрестижніших вищих навчальних закладів. До речі, аналогічні конференції вже відбулися під егідою Міністерства освіти і науки України у кількох українських вузах. Темою зустрічі в Чернівцях стало обговорення напрямів інтеграції українських вищих навчальних закладів у європейський освітній простір.

Чому для зустрічі обрали саме Чернівці? Бо за співпрацею з вітчизняними та зарубіжними вишами ЧНУ займає лідерські позиції. Про це свідчить і низка програм та проектів, що реалізовувалися спільно з провідними вишами Європи. Так, на базі університету імені Федьковича діє 92 угоди із закордонними партнерами. Також було укладено 4 договори, що дозволяють студентам, викладачам та аспірантам їхати на навчання за кордон за кошти євроспільноти. Окрім цього, є ще три програми, котрі передбачають обмін взаємокорисною інформацією між провідними університетами світу.
У конференції взяли участь 61 ректор українських університетів, стільки ж проректорів та 20 ректорів із закордонних вузів, котрі уже тривалий час співпрацюють з українськими. Це представники університетів Румунії, Словаччини, Австрії, Німеччини, Болгарії, Боснії та Герцеговини. Почесним гостем заходу був перший заступник міністра освіти України Євген Суліма.
Посадовець зазначив, що сьогодні є необхідність обговорити основні аспекти здійснення міжнародної співпраці, звернути увагу на пріоритети і сформувати плани на майбутню роботу в цьому напрямку. Євген Суліма зауважив, що неабияке значення для співпраці у цій галузі є те, що сучасна сфера освіти налаштована на глобалізаційні процеси, що завдяки дистанційній формі навчання українці мають можливість вже сьогодні отримати диплом іноземного навчального закладу.
На думку заступника міністра, сучасна наука не повинна обмежуватися стінами одного начального закладу, адже більше здобутків отримують науковці, які об’єднують свої зусилля. І Україна не має залишатися осторонь цих процесів. Свідченням роботи у цьому напрямку є те, що наші науковці активно беруть участь у таких програмах, як ТEMPUS, ЕRAZMUS MUNDUS, Рамкова програма №7 та інші. Однак зазначив, що існує чимало таких, в яких ми не беремо участі. А отже, є перспективи подальшого розвитку у цьому напрямку задля отримання фінансування від Європейського Союзу.
Важливо, що на конференції обговорювалися об’єктивні та суб’єктивні причини, які перешкоджають міжнародному співробітництву у галузі освіти. Посадовець зауважив, що керівники вузів повинні більше уваги приділяти розбудові законодавчої бази задля того, щоб університети мали більше можливостей для міжнародної співпраці та для свого розвитку.
На конференцій з допомогою мультимедійних засобів доповідачі продемонстрували, як саме у кожному з університетів працюють над розширенням міжнародної співпраці, в рамках програм ТEMPUS, ЕRAZMUS MUNDUS та акцентували увагу на успіхах своїх вузів у вирішенні цього питання.
На пленарному засіданні ректор Сумського державного університету Анатолій Васильєв розповів про успіхи дистанційного навчання у його вузі, де ця система здобуття освіти вводиться для іноземних студентів. Ректор Ужгородського національного університету Федір Ващук закликав замислитись над вирішенням проблеми відтоку кадрів. Від ЧНУ перед присутніми виступив декан інженерно-технічного факультету Олег Ангельський. Він висвітлив питання успішної співпраці факультету із колегами з США, Бельгії, Росії та інших країн. Що ж стосується представників зарубіжних вузів, то вони поділилися своїм досвідом роботи та окреслили коло питань, котрі би полегшили їхню співпрацю з українськими вищими навчальними закладами.
Учасники зібрання були одностайні в думці, що потрібно й надалі розвивати й розширювати міжнародну співпрацю вузів.
Підсумки конференції підбив директор Департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки України Юрій Коровайченко. Він окреслив проблемні моменти на шляху розширення співпраці українських вузів із зарубіжними навчальними закладами, зокрема – фінансування дворічної (як у країнах ЄС) магістратури; узгодження програм підготовки студентів; вирішення окремих питань, пов’язаних з академічними обмінами; вироблення спільного розуміння суті дистанційного навчання.