Деякі особливості правового становища працівника при звільненні

Законодавство України про працю детально регулює питання розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.

Працівника може бути звільнено з роботи лише з підстав і в порядку, передбачених законодавством про працю.
Керуючись загальною термінологвією КзпП України, ст. 38 надає право працівнику розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Працівник одночасно із заявою про звільнення за власним бажанням може подати заяву про надання йому невикористаної відпустки або її частини.
Норма ст. 3 Закону України «Про відпустки» допускає можливість за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) надати невикористану відпустку з наступним звільненням в останній день відпустки.
Останній день відпустки буде днем звільнення працівника, якщо навіть цей день буде за межами визначеного двотижневого строку попередження працівника про його звільнення.
Отже, право на невикористані відпустки працівник не втрачає при звільненні.
Якщо даний строк попередження закінчився і працівник не скасував подану ним заяву про звільнення, у цьому випадку, він втратив право на повернення на роботу після закінчення відпустки.
Право повернутися на роботу і відкликати заяву про таке звільнення, працівник може тільки протягом двотижневого строку попередження.
Спеціальні застереження з цього питання встановлено п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9, в якому роз»яснено, що роботодавець може задовільнити бажання працівника відкликати заяву про звільнення за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України за умови, якщо на його робоче місце не був запрошений інший працівник і керівникові підприємства, на якому інший працівник працює, не був направлений відповідний лист-клопотання або лист-запрошення.
У разі якщо протягом двох тижнів працівник тимчасово втратив працездатність та не забрав свою заяву, видається відповідний наказ про звільнення працівника, але при цьому працівник буде мати право на оплату листка непрацездатності навіть у випадку продовження непрацездатності після звільнення. Це можуть бути й кілька листків непрацездатності, поки буде в них написано: «Продовжує хворіти», то вони оплачуються, доки в листу непрацездатності не буде написано «Стати до роботи», або до встановлення групи інвалідності.
Не оплачується листок непрацездатності, якщо було надано в цьому випадку відпустку без збереження заробітної плати.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП України), а також перебування працівника у відпустці.
У випадку звільнення працівника за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України чи за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, то право використати дні щорічної відпустки при звільненні працівник не має, як це передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про відпустки». У такому разі працівнику при звільненні виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки.
Наступний аспект, що дає можливість надати відпустку з наступним звільненням працівнику за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України) чи переведенням на інше підприємство, установу, організацію або перехід на виборну посаду (п. 5 ст. 36 КЗпП України) повинно відбуватись при умові, що для припинення трудового договору на цих підставах потрібна згода роботодавця, то слід з ним погоджувати і питання щодо надання відпустки прцівнику з наступним звільненням.
Відповідно до вимог п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджені наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 17.08.1993 № 110 встановлено, що днем звільнення працівника вважається останній день його роботи.

Провідний спеціаліст відділу кадрової роботи
та державної служби Головного
управління юстиції у Закарпатській
області
Мар’яна Голубка