Люстрація чи сатирична прокламація проти змін?

— Греби звідси! — дехто гойкає зараз усім, хто заважає йому самому зайняти гарну посаду.

А судді хто?

Леонід Іванович Глібов, великий гуморист, ще в дев’ятнадцятому столітті провидницьки характеризував їх: “А судді ті були — якіїсь два осли, одна старенька шкапа і два стареньких цапа”.

Зараз ще менше стало вершителів людських доль.

Переплюнули і сталінські трійки — верх лаконізму і мобільності в кадровому питанні. Двоє, а не троє, нині вирішили — і зайвого для великої України “кадра” немає.

Хочеш же побути маленько в ній дорогій і суверенній — п’ятсот баксів на стіл і ти вже чистий перед великою революцією.

Такий собі корумповано-кадровий бізнес на фоні загальної боротьби з корупцією в оновленій державі.

Народ узагалі вкрай збентежений вільними підходами до людей, готовністю будь-кого до того, аби карати чи милувати винних із їх точок зору. Суб’єктивних, а не виважених на терезах Феміди.

Слава Богу хоч Віктор Щадей та Андрій Шекета зі своїми холодними яйцями на голову Погорєлова нарешті прозріли, порозуміли, що не вони головні на цьому білому світі вершителі чужої долі. Вони заявили про свій перехід від заперечення до конструктиву, зазначає Іван Колодій в «РІО». Щодо люстрації, згідно тієї ж публікації, “ПОРА” тепер має нормальну логіку. Зацитуємо: “Оскільки немає чітких механізмів її проведення, то весь процес люстрації “ПОРА” покладає на правоохоронні органи, які і вирішуватимуть — порушувала людина закон чи ні. “Ми за люстрацію — люстрацію законом”, — кажуть “пористи”.

Добре, коли ще так, а то не всім, як бачимо, закон писаний.

Узагалі хилиться ситуація до того, що друзі революції не будуть заповнювати люстративні декларації, а недруги будуть робити це під презирливими поглядами революціонерів і трудящих, які своєчасно примкнули до них.

Чи очищення це?

Адже, якщо з латини, то люстрація — то очищення з допомогою жертвоприношень.

А на вітчизняних просторах завжди поспішають виконати план із кількості жертв, а очищення це вже якось буде, а якщо не буде — не біда. Хоча люстратора Хрущова незабаром теж люстрували.

Бо люстрація в своєму домі завжди несе на собі відбиток фатальності. “Абрам, — кричала болісно і його дружина Сара, — навіщо ти поламав наш красивий дорогий стілець, навіщо ти зірвав і побив нашу кришталеву люстру? Ти хіба не міг повіситися десь у гостях?”

”Чистити” ліпше чужий дім.

Це давно засвоїли люди певного контингенту.

А нашим суддям таке не доходить.

Голова Верховної Ради Володимир Литвин стосовно ймовірності люстрації зазначав: “Влада не повинна займатися ревізією минулого, а повинна думати про перспективи країни.”

На місцях же до цієї думки прислуховуватися не хочуть — треба під шумок побільше награбастати собі чогось — нерухомості чи хоча би нових можливостей для ривка, бо лише пивка для цього вже замало.

По-своєму елемент люстрації хоче використати Сергій Ратушняк: Погорєлова і Феєра він не чіпатиме аж-аж до жовтня цього року, якщо вони йому віддадуть для повної радості “Хімчистку” біля ринку на Белінського. Цю вимогу озвучив в кулуарах сесії міськради депутат Володимир Химинець… Хоча не всі такі ліберальні стосовно бідного Погорєлова, який відчайдушно лавірує між лівих і правих. Головним люстратором у відношенні до нього гордо встав член усіх мітингів Павло Чучка — бармен із Баранинців, якому в 2002 році й сам Ющенко не допоміг перейти з-за бар-стійки в мери. Здібності офіціанта в ужгородців не викликали особливої довіри. Проголосували все-таки за “яйцемішенного” Погорєлова. Зараз зацькували Белякова, на його місце поставили Феєра, аби потім тимчасово поставити його замість Погорєлова і зробити нові вибори. Тобто головною мішенню люстрації для корумпованого офіціанта Чучки, Химинця та іже з ними є Погорєлов.

Тому позавчора, у четвер, почався наступ на мерію, що стався перед виїздом автоколони на Київ. Погорєлову інкримінують розкрадання 21 мільйона гривень з міського бюджету та «нечувані» зловживання» службовим становищем. Очевидне бажання «під шумок» перетворити мерію на бар-стійку...

Такому підходу треба зробити заслін.

Не тому, що шкода Погорєлова, а тому, що істини жаль.

А остання в тому, що прогрес полягає не в перехваті для себе портфелів чи ласих можливостей, а в тому, щоби не заважати новій владі щурячою метушнявою на місцях виводити суспільство на шлях перспективного розвитку.

Щоби не почали говорити всі:

— Не встигнувши прийти до влади, прихильники Віктора Ющенка розпочали переслідування політичних опонентів.

Та чи тих ми ловимо, хлопці?

Вороги ж поряд!

Керувати одним із управлінь ОДА буде Юрій Чижмар, протеже Івана Різака. Він, до речі, й досі ходить радитися в офіс есдеків на Театральній площі. Люди це бачать, а “відділ кадрів” — сліпий. Володимир Панасенко — ставленик завзятого регіонала Ратушняка. Він ставиться на обласне управління з туризму, аби розповсюдити “Армагедон” на всі розважальні заклади Закарпаття. Химинець-батько зі штабу Януковича прилаштував у владні “революціонери” свого синочка Володю Химинця з народно-аграрної групи пана Ратушняка.

То кого ж судимо?

Не шкода, але …нелегко доводиться серед загальної портфельної маячні і “новому” Віктору Балозі. Адже і він під нахабно-вуличним тиском ужгородських горе-революціонерів, що змінили пофарбування, мусить вдовольняти їх якщо не таким-сяким портфеликом, то хоч деякою ташкою чи малою сумочкою.

Але не завадило би таки вчорашніх бандюковичів, есдеків, торговців наркотою, що перекваліфікувалися в продавців апельсинів, трохи розігнати по своїх кутках і почати продуктивну роботу з розбудови нашого краю на сучасних засадах.



[a href="http://uzhgorod2005.narod.ru"]Клуб професійних журналістів Закарпаття[/a]