Будівельна галузь Закарпаття: підсумки, перспективи, паврадокси

На початок липня цього року в області виконувало будівельні роботи близько 100 підприємств різних форм власності, де було зайнято понад 7 тисяч працюючих. Ними виконано на 192 відсотки більше підрядних робіт, ніж за відповідний період минулого року. За 5 місяців першого півріччя вже 97% будівельних організацій працювало прибутково, в той час як у 2003 р. їх було 81%, а в 2002 р. – всього 55 відсотків.

Кошти субвенції та обласного бюджету розвитку всіх рівнів були зосереджені на будівництві пріоритетних об’єктів: кардіоцентру в Ужгороді, хірургічного корпусу обласної дитячої лікарні та реконструкції шляхопроводу в Мукачеві, котельні в Рахові. Наприкінці минулого року перші черги цих об’єктів почали працювати, що само по собі є значним досягненням обласної влади, адже той же кардіоцентр, що понад 10 років стояв недобудований і був тричі розкрадений, слугував пам’ятником нашій безгосподарності. Зараз маємо сучасні медичні заклади, так необхідні області.

Будувались минулоріч і школи, дитсадки, амбулаторії та інші об’єкти соціальної сфери. Активізувалось в області будівництво готельно-туристичних комплексів. Зараз практично в кожному закарпатському санаторії проводяться значні будівельні роботи. Як правило, це відомчі лікувально-профілактичні заклади.

Юрій Чомоляк, заступник голови ОДА, каже, що найбільшими темпами ведеться будівництво газових мереж. Ці роботи минулоріч значно активізувались – виконано робіт на 24,2 млн. гривень. Майже в чотири рази у порівнянні з 2002 р. зросли й обсяги фінансування, що дозволило побудувати понад 396 км газових мереж та газифікувати більш ніж 10 тисяч будинків. На 1 липня в області вже газифіковано 9 міст, 13 селищ міського типу, 209 сіл, і 22 відсотки з них – за останні 2 роки. Високими темпами проводиться газифікація в Берегівському, Тячівському та Ужгородському районах. Обласна влада надає першочергового значення цьому питанню – 2004 оголошено роком газифікації. У цій справі нарешті наведено лад, визначено пріоритетність кожного об’єкту, розроблено проект програми будівницт-ва газових мереж у 2004 році, за яким передбачається побудувати близько 438 км газопроводів та газифікувати майже п’ятнадцять тисяч будинків.

Гостро стоїть проблема незавершеного будівництва. На 1 січня ц. р. в містах і селах області нараховувалось 395 незавершених будов та об’єктів, розпочатих 10-15 років тому, з яких 257 – житлових та нежитлових будівель і 138 – інженерних споруд. Будівництво понад двох третин цих об’єктів тимчасово припинено або законсервовано. У кожному другому районі частка тимчасово припинених або законсервованих будов становить понад 60%, причому в Ужгороді, Берегівському та Іршавському районах їх відповідно – 88 і 89 відсотків. Основна причина – відсутність фінансування для продовження будівництва. Але перш ніж вирішувати долю цих довгобудів, необхідно володіти повною картиною того, що маємо. Отож розпорядженням голови ОДА Івана Різака була створена комісія з розгляду стану об’єктів незавершеного будівництва. Те, що вже не підлягає реконструкції і добудові, необхідно знести. Щодо решти, то перш за все треба шукати організації та підприємців, котрі за власні кошти завершили б ці довгобуди. Якщо цього не зробити сьогодні, то вже через 3-5 років матимемо купу аварійно небезпечних об’єктів, демонтаж яких потребуватиме ще більших коштів.

Не надто оптимістична картина і в житловому будівництві. Колись такі промислові велетні, як мехзавод, машзавод, “Турбогаз”, забудували житловими будинками треть Ужгорода. Нинішні ж реалії набагато прозаїчніші: у 2003 р. частка підприємств і організацій колективної форми власності у структурі капвкладень становила всього 4 відсотки, і динаміки збільшення їх частки у житловому будівництві не спостерігається. Хоча безперечний позитив є і тут: за рахунок коштів Держбюджету побудовано майже 8 тис. кв. м, що у 4,4 раза більше, ніж у 2002 році. Але райдержадміністрації не практикують залучення коштів місцевих бюджетів у будівництво нових та завершення раніше розпочатих будов. Півтора відсотка держасигнувань надходять в основному лише на зведення житла для афганців та військовослужбовців. Не робить погоди і такий новий для нас метод, як зведення житлових будинків за кошти підрядних організацій з подальшим їх продажем (Такий метод вже поширений у великих містах України, але на Закарпатті наразі робляться лише перші кроки). Вихід з даної ситуації бачиться у впровадженні іпотечної системи кредитування житла, але наразі про це більше говориться.

Згідно з прогнозом на цей рік збільшення обсягів введення в дію житла передбачається лише в Мукачеві, Хусті, Воловецькому, Іршавському, Мукачівсь-кому, Перечинському, Рахівському та Свалявському районах. Викликає подив той факт, що в програмі соціально-економічного розвитку на 2004 р. Ужгорода взагалі не передбачено введення в дію житлових будинків. Так само, як і у Виноградівському районі.

Як це не парадоксально звучить, при значному попиті на будівельників в області практично нема серйозних будівельних фірм, які мають виробничі потужності для будівництва “під ключ” солідних об’єктів. Такі відомі трести, як “Закарпатбуд”, “Закарпатсільбуд” та “Закарпаткурортбуд”, у свій час були розпущені, їхню виробничу базу було знищено. Зберегти вдалося хіба що Хустське ПБО “Тиса”, “Будівельне управління №1” (м. Мукачево), ВАТ “Будівельний комплекс” та ЗАТ “Управління механізації будівництва” (Ужгород). Здебільшого ж в області працюють дрібні фірми і для реалізації значних будівельних проектів доводиться запрошувати організації з-за меж області. Виняток становлять будівельні фірми, які займаються прокладкою газових мереж, – зараз в області успішно працюють чотири такі організації.

Хустська “Тиса” – єдина фірма, здатна забезпечити повний виробничий цикл – від розробки проекту до облаштування інженерно-технічних мереж. Взагалі, питання проектування є болючими для області. Наразі найбільшими проектними організаціями є ДПІ “Закарпатдіпромісто”, “Закарпатагропроект” та “Медінжсер-віс”. Але вони виконують лише 20% всіх проектних робіт області. Ще 10 відсотків проектної продукції забезпечують київські та львівські проектні інститути. Решта лягає на плечі ліцензованих підприємців та проектних бюро. Яка якість проектів останніх – окрема тема розмови: аналіз засвідчує, що багато ліцензованих проектантів не володіють основними законами України та нормативними актами у сфері містобудування та архітектури, а також будівельними нормами і правилами ціноутворення. Гострою є проблема кадрів в проектних інститутах: з кінця 80-их і до 2000 р. кількісний склад інженерів проектних інститутів, які на той час виробляли 80% проектної документації, зменшився у 5-6 разів. Крім того, 60 відсотків працівників – передпенсійного віку. Не менш актуальним є і те, що область не має свого політехнічного вузу, який би готував таких фахівців, як архітектори, інженерів – сантехніків, електриків та конструкторів, отож і маємо гострий дефіцит цих кадрів.

Говорячи про будівельну галузь, не можна оминути увагою виробництво будівельних матеріалів. Це питання під постійним контролем обласної влади. Ринок будматеріалів і те, чи відповідає він сучасним вимогам і потребам, аналізували нещодавно на нараді, яка проходила під головуванням голови облдержадміністрації. Як зазначалось, закарпатські підприємства не забезпечують і половини потреби області в будматеріалах. І це при тому, що на кінець 2003 року в області нараховувалось 266 підприємств з видобування та виробництва будівельних матеріалів, і область має непогану сировинну базу.

Судячи зі статистичних даних, за останні три роки вдалося подолати спад: минулоріч приріст обсягів виробництва, скажімо, цегли будівельної склав 15, бетону та гіпсу – понад 28, піску та глини – 9,6 відсотка. Та якщо відійти від цифр і заглибитись в аналіз, то оптимізму практично не залишається: галузь будівельних матеріалів в промисловості області займає всього 3 відсотки від загального обсягу виробленої промислової продукції.. Підприємства забезпечують лише близько 40% потреби в цеглі, чверть – будівельного вапна тощо. Закарпатський щебінь не відповідає стандартам, що ж стосується піску, то ті запаси, які використовуються, не придатні для виробництва якісного бетону та будівельного розчину.

Із 32 цегельних заводів наразі працює лише половина. За винятком двох-трьох, здебільшого, це малопотужні колгоспні заводики, на яких обладнання морально зношене і технології безнадійно застарілі. При потребі близько 100 мільйонів штук цегли в області минулого року вироблено всього 36,3 мільйона. Причини простою цегельних заводів – невизначеність з орендою, власником і поділом паїв – наводять на думку, що таку ситуацію на місцях створюють штучно, аби в подальшому викупити підприємства за безцінь. Безперечно, не обходиться в галузі без тіньових схем роботи: частина цегли випускається без обліку.

І знову парадокс: при нинішньому бумі на будматеріали деякі керівники підприємств скаржаться на відсутність попиту на їхню продукцію. Це й зрозуміло, адже покупець сьогодні має широкий вибір і звертає увагу в першу чергу на якість виробів. Про що свідчить хоча б те, що жодних проблем зі збутом не мають найбільші в області цегельні заводи – мукачівський і липчанський. До слова, ТОВ “Липчанблок”, що в Хустському районі, почавши пуско-налагоджувальні роботи лише у вересні минулого року, тільки за 6 місяців цього року вже випустило близько 7 мільйонів штук високоякісної цегли. Безперечним позитивом для будіндустрії області є і те, що на Виноградівщині почали виробляти поліетиленові труби для прокладки газо- та водопроводів. Головне, аби це підприємство поклало початок відкриттю нових заводів.

На переконання голови ОДА Івана Різака, основна причина ситуації, що склалася, в тому, що досі у сфері виробництва будматеріалів, як і будівельної індустрії в цілому, ніхто не працював на перспективу. Неприпустимо, що маючи в області високоякісну сировину, половину будматеріалів завозимо, причому здебільшого контрабандно. При цьому перевірки, проведені контролюючими органами, засвідчили, що близько 80 відсотків добутої сировини вивозиться за межі області. Від цього в кінцевому рахунку страждають не тільки окремо взяті підприємства, а й область і держава в цілому, адже бюджет втрачає значні кошти.

Керівник області категоричний у висновках: більшість підприємств галузі не працюють на перспективу, не займаються менеджментом, посилаючись лише на відсутність попиту. І попередив: виходячи з конкретної діяльності підприємств, влада підтримуватиме лише тих господарників, які хочуть і вміють працювати.

Необхідно якнайшвидше покінчити зі стихійністю будівельного ринку, адже зараз будь-хто, кому тільки не лінь, штампує цеглу, залізобетонні конструкції тощо, будує будинки, забуваючи про те, що йдеться про безпеку людей. Звичайно, методом заборон справи не вирішити, але контроль за галуззю має бути жорсткий. І вже час рушати з місця будівельний “віз”. А те, що він, хоч і зі скрипом, все-таки рушає, – факт. Будівельна сфера – одна з найперспективніших галузей крайової економіки, особливо з врахуванням того, що Закарпаття опинилось на самому кордоні України з Євросоюзом. Вже зараз нашим краєм цікавиться все більше потенційних інвесторів, які хочуть будувати у нас підприємства тощо. Розвиватиметься і туристично-рекреаційна база, що, безумовно, сприятиме зростанню обсягів будівництва і в житловому секторі. Саме на цьому і робить наголос обласна влада. Наталя МИГАЛИНА