Екологічна катастрофа міжнародного масштабу загрожує Калушу

Про ймовірність надзвичайної ситуації в місті хіміків говорять не один рік. На державному рівні, окрім затвердження програм та обіцянок, суттєвих кроків не роблять. Івано-Франківська обласна влада ще за попереднього губернатора розробила спеціальну екологічну програму, на жаль, чиновники змінюється, а калушани далі живуть як на пороховій діжці.

Після ухвалення головного фінансового документу Івано-Франківської області стало зрозуміло, що екологічна програма Калуша, цього річ залишиться недофінансованою. А значить громадськість знову битиметься як риба об лід, окрім балачок справа далі не рушиться. Що вдієш криза, знизують плечима чиновники. Торік влада не спромоглася на рішучі кроки. Тепер для фінансування програми порятунку міста Калуша не вистачає коштів.
Екологічна катастрофа торкнеться не тільки районного центру Прикарпаття.
За прогнозами екологів у зоні лиха можуть опинятися десятки населених пунктів України та Молдови. Наслідком нинішнього становища є багаторічне бездумне виробництва калійного родовища. Його почали розробляти у Калуші ще за Австро-Угорської імперії, продовжили за Радянського Союзу.
Проблема критичної техногенно-екологічної ситуації довкола ДП «Калійний завод» за передбаченнями спричинять забруднення розсолами річки Сівка, Дністер та Лімниця. Окрім цього у місті неодноразово відбувались провалля. Під землею ще 20 років тому опинився новозбудований спальний мікрорайон по вулиці Пархоменка, нинішня Вітовського. Влітку земляні зсуви знову-таки дали про себе знати. Провідні геологи із Національного технічного університету Нафти й Газу та Калуського державного науково-дослідного інституту галургії неодноразово застерігали про надзвичайну ситуацію. – Найбільше, що ми можемо зробити це встановити систему спостереження, щоб знати коли станеться наступний зсув, і вчасно евакуювати людей, - говорить професор геолог Едуард Кузьменко із ІФНТУНГ. На щастя, минулого року жертв та руйнувань не було. На території, де провалилася земля, ніхто не жив. Провалля спричинили порожнини, або так звані повітряні подушки, що залишились після видобування руди. На території державного підприємства ”Калійний завод” товариства ”Оріана” розміщені 100 промислових об’єктів, більше тисячі житлових будинків, де мешкає майже близько 5 тис. осіб. Останні провали тут фіксували також в 2001 році.
Володимир Іваницький заступник голови міської техногенно-екологічної комісії у Калуші, зазначає, що коштів закладених у міський бюджет-2009 вистачить тільки на підтримку екологічно небезпечних об’єктів. - Ані міська, ані обласна скарбниці не можуть потягнути – два роки йде просте говоріння, всі щось обіцяють, - каже Іваницький. – Мізер виділяють на завод Калійних добрив. Єдиний спосіб вирішення екологічної проблеми – пошук інвестора для заводу.
Наслідком розробки кар’єру залишились величезні озера із відходами виробництва. З кожним роком екологічне становище у зоні діяльності ДП «Калійний завод ВАТ «Оріана» погіршується. Найнебезпечнішими об’єктами називають відпрацьований Домбровський кар’єр та хвостосховище № 2. Експлуатація кар’єру в майбутньому неможлива, виробництво і видобуток руди припинили у зв’язку з затопленням. З Домбровського кар’єру добували сировину, яка йшла на калійний та магнієвий заводи. Породу переробили, відділивши корисні мінеральні речовини, а відходи скидали у спеціальні сховища недалеко кар’єру. Зараз їх є три у межах міста Калуша. Під час виробництва вийняли понад 55 мільйонів кубометрів породи. Утворилась величезна яма, яку заповнили цими ж відходами – ропою (висок мінералізованою речовиною - ред.). Через високу засоленість ґрунтів довкола хвостосховищ, утворилась мертва зона. Найкритичніше становище на хвостосховищі № 2, де рівень розсолів перевищує допустиму норму у декілька разів. О це так зване сховище щороку штучно укріплюють, підсипаючи землю, аби не дай Бог, не прорвало. Бо за близько 18 км від хвостосховища тече Дністер. У разі прориву тіла дамби, розсоли потраплять у другу найбільшу річку України. Підживлюють води на небезпечному хвостосховищі № 2 та Домбровському кар’єрі постійні атмосферні опади, ґрунтові води. Навесні та під час паводку хвостосховища переповнюються до критичної точки. Навколо кар’єру спорудили дренажні системи, проте вони сьогодні не в силі відкачувати усі підземні води. Торік з цього приводу ініціювали розгляд питання на державній комісії техногенно-екологічної безпеки надзвичайних ситуацій України. - Реакція високопосадовців була – приїхали, подивились і поїхали, досі чекаємо відповіді, - обурюється Володимир Іваницький. - Ми повернулись від уряду з великою надією, і дотепер віз на місці. Поки нічого не станеться, ця проблема нікого не зацікавить.
Якщо розсоли попадуть до водоносних горизонтів, Калуш та частково Івано-Франківськ залишуться без питної води. Місцева влада не відкидає можливості екологічної катастрофи. У Калуші необхідно зводити нові водозабори віддалені від техногенних зон, аби населення споживало чисту воду Увесь фінансовий тягар знову ляже на плечі міського бюджету. - Якщо відверто, то цього річ у бюджеті нічого не передбачили, того року ми заклали близько 60 тис. гривень, - продовжує Іваницький.
Фронт солоної води просувається через села Пійло та Голинь аж до найближчих водойм, це легко прослідкувати по карті. Розсіл через береги хвостосховищ постійно просочується у землю. Ропа в озерах наскільки високо мінералізована, що навколо хвостосховищ через грунт пробирається пульпа, біла речовина схожа на сніг. Це глауберова сіль, верхні шари землі працюють як фільтр. Одна тонна переробленої речовини якої коштує до 800 гривень, але для її переробки необхідна дороговартісна система очищення.
Цікаво, що місто Калуш щороку поповнює державну скарбницю на кругленьку суму. За даними Головного управління статистики в області обсяги експорту товарів суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності Калуша за 9 місяців минулого року склали 72,3 млн. доларів США, імпорту — 65,9 млн. доларів США і порівняно з відповідним періодом минулого року зросли на 20,4 і 14,8% відповідно. Імпортують продукцію хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості, полімерні матеріали, пластмаси, папір та картон, текстиль, вироби з текстилю, машини, обладнання та механізми, недорогоцінні метали та вироби з них. Схоже, Калуш як і за Радянської влади залишається тільки сировинним придатком із екологічними проблемами. На думку фахівців, тільки за рахунок екологічного податку, що сплачують калузькі підприємства у місті можна було вирішити ряд нагальних проблем. Проте, екологічний збір повертається у міський бюджет у розмірі близько 20%. Питання, а де осідає решта. – Цього року ми заклали кошти тільки на виплату заробітних плат і то на 10 місяців. Грошей, які має область вистачить на спостереження за небезпечними об’єктами, - розповідає заступник міського голови Калуша та голова міської техногенно-екологічної комісії Василь Петрів. – Надходження коштів зменшилось, тому що припинив роботу «Карпатнафтохім». Звичайно, якби екологічний податок у повному обсязі використовували для вирішення проблем, можливо щось би зрушилось, але тільки цього недостатньо.
Обласна влада Івано-Франківська повинна бити на сполох, щоразу звертатись до уряду, аби він зрозумів, що це проблема не тільки міста чи області, але цілої України. За песимістичними прогнозами, які звучали під час останньої наукової конференції, через 30 років населеного пункту Калуш може просто не стати.

"Івано-Франківський оглядач"