"Комунальні" ігри навколо одного з природних чудес України

Хто хоч раз побував на березі знаменитого Морського ока — Синевирського озера, — той знає його справжню ціну та магічну силу. Сюди заманює, немов магнітом, знову й знову.

"Комунальні" ігри навколо озера Синевир.

У цьому сенсі прийняте 23 травня 2008 року рішення Закарпатської обласної ради про створення на базі інфраструктури озера, а також Музею лісу та сплаву, що на Чорній Ріці, обласних комунальних підприємств розглядається як посягання на святі для кожного природолюба, туриста місця.

Синевир і весь національний природний парк — це надто багато, щоб поспіхом створені комунальні підприємства змогли його «проковтнути».



Вода заряджає



Гірське озеро має в собі дивну красу та магію. Десятки легенд про походження назви (найпоширеніша — утворилося від сліз дівчини на ім’я Синь, якій не дозволили побратися з юнаком Виром), бувальщин про чудодійну енергію води, яка заряджає, і шум потоку, який виривається з грота за півсотні метрів нижче від його дна, сполученого з водоймою підземними ходами, і раки, які статечно повзають по дну, — усе це об’єднується словом Синевир.

Цікаво, що в травні народний депутат Микола Томенко побував із поїздкою в національному природному парку. Поїздка туди стала першою точкою у просуванні його нового проекту «Сім природних чудес України». Високогірне озеро, на думку Томенка, з повним правом може посісти чільне місце в переліку «чудес природи».



Довідково



Ще колишня союзна держава почала піклуватися про збереження цього чарівного творіння природи: у 1974 році було організовано ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Синевирське озеро", який у 1989 році трансформувався в національний природний парк “Синевир”. Нині він володіє 32294 гектарами заповідних угідь, а разом із територіями населених пунктів, на які також поширюється охоронний статус, площа становить 40696 га. На території парку проживають 18 тисяч осіб, тут розміщено п’ять населених пунктів: Мерешор, Колочава, Негровець, Синевир, Синевирська Поляна. З розрахунку на 1 га площі в НПП “Синевир” в середньому припадає дві людини. Щільність досить висока, але проведене функціональне зонування дозволяє дотримуватись гідрологічного режиму. З півночі на південь парк простягається на відстань понад 30 км, а з заходу на схід — 20 км Території парку знаходяться над висоті від 530 до 1719 метрів над рівнем моря, озеро — 989 метрів. На березі озера Синевир розміщена невеликий двоповерховий готель, що у власності парку.



Уже другий рік підряд жоден день обласної держтелерадіокомпанії «Тиса-1» не минає без того, щоб на екранах не з’являвся півгодинний фільм про Синевирське озеро. В усіх можливих ракурсах, на світанковій зорі і перед заходом сонця, у мерехтінні хвиль і в незворушній гладіні, озеро стало телесимволом компанії. Стрічку показують по тричі і навіть частіше протягом дня, що породило масу чуток і анекдотів. Мабуть, телевізійники перестаралися, змусивши повірити в унікальність високогірної водойми представників депутатської більшості Закарпатської обласної ради.



«Комунальні» симпатії закарпатських депутатів



На розгляд XVIII сесії V скликання (друге пленарне засідання відбулося 23 травня) було винесене проект рішення «Про внесення змін до переліку об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області». З великими труднощами та суперечками (таких, можливо, ще не чули стіни сесійного залу) рішення про те, що на базі озера та Музею лісу і сплаву утворюються два комунальні підприємства — КП «Синевир» і КП «Музей лісу і сплаву на Чорній ріці». На довершення всього депутатські фракції більшості, основу якої складають представники «Нашої України», Партії Регіонів, об’єднання «Батьківщина» (відламок БЮТу) вирішили «комуналізувати» … пам’ятку архітектури «Палац графа Шенборна» в Мукачівському районі.

Директора НПП «Синевир» Івана Дербака, який говорив про повноваження виключно Верховної Ради змінювати межі заповідних територій, а Кабінету Міністрів — розпоряджатися державним майном, до якого належать землі НПП, не бажали слухати. Хтось навіть запропонував оцінити природоохоронну роботу в парку незадовільно, і ця пропозиція, миттєво поставлена на голосування, таки набрала необхідну кількість голосів. Іван Степанович у відповідь заявив: у своїй діяльності керуватиметься лише законом. Це означало: рішення сесії про створення двох КП, які закону суперечать, для нього недійсні.



Хочеш допомогти — запитай власника, чи він того хоче



Уже через кілька днів до решток греблі на Чорній Ріці попрямувала представницька делегація на чолі з губернатором Олегом Гаваші. Виноградівська ПМК-78 уже встигла приступити до будівельних робіт на греблі, ігноруючи при цьому припис адміністрації парку про незаконність їх проведення.

Спостерігаючи за діями будівельників, гості з Ужгорода заявили про намір ініціювати залучення коштів меценатів для створення спеціального культурно-освітнього фонду, який шукатиме кошти для відбудови греблі. За попередніми підрахунками, лише прямих видатків необхідно 7,5 млн. грн., а всього вартість проекту сягне 12 млн. грн. Саме тому допомоги згори не слід чекати, і самим спільно братися до роботи, — прозвучало на виїзній нараді. Тоді влада за допомоги бізнесу поверне до життя унікальну споруду неподалік знаменитої перлини Карпат — Синевирського озера.

Не заколисаний солодкими словами, Іван Дербак спрямував до райпрокуратури листа про те, що будівельні роботи на території парку, не погоджені з адміністрацією, є незаконними. Як з’ясувалося, ніхто й не збирався ставити до відома директора Івана Дербака, який є розпорядником у НПП «Синевир» від імені держави. Підготовчі роботи велися … таємно від нього. Посприяв у цьому голова Синевирської сільради Михайло Шпілька, який надав новоствореним КП дозволи виконкому. У рішенні від 20 березня 2008 року, тобто ще задовго до того, як питання винесено на обговорення депутатів Закарпатської облради, вказувалося: «Оформити право власності на нерухоме майно — об’єкт спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області — комплекс будівель Музею лісу і сплаву: А — будинок, Б — музей, В — колиба, Г — будинок, Д — форелерозплідник. … Свідоцтво про право власності на об’єкти нерухомості оформити в Міжгірському підприємстві технічної інвентаризації».

Незаконність цієї оборудки де-юре полягала в тому, що дирекція НПП «Синевир» вже давно має документально оформлені права на володіння об’єктами, які пропонується оформити як власність комунальних підприємств. Де-факто — це пряме порушення законодавства, і ці питання виходять за межі компетенції облради. Навіть юристу-початківцю зрозумілий правовий нігілізм рішень ради, лише не закарпатському депутатському корпусу.

Начальник відділу регулювання біологічних, земельних ресурсів, надрокористування та об’єктів природно-заповідного фонду, який у складі облуправління охорони довкілля, Анатолій Поляновський не допускає зміни статусу об’єктів «Синевира». Для нього ця ситуація і виглядає більш ніж дивною: «Навколо чого спір? Офіційно з облради до нас ніхто не звертався, нічого не погоджував і більше, ніж було надруковано в пресі, а також що районна рада заперечує рішення обласної, мені невідомо».



Довідково



Музей лісу і сплаву є важливою історичною пам'яткою. Побудована в 70-их роках XIX століття за проектом австрійського інженера Клаузе для сплавляння лісу, гребля та допоміжні споруди використовувалися за призначенням аж до початку 60 років минулого століття. Після детального обстеження в 1973 році гребля була реставрована і в надбудові відкрито музей. В експозиції особливу увагу привертають знаряддя праці, одяг лісорубів та бокорашів (плотогонів), макети бокорів, фотографії мужніх людей, які тут працювали. Найбільшим і найціннішим експонатом була сама гребля, яка, перегородивши річку, утворила мальовниче водне плесо.

Музей протягом року його відвідувало понад 15 тис. чол. Катастрофічним паводком 1998 року греблю на 40 відсотків було пошкоджено. У 2000 році міністерство виділило на відновлення зруйнованої частини 200 тис. грн. Роботи здійснювалися власними силами, але через брак коштів повністю відновити зруйновану частину не спромоглися. Паводком 2001 року було зруйновано як уже відбудовану частину греблі, так і частину старої. В боковій частині споруди досі функціонує музейна експозиція.



Новостворені КП швидким темпом узаконюють своє право власності на об’єкти біля Музею лісу та сплаву та біля озера Синевир. Івану Дербаку невідомо навіть, що має відійти від національного парку до цих КП: чи лише об’єкти інфраструктури, чи і саме озеро Синевир із прилеглою до нього територією.

Як згадувалося, одноповерховий і двоповерховий будинки, приміщення музею, ресторан-колиба, що у переліку об’єктів на Чорній Ріці, можуть бути відчужені від парку. Віддалений від згаданих будівель на 2 км форелерозплідник теж припав до смаку обласним депутатам. Тут розводять форель, яку потім випускають у потічки та річку Теребля на території парку. Хто цим займатиметься, якщо наміри депутатів втіляться в життя, важко прогнозувати.



«Держава відновлюватиме музей своїм коштом»

Музей лісу і сплаву є не лише привабливим рекреаційним об'єктом НПП «Синевир», але й невід’ємною складовою його історико-культурної спадщини. Тому він повинен залишатися у власності установи, вважає Іван Дербак. Оскільки національний парк неспроможний відновити греблю-музей власним коштом, адміністрація сподівається на фінансову підтримку Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, інші джерела фінансування. Торік за виділені Державним фондом охорони навколишнього природного середовища 150 тис. грн. виготовили проектно-кошторисну документацію відновлення музею. У цьому році з фонду обіцяють дати 2 млн. грн. для початку відновлювальних робіт. Можливо, від того, наскільки швидко це відбудеться, залежатиме доля об’єкту: чи залишиться у власності держави, а чи перейде під контроль комунальників і, ймовірно, потрапить під колесо «тихої приватизації». Саме такі приховані наміри багато закарпатців бачать у діях обласного депутатського корпусу.



А тим часом у Міжгір’ї…



На пленарному засіданні сесії Міжгірської районної ради, яке відбулося 29 травня 2008 року, пристрасті розгорілися ще більше, ніж у Ужгороді. Районні депутати не хотіли розуміти їхніх обласних колег і віддавати комунальникам окрасу Верховини — озеро, а також Музей. Деякі вголос висловлювалися, начебто комуналізація — це прямий шлях до приватизації. А намір серією маневрів заволодіти озером і інфраструктурою навколо Музею приписували голові Секретаріату Вікторові Балозі. Рішення так і не прийняли, перенісши обговорення на наступний тиждень.

Присутній на сесії райради очільник «Нашої України» в облраді Іван Балога вмовляв депутатів, втовкмачував «вигоди» від створення КП, але їхня сесія так і не прийняла жодного рішення. На сьогоднішній день рішення ще висить у повітрі.

Автор цих рядків спілкувався з одним із найбільш завзятих супротивників комунальних підприємств у національному парку, лідером фракції «Пора» у Міжгірській районній раді Ярославом Манделем. Він звернувся до Ужгородського міжрайонного суду з вимогою скасувати рішення Закарпатської обласної ради, як незаконне. Спрямував і подання до Міжгірської райпрокуратури.



Міністр — проти



Керівник Міністерства охорони навколишнього природного середовища України Георгій Філіпчук спрямував листа до Закарпатської обласної ради. В ньому чорним по білому вказується про незаконність відчуження Музею лісу і сплаву за балансу НПП «Синевир» у спільну власність сіл, селищ і міст Закарпатської області. Відповідно до п. 3 ст. 84 Земельного кодексу України до земель власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать землі під об’єктами природно-заповідного фонду та історико-культурними об’єктами, що мають національне та загальнодержавне значення. Крім того, міністром підготовлено звернення до Генпрокуратури для зупинення незаконного відчуження земель та припинення робіт, несанкціонованих дирекцією НПП «Синевир».



«Екосфера» закликає усіх захищати «державний» статус озера і музею



Горезвісна сесія облради, нагадаємо, відзначилася ще одним незаконним рішенням, а саме відчуженням із цілісного майнового комплексу санаторію «Карпати» пам’ятки архітектури національного значення «Палац графа Шенборна». Хоч це рішення зачіпляє зовсім інший район — Мукачівський, проте свідчить про сумну тенденцію в практиці закарпатських депутатів. Доцільно спитати, чи тим, власне, вони займаються, що диктують їм загальнодержавні інтереси, а також у чому зацікавлені їхні виборці?



P.S. Різко негативно відгукнулася про спроби передачі об’єктів НПП «Синевир» у комунальну власність» лідерка регіонального молодіжного екологічного об’єднання «Екосфера» Оксана Станкевич. На прес-конференції цього вівторка вона заявила про потребу об’єднуватися всім, кому небайдужа доля Синевира. Як заповідник та як унікальний рекреаційний об’єкт, він повинен залишатися державним. В такому випадку буде слугувати усім, а не лише обраним.



Василь БЕДЗІР, "Неділя"