Осінь… Мочать огірки, мочать кандидатів…

Воно б, може, і нічого, та не в силах Рата с…пати

"- Таточку, дивися - в небі летять крокодили!

- Нічого не поробиш, синку.… Осінь...… - мрійно відповів батько."

(Анекдот).

Анекдот анекдотом.

Ми їх знаємо багато. Та не всі ще знають, що приходять вони в нашу усну народну творчість із живого життя.

Справжнім гумористичним Бояном нового часу, немовби відродивши собою легендарні поетичні постаті придворних співаків із ручними шарманками без електроприводів, став ужгородець Рата. Він прикидається, що його чесно вибрали народним депутатом, а щоби повірили в його знаковість - розковано скрізь, де тільки може, травить анекдоти.

Від них усі прямо здихають від завзятого сміху. Після цього ніхто не дивується, що деякі сфери виробництва в прямому сенсі цього слова - дохлі. Нічого в лісі не здохло і на цей раз, коли 24 вересня 2004 року хтось пропустив Рату в сесійний зал Верховної Ради України, а потім і на трибуну. З неї він сказав анекдот, над смислом якого будуть думати історики та фольклористи ще не одне століття:

"Сьогодні Ющенка "мочать" так, як в 1999-му "мочили" Мороза, тому що він є реальний претендент і електорально йому конкурентів нема, при всій повазі до Януковича. Також великого розголосу набула процедура, оголошена СДПУ(о) як зрадництво. Я хотів спитати пана Кравчука, який зрадив Компартії, який від п'янки в Біловезькій пущі дістав цілу державу, чи він не зрадив Компартії? Я хотів спитати, як вони 19 мандатів отримали на виборах і сьогодні керують державою, а інших 20 звідки вони взяли? Я хотів спитати, чи не зрадив Потебенько і Блохін Компартію? Чи зрадили Сандлер, Галієв, Ярославський "Нашу Україну", які пішли до Гавриша? Я хотів би спитати, яка ситуація у "Партії Регіонів"? Чи у них таких немає? Чого ви всім не запропонуєте залишити ці мандати? Хто сьогодні коло Гавриша, коло Губського - це сателіт СДПУ(о)? Ніхто не називає їх зрадниками, шановні, адже це сьогодні передбачено і дозволено законодавством і політичною мораллю цієї Верховної Ради, об яку витирають ноги хто завгодно, починаючи з Президента і кінчаючи піховшеками і таке інше."

Круто?

Можливо. Принаймні при більш лаконічному геноссе Сталінові після такої анонімки всіх перечислених товаришів замочили би, як огірки. А разом із ними і шановного куплетиста, коли би він признався, що таку ахінею видумав він особисто. Зараз нікого не мочать, тому ужгородець і може "мочити коники", вивчаючи українську мову, якою ще не може говорити навіть за допомогою понтів. Але, до його честі, якщо п'яний Кравчук трохи раніше дістав цілу державу, то Рата дістає її зараз настільки, що всі дивляться на світ осоловілими очима і ніяк не порозуміють: п'яні вони чи тільки думають напитися? Есдеки хоч не кумарять так ушитких - дубасять в області одну газету в чотирьох чи п'яти різновидах, аби ніхто не мучився читанням різного. І в них, як видимо, інтелекту не вистачає. Це - історична трагедія вічно поневоленого закарпатського народу, але есдеки хоч не вказують своїх слабкостей, не признаються з трибун у них "електорально", а Рата мучиться і публіцистично, і "м"орально. Раніше він часто звертався до "Спортлото" про допомогу в боротьбі проти всюдисущих есдеків, які вже повністю "закатали" Іршавщину в європейський асфальт, а тепер він ридає в сторону ООН. Просить увести в Закарпаття війська. Це дійсно назріло. Шевченківські заклики до національних Катерин сокотити свою честь і не давати москалям приводу для їх статевого запліднення наразі втратили актуальність. На Воловеччині, Тячівщині, навіть Ужгородщині та Перечинщині, що знаходяться під "дахом" співака-куплетиста Рати, занадто важка демографічна ситуація - в зв'язку з осінню всі чоловіки, наче когути, полетіли за кордон. А влітку стало тепер дуже мало сонця і народжені діти дуже анемічні. Тому нам треба сюди негрів-найманців, аби "обезчоловічене" Закарпаття застогнало від навали пристрасних оргазмів, а юний народ почорнів на обличчі і Закарпаття зробили Штати виїзним штатом під назвою Нью-Ратоградо. І хай потім за кордоном, у тій зрадницькій Україні мочать чергових кандидатів - Рата стане губернатором штату, вільно розповідатиме на тусовках і вечірках анекдоти більш доступною йому, ніж українська, англійською мовою, а негри реготатимуть так білозубо і щасливо, що Іван Різак і різні есдеки підуть у Біловезьку пущу, де ще куриться самогонний аппарат після гулянки Кравчука. Петро Слимак, доцент кафедри фольклору НДІ при ООН.