Незвичайна сваволя італійця в Україні
Того самого, що створив спершу ТОВ "Бхага", а потім на його місці - фірму "Н'ю-Ко". Щодо цього супроти італійця прокуратурою Ужгорода порушена кримінальна справа. Підставою для цього стало грубе порушення К.Арезу трудового законодавства, звільнення І.М.Асталош із роботи з особистих мотивів, невиконання рішення Ужгородського міського суду.
В прокуратурі Ужгорода в кримінальній справі до обвинуваченого Карла Арезу Іриною Асталош заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків у зв'язку з невиплатою їй заробітної плати за час вимушеного прогулу станом на 21 січня 2004 року та моральних страждань.
- Карло Арезу, - переконана Ірина Асталош, - винен у тому, що мстив мені за те, що я намагалася відстоювати свої права на працю, а також за те, що просила виплатити мені за надурочні роботи та роботу у вихідні. Скажімо, 22 березня 2002 року Арезу заявив, що наступного дня в суботу ми будемо працювати. Оскільки моя донька, котра навчається у Львові, в цей час хворіла, то я відпрошувалася в нього, щоби не вийти у суботу, але він заявив: "Якщо не вийдеш на роботу, фініш робота." Хоча в суботу я все-таки працювала, Арезу Карло помстився мені лише за прохання про відгул. Він відправив мене та інших, котрі не змогли працювати в суботу, у відпустку за свій рахунок на підставі заяви механіка Романа Бараннікова, бо я особисто такої заяви не писала. Потім Карло виривав у мене з рук робочий інвентар, виштовхував з цеху з криком: "На вулицю!" Відтак, за час моєї вимушеної відпустки, видав наказ про переведення мене в прибиральниці. 1 квітня 2002 року Карло Арезу знову видав незаконний наказ про винесення мені суворої догани про порушення трудової дисципліни. Перевіркою прокуратури Ужгорода з'ясовано, що на цю дату пан Карло не міг виконувати свої службові обов'язки на підприємстві, оскільки з 29 березня по 4 квітня перебував у відрядженні за межами України. Та 24 квітня 2002 року мене все ж звільнено з роботи. Територіальна держінспекція праці в Закарпатській області визнала це порушенням трудового законодавства. Та в суди Арезу Карло не з'являється, і важко через це чогось добитися від нахабного італійця. Попри рішення про поновлення на роботі, мене й надалі не пускають у цех із пошиву сумочок за усною вказівкою пана Карло.
…З моменту звільнення ужгородки Ірини Асталош 24 квітня 2002 року, вона вимушена була, щоби довести свою правоту, протягом двох років звертатися з багаточисельними скаргами, заявами в суд, прокуратуру, податкову інспекцію, міліцію, що забрало від неї багато часу, сил, енергії та здоров'я. До того ж, весь цей час вона не мала можливості заробити собі на прожиття, тому що їй не видавалася трудова книжка, що і по цей час знаходиться десь у лабіринтах фірми італійця Арезу. Останній, ліквідувавши підприємство, вважає, що може не видавати ужгородці трудову книжку і не проводити з нею повний розрахунок.
Думається, що таким горе-інвесторам повинен бути писаний наш український Закон, адже українські громадяни не заслуговують такого грубого поводження з ними. Василь Зубач