80 років виповнилося видатному випускникові філологічного факультету Ужгородського університету Василеві Німчуку

6 липня виповнилося 80 років видатному випускникові філологічного факультету Ужгородського університету Василеві Васильовичу Німчуку. Сьогодні він – доктор філологічних наук, професор,

член-кореспондент НАН України, завідувач відділу історії української мови Інституту української мови НАН України, автор понад 500 публікацій із історії української й інших слов’янських мов, діалектології, словотвору, ономастики, історії українського мовознавства, історії українського правопису...

Людина, яка досягла найвищих вершин у науці, але не відірвалася від своїх коренів: Василь Васильович – великий, щирий патріот Закарпаття. «Я закоханий у закарпатський діалект», – зізнається вчений. Високу культуру, глибоку, природну інтелігентність, любов до рідної говірки, фольклору В. В. Німчук перейняв від своїх батьків. Народився в родині Василя й Марії Німчуків 6 липня 1933 року в селі Довгому Іршавського району на Закарпатті. 1943 року закінчив Довжанську народну школу, після якої навчався в сусідніх Білках – спочатку в горожанській, а потім – у середній школі, яку закінчив 1950-го. Того ж року В. В. Німчук вступив до Ужгородського університету. Спочатку навчався на фізико-математичному факультеті, однак незабаром відчув своє справжнє покликання – і перейшов на українську філологію. Тут його науковим керівником, наставником став Степан Пилипович Бевзенко. Наукові студії В. В. Німчук розпочав із вивчення словотворчих особливостей рідної говірки. Ще студентом опублікував свою першу наукову статтю – «Спостереження над словотвором іменника в говірці села Довге, Іршавського району (Суфіксація)» (1955).

Хоча Василь Васильович уже понад п’ятдесят років живе в столиці, Закарпаттям він цікавиться постійно, приїздить сюди у відпустки, на свята. Уже більш ніж півстоліття (ще зі студентських років!) учений записує закарпатські діалектизми. Його картотека нараховує сотні тисяч записів. З усіма земляками розмовляє на рідному діалекті. Причому може з кожним говорити на його говірці, до всякого слова навести ілюстрацію з народної пісні, приказки, анекдоту, - повідомляє сайт УжНУ.