Людмила ГРИГАШ: "Не уявляю, як можна жити без Iнтернета"

Тисячi школярiв, студентiв, фахiвцiв рiзних галузей отримували тут необхiднi знання, просиджуючи до закриття в читальному залi або перегортаючи каталожнi списки. Бiблiотецi довелося пережити важкi часи, коли всi науковi працiвники займалися зовсiм не науковими справами - рятували цiннi книжки для майбутнього поколiння. Було всяке... Тепер головну книгозбiрню областi не впiзнати: вiдремонтованi примiщення, комп'ютери, сучаснi меблi тощо. Про змiни, сьогодення та майбутнє бiблiотеки розповiдає її директор Людмила Григаш.

- Ще минулого, 2003, року у нас було дуже багато проблем - з ремонтом, наповненням фондiв тощо. Але сьогоднi є значнi зрушення в багатьох питаннях життєдiяльностi бiблiотеки. Починаючи хоча б iз зовнiшнього вигляду закладу. За iнiцiативою голови ОДА Iвана Рiзака був зроблений капiтальний ремонт фасаду i тепер люди, котрi проходять повз нас, запитують: чи, бува, не продана бiблiотека пiд якийсь офiс (смiється). Фонд комунального майна облдержадмiнiстрацiї видiлив нам 80 тисяч грн. на замiну системи опалення, i тепер маємо свою котельню, а значить, i тепло в примiщеннях. До речi, це суттєво зекономило нашi кошти: замiсть 22 тисяч гривень, якi "з'їдало" опалення, тепер витрачаємо лише 14 тисяч i навiть цi кошти примудряємося економити. Тож iз повною вiдповiдальнiстю можу сказати, що цiєї зими (втiм, як i минулої) нашi читачi мерзнути не будуть.

Капiтальний ремонт у бiблiотецi триває. Людмила Григаш каже, що роботи проводитимуться поетапно - керiвник краю пообiцяв своє сприяння. Наразi установа не застрахована вiд екстремальних ситуацiй, таких, як, наприклад, сумно вiдоме заливання фондiв. Залишаються проблеми з дахом, каналiзацiйною системою, яка потребує не лише ремонту, а й реконструкцiї.

Ще зовсiм недавно Закарпатська обласна наукова бiблiотека з-помiж подiбних в Українi мала, м'яко кажучи, невеликий авторитет.

- Ми вiдчували, що нас вважають дещо вiдсталими, i це нас страшенно ображало. Буваючи на рiзних нарадах, семiнарах я використовувала будь-яку можливiсть, аби розказати про наш край, його людей, про роботу бiблiотечних працiвникiв. Та сьогоднi ставлення до нас докорiнно змiнилося. Нещодавно в Луганську менi навiть вручили вiдзнаку - за любов до рiдного краю: мабуть, я таки переконала i колег, i раду директорiв, що кращого краю в Українi нема.

Людмила Григаш отримала не лише цю нагороду. Мiнiстерство культури вiдзначило її за вiдданiсть справi, грамоту, пiдписану Вiктором Януковичем, вона отримала й вiд Кабмiну. Проте нагороди нагородами, а найбiльшу цiннiсть для директора бiблiотеки мають повага i визнання колег.

Минулого року, розповiдає Людмила Григаш, на базi закладу проходила так звана "травнева школа", де обговорювалися питання iнформатизацiї, впровадження новiтнiх технологiй. Приїхало понад 100 чоловiк - фахiвцiв бiблiотечної справи. Вони знайомилися з роботою бiблiотек областi, i в них залишилося чудове враження вiд наших людей. Цього ж року на Закапаттi перебувала бригада iз парламентської бiблiотеки, яка також об'їхала бiльшiсть районiв областi. Всюди вiдбувалися вiдвертi розмови про форми й методи роботи книгозбiрень в сучасних умовах. Гостi пiдказували, радили, та й вiд наших працiвникiв взяли чимало корисного. Свої недопрацювання ми добре знаємо, як знаємо їхнi причини. А головна з них - недостатнє матерiальне забезпечення галузi. Про загальне ж враження вiд роботи бiблiотекарiв на мiсцях засвiдчив один факт: пiсля вiд'їзду гостей ряд бiблiотек областi отримав листи з подякою за професiоналiзм та самовiддану працю.

Разом з тим, як не прикро про це говорити, вiдзначалося також, що в жодному з побачених районiв немає комп'ютерiв.

- Менi не зрозумiла позицiя з цього приводу обласного управлiння культури, яке не може не розумiти ситуацiю, що склалася на сьогоднi з комп'ютеризацiєю принаймнi районних бiблiотек, i, тим не менше, не робить жодних крокiв щодо її виправлення.

Подивiться, сьогоднi комп'ютерами забезпеченi вже сiльськi школи, а в районних бiблiотеках немає можливостi користуватися Iнтернетом. Якби на кожний район в бiблiотеки дали хоча би половину комп'ютерного класу, то справа, певно, зрушилася б. Ось, наприклад, в Миколаївськiй областi районнi бiблiотеки вже повнiстю комп'ютеризованi, перейшли до сiльських. Так само i в сусiднiх Тернопiльськiй, Рiвненськiй, а в нас навiть Ужгородська мiська книгозбiрня не має потрiбної технiки.

Час iде, змiнюються прiоритети в роботi бiблiотеки, впроваджуються новi форми роботи, технологiї... Чи вдається працiвникам бiблiотеки йти в ногу з часом? Людмила Захарiвна впевнена, що вдається. Цiкаво спостерiгати, розповiдає вона, як люди змiнюються, стають iншими - освiдченiшими, впевненiшими. Їм цiкаво вчитися. Вони вiдкривають сайти i дивляться, що вiдбувається в iнших бiблiотеках, i часто питають, а чому б i в нас не запровадити ту чи iншу форму роботи.

Директор не приховує, що чималою мiрою позитивними зрушеннями в роботi вони завдячують грантам, якi вдалося виграли. Це нормально, каже вона, адже сьогоднi так працює вся Україна. Взагалi державним органiзацiм не дуже дають можливiсть скористатися грантами. Нам дуже допомагає колишнiй вiце-президент Української бiблiотечної асоцiацiї Валентина Пашкова, котра проацює в посольствi США. Вона довела, що це потрiбно, доступно i розраховано на людей середнього i низького достатку, в кого немає комп'ютерiв вдома. I ще тому, що останнiми роками знизився iнформацiйний потенцiал всiх бiблiотек України - декiлька рокiв на комплектування абсолютно не видiлялися кошти. А в Iнтернетi люди мають можливiсть отримати будь-яку iнформацiю. Особисто я вже просто не уявляю, як можна жити без Iнтернету.

Нещодавно бiблiотека виграла ще один грант -"Вiкно в Америку". Вдразу ж вiдновилися поступлення нової англомовної лiтератури, яку тут не отримували вже рокiв 12-13. Окрiм цього, бiблiотека одержала чудову нову технiку, кошти на меблi. Вже повнiстю обладнали кiмнату "Вiкна в Америку" та поновили книжковi виставки.

На плечах Людмили Григаш велике i клопiтке господарство. Тут i чоловiку треба мати чимало сил та завзяття. На запитання, чи важко справлятися з великим органiзмом на iм'я "обласна бiблiотека", вiдповiдає щиро: "Звичайно, важко. Але я мала хороших учителiв. Перед тим, як потрапити сюди, працювала в обласнiй дитячiй бiблiотецi, де директором тодi була Галина Малиновська. Вона мене вчила працювати i практично зробила з мене директора. Казала, людей, з якими працюєш, треба вчити, але спокiйно, без зайвих емоцiй. Намагаюся наслiдувати її, але я людина iмпульсивна, можу вийти з себе, висказати людям в обличчя все, що вважаю за потрiбне. I знову їх люблю. I вони мене розумiють, не ображаються. Немає в бiблiотецi людей, яких би я не любила, вони всi мої рiднi. Розумiю, що без їхньої допомоги я нiчого б не досягла. Маю прекрасних заступникiв: Валентину Лехцер, фахiвця високого рiвня, котра опiкується питаннями науки; Христину Шкода, яка займається господарством, та Галину Ковальчук, керiвника грантових та iнформатизацiйних проектiв. На них та на мiцну команду завiдуючих вiддiлами переважно, а також на всiх своїх працiвникiв можу спокiйно покластися. Знаю, вони не пiдведуть. Ромовляла Марина ПОЛЬСЬКА