На Закарпатті зникає певна політична конкуренція, зникають будь-які політичні дискусії

На Закарпатті досить-таки блискавично пронеслися вибори. Електорат, навіть, не зміг зорієнтуватися в ситуації: що це за вибори і куди, а перед нами вже є результати…

Михайло Шелемба, політолог - про підсумки проміжних виборів до Закарпатської облради:

Як я і передбачав, явка була досить низькою. Основними факторами цього є:
1) вибори проходили не на всій території області, що дезорієнтувало виборця;
2) велика частина громадян знаходилася за кордоном на заробітках;
3) закарпатський електорат є завжди малоактивний під час виборів - цей фактор притаманний для всіх виборчих процесів в області.

Коротко пройдемося по результатах виборів на округах.
Виборчий округ №5 (м.Мукачево). Основними претендентами на депутатство були Андрій Балога (ПП «Єдиний центр») та Іван Чубірко (Партія регіонів). У 2010 році в цьому окрузі переміг Віктор Балога. Це округ, про який було написано більше, ніж мали значення самі вибори. Тут ми зустрілися і зі скандалами, і з судовими рішеннями про неможливість зареєструвати кандидата та інформаційними війнами… У підсумку перемогу отримав Андрій Балога. Але, дивлячись на незначний відрив (близько 3%) між конкурентами, можна сказати, що вплив сім’ї Балоги в Мукачеві зменшився.

Виборчий округ №22 (Виноградівський район). В цьому окрузі основну боротьбу вели Артур Івашко (Партії регіонів) та Ярослав Данко (ПП «Фронт змін»). Але думаю, вже на початку перегонів було зрозуміло, що переможцем тут буде саме представник від Партії регіонів, або ж людина, яку підтримає Іван Бушко, авторитет якого у Виноградові є дуже високим. Не допомогло опозиціонерам в цій ситуації навіть скандальне зняття з виборів Товта Олександра (ПП «УДАР»), що, на мою думку, зіграло більше на користь провладного кандидата, ніж опозиційного. У підсумку, ми маємо беззаперечну перемогу Артура Івашка (Партія регіонів) і підтвердження впливу Івана Бушка у Виноградівському районі.

Виборчий округ №29 (Іршавський район). Думаю, в цьому окрузі результат був зрозумілий ще до початку виборів. Тут висувався представник політичної сім’ї - Оксана Балога (дружина Віктора Балоги). Все закономірно: у 2010 році на цьому окрузі перемагає Павло Балога як кандидат в обласну раду, у 2012 році на виборах до Верховної Ради України цей округ розділений між округами №69 і №71. І в обох цих випадках перемога була за сім’єю Балоги. Чекати якихось змін протягом 4 місяців було не варто, та і провладний кандидат не дуже переймався виборами.

Виборчий округ №36 (Мукачівський район). В цьому окрузі у 2010 році став переможцем Михайло Ланьо, нині депутат Верховної Ради України від Партії регіонів. Як і належить, не порушуючи переможну тенденцію тут на довиборах переміг представник від Партії регіонів Юрій Садварі. Слід відзначити досить сильну позицію в цьому окрузі Куцина Олега (ВО «Свобода»), який, на відміну від інших опозиціонерів, не став домовлятися із партією «Єдиний центр» щодо спільних кандидатів.

Виборчий округ №51 (Ужгородський район). Найближче до обласного центру і найбільш обговорюваний округ в, тому і не дивно, що події розгорталися на околицях Ужгорода дуже жваво. Що ж до кандидатів, то тут з провладним представником все було зрозуміло - це Олександр Антал (Партія регіонів), а щодо основного його конкурента, то незрозумілість була до останнього моменту: спочатку Сергій Фрінт (ПП «Єдиний центр») знявся на користь Бібена Івана (ВО «Батьківщина»), а в за тиждень до виборів відбулися домовленості і останній знявся на користь Йосипа Боднара (ПП «УДАР»). Він і став основним опозиційним кандидатом. Але всі ці інтриги не принесли результату, переможцем став представник від Партії регіонів Олександр Антал, який ще раз довів, що в Ужгородському районі свої позиції утримує Партія влади на чолі із Олександром Ледидою.

Якщо робити короткі висновки, то ніякої нової розстановки сил на Закарпатті ці вибори не принесли. Представництво Балоги у обласній раді змінилося новими членами родини, а на місце провладних депутатів прийшли нові їх однопартійці. Все виглядає дуже просто, якщо порівнювати зміни депутатських місць:
Балога Віктор (Єдиний центр) – Балога Андрій (ПП «Єдиний центр»);
Балога Павло (Єдиний центр) – Балога Оксана (ПП «Єдиний центр»);
Бушко Іван (Партія регіонів) – Івашко Артур (Партія регіонів);
Ланьо Михайло (Партія регіонів) – Садварі Юрій (Партія регіонів);
Ковач Василь (Партія регіонів) – Антал Олександр (Партія регіонів).
На Закарпатті є дві потужні політичні партії - це провладна Партія регіонів і Єдиний центр, які вже традиційно між собою ведуть боротьбу. Це неодноразово доводили результати виборів.

Зараз на Закарпатті почала формуватися опозиція, яку має бажання згуртувати довкола себе партія Єдиний Центр. Хоча дуже часто опозиціонери нехтують такою співпрацею. Наприклад, Валерій Пацкан заперечував про домовленості із «Єдиним Центром», але в останній тиждень все ж зняв своїх кандидатів у трьох округах на користь кандидатів від вище згаданої партії, окрім Ужгородського району. На Закарпатті дотримується нейтралітету ВО «Свобода», яка не підлаштовується під конкретну політичну силу, і, таким чином, зосереджує навколо себе протесний опозиційний електорат.

Щодо електорату загалом, то на Закарпатті зникає певна політична конкуренція, зникають будь-які політичні дискусії… Всі вибори побудовані на купівлі голосів, і, що найбільше дратує в цій ситуації, виборець вже навчений на таку технологію. Основним для виборця сьогодні, як на мене, є те, щоб кандидати правильно організували купівлю голосів. Тут діє принцип — хто більше дасть, за того і голосую. Ці тенденції можуть привести до дуже поганих наслідків.
На завершення, хочу сказати, що все у нас буде добре. На Закарпатті люди миролюбні і на виборчі процеси не звикли звертати увагу. Їх більше турбує якість дорожнього покриття, яке бажає бути кращим…

Михайло Шелемба, політолог