Демократія по-ужгородськи: “пористи” закидали Погорєлова яйцями
Оперативність у журналістській роботі, як кажуть росіяни, “приветствуется”. Щоправда, інформація у деяких випадках мас-медійного простору (кулуарні розмови теж можна віднести до цієї сфери обслуговування суспільства) подавалась у перекручуванні фактів. І не тому, що в когось зір підводить. Просто так треба. Як кажуть у народі, у кожного своя правда…
Так було чи ось так, але факт залишається фактом. В.Погорєлов змушений був оголосити про перерву засідання і зробити візит до лікарів для обстеження. Як виявилось наступного дня (сесія продовжила свою роботу в суботу) , Погорєлов зміг фізичного виконувати свої службові обв’язки. Про мораль не берусь говорити – в душу ж людині не залізеш. А тетер щодо самих “демократів”, які у такий спосіб – закидуванням яєц – прагнули Погорєлова поставити “на місце”. Аргументи герої наводили вголос: він “колишній зек” (відсидів 8 років за хабарництво), теперішній злодій (кудись зникло 21 млн. грн. субвенцій) і політична орієнтація у нього не та (сприяв у виборчих перегонах кандидату в Президенти Януковича) і т.д.
Хто ж ті двоє молодих хлопців, які вирішили навести порядок з Погорєловим, беручи на себе роль правоохороних та судових органів?
Віктор Щадей та Любомир Лазар є членами організації “Пора”. У помаранчевій революції вони добре себе пропіарили. Однак найголовніше те, що за словами прес-секретаря міського голови Володимира Дако, перед початком сесії він попросив двох молодих осіб представитись і поцікавився у них же самих про мету свого візиту на засідання.
Як не дивно, молоді хлопці представились журналістами і для підтверження предявили посвідчення працівників газети “Трибуна”. Дивно, але ці особи зовсім не відомі в журналістських колах. І цей факт є показовим. Раніше багато хто прикривався різного роду посвідками працівників КГБ (СБУ), міліції. А тепер – журналістів. Що ж, часи міняються. Однак, ті, що репетують про дискримінацію “четвертої” влади через повальне влиття в її ряди всяких “самодєятєлів”, самі ж цьому і сприяють. Цікаво, як дорогі колеги із “Трибуни” спростовуватимуть цей факт? Чи знову залишать його поза увагою, як у минулому суботньому номері? Я порадила б хоча б прочитати і замислитись над “Етичним кодексом українського журналіста”, який ухвалено 24 квітня 2004 року на з’їзді Комісії з журналістської етики.
Депутат Ужгородської міської ради Михайло Мегеш не став давати цьому хулігантському випадку політичної чи правової оцінки. Він звернувся до всіх присутніх зі словами: “До чого ми опустились?» Його, як і мене, турбує, чи будуть нас поважати після цього в Україні, в світі? Навряд. Навряд чи Президент України Віктор Ющенко буде радіти таким формам демократії на місцях. І у цьому випадку мені ще більш, ніж п.Погорєлова, який зазнав тілесних ушкоджень від людини (В.Щадея -- авт.), яку він захищав під час помаранчевої революції, шкода Віктора Ющенка. Адже новообраний Президент задекларував у своїй присязі перед народом України засади демократії, реалізовують його прибічники на місцях! А вони одним вчинком здатні все не тільки спаплюжити, а і розтоптати!
Переслідування, погрози, погроми, нанесення тілесних ушкоджень... Що це є? Невже форми навітньої демократії України? Боже борони… Оксана Петрова