Основні положення проекту Закону України «Про державну службу»

Нові вимоги до державної служби, викликані в умовах поглиблення демократизації українського суспільства, спричинені зміною ролі держави, яка поруч із єдиним колись державним інтересом, тепер повинна врахувати інтереси різних суспільних груп та простих громадян.

Чинний Закон України „Про державну службу” 1993 року заклав міцний фундамент для створення інституту державної служби, однак сьогодні він не здатний забезпечити нову якість державної служби, якої вимагає суспільство.

Необхідний новий Закон про державну службу, який ґрунтуватиметься на сучасному розумінні професіоналізму державних службовців, справедливості, об`єктивності та неупередженості при підготовці політичних та прийнятті адміністративних рішень, незалежності професійної позиції державного службовця від впливу політичного чи приватного інтересу, а також його непідкупності. Саме такі принципи проголошує проект Закону України „Про державну службу”, який розроблено з участю фахівців Міністерства юстиції України та поданий 25 березня 2011 року до Верховної Ради України Президентом України.
Прийняття нового закону "Про державну службу" дозволить вирішити три глобальні проблеми, які сьогодні найбільше шкодять суспільству – це проблеми непрофесійності української державної служби у сучасному європейському розумінні, корупційності і безвідповідальності стосунків між державним службовцем і державою та недостатньої керованості державної служби з боку держави.
Яким чином ці проблеми вирішує новий закон?
Законопроект пропонує два механізми розмежування політичних та адміністративних посад. По-перше, шляхом запровадження інституту вищої адміністративної посади в системі державної служби – керівника служби в органі, який відповідає за призначення та звільнення усіх державних службовців у цьому органі, а також здійснює управління людськими, матеріальними, фінансовими та інформаційними ресурсами органу.
По-друге, шляхом гарантування політичної нейтральності державних службовців, правового захисту від їх звільнення з політичних мотивів з відповідними механізмами відповідальності за порушення цієї норми.
Новий закон гарантуватиме кожному державному службовцю захист професійної діяльності від впливу політичного та приватного інтересу, передбачивши надійні правові механізми, які дадуть можливість кожному державному службовцю професійно і неупереджено виконувати свої обов`язки, незалежно від суб`єктивної волі їх керівників або зовнішніх чинників.
Насамперед слід відзначити досить чіткий перелік винятків зі сфери дії майбутнього закону. Зокрема виведені з системи державної служби президент, члени Кабінету міністрів, заступники міністрів, народні депутати (тобто політичні посади); помічники-консультанти народних депутатів (тобто значна частина патронатних службовців); а також «працівники» як органів державної влади, так і державних підприємств (тобто особи, наймані на основі трудового законодавства). Такий підхід цілком відповідає стандартам демократичних держав.
Разом з тим новий законопроект передбачає, що громадянин, вступаючи на державну службу, робить вільний вибір і свідомо відмовляється на час служби від частини своїх прав. Відповідно положень нового Закону України „Про державну службу” державні службовці не мають права публічно висловлювати свої політичні погляди та належати до політичних партій.
Новий закон також забезпечує рівні можливості для вступу на посаду будь-якої категорії на державну службу.
Позитивними також є норми щодо детального регулювання конкурсного добору на зайняття вакантних посад державної служби та розписані підстави для припинення державної служби.
Знову ж таки, можна очікувати дискусії щодо норми про обов’язкове попередження службовцем про своє звільнення за власним бажанням за 30 календарних днів. Але така норма справді необхідна, оскільки лише для проведення повноцінного конкурсу на зайняття вакантної посади потрібно значно більше часу. Можна також зауважити, що, наприклад, у Франції компетентний орган має для прийняття рішення чотири місяці з моменту отримання заяви службовця про звільнення за власним бажанням. А у ФРН звільнення може бути відтерміноване на строк, потрібний для того, щоб чиновник завершив службові дії, загалом — до трьох місяців.

Позитивною є спроба обмежити інститут преміювання державних службовців як вид постійної прибавки до зарплати, з одночасним збільшенням стабільної складової зарплати — окладу. Законопроектом передбачено щорічне преміювання лише один раз на рік (крім посад групи «Д» — двічі на рік) за результатами оцінювання діяльності.
Деякі норми щодо соціально-побутового забезпечення теж привабливі. Наприклад, це стосується компенсації половини ставки за кредитом на придбання або будівництво житла та норми про користування службовцем і членами його сім’ї в «установленому порядку медичним обслуговуванням у державних та комунальних закладах охорони здоров’я» (ч. 2 ст. 49).
Є цікаві норми і в частині дисциплінарної відповідальності державних службовців. Зокрема досить детально прописане дисциплінарне провадження. Особливо слід звернути увагу на «дисциплінарну комісію» як колегіальний орган, що розглядає дисциплінарні справи.
Також новий закон врешті-решт перетворює конституційну норму, яка гарантує громадянам право рівного доступу на державну службу, з декларації на конкретний механізм і впроваджує інститут дисциплінарної відповідальності державних службовців, визначаючи конкретні покарання за конкретні порушення правових та етичних норм.
Новий закон „Про державну службу” забезпечує принцип рівної оплати за рівну працю, усуваючи дискримінацію за міжвідомчим та територіальним принципом. Іншими словами, оплата праці залежатиме від змісту роботи, а не від статусу органу. Кожен громадянин, при вступі на державну службу, точно знатиме, на який розмір заробітної плати він може очікувати, йдучи на ту чи іншу посаду у разі, якщо він результативно і добросовісно виконуватиме свої посадові обов`язки. Заробітна плата буде визначатися державою як єдиним роботодавцем кожного державного службовця, а не окремим керівником на власний розсуд.
Створюється прозора та підзвітна система управління державною службою, що забезпечує єдині стандарти професіоналізму в усій державній службі з урахуванням практики країн ЄС та українських традицій.
Прийняття нового Закону України „Про державну службу” стане важливим політичним кроком і служитиме як внутрішнім інтересом суспільства і держави, забезпечуючи нову якість державного управління, так і зовнішньополітичним цілям української нації, спрямованим на інтеграцію з Європейським Союзом.

Начальник Головного управління юстиції
у Закарпатській області
Петро Михайлович Ільницький