Перші футбольні кроки славетний голкіпер "Карпат" Габор Вайда робив у Тячеві

За всю історію ФК «Карпати» у строях команди на поле виходило чимало вихованців закарпатського футболу. Серед них і славетний голкіпер Габор Вайда. Він з дитинства захоплювався футболом і зіграв свої перші матчі у складі місцевої тячівської команди «Іскра».

Народився майбутній футболіст 11 травня 1944 року в Ужгороді. У 1945 році його батько загинув на війні. Мати, яка залишилася сама з двома дітьми, переїхала до чоловікової родини – в містечко Тячів. Саме там майбутній воротар і зробив свої перші футбольні кроки.

У 13 років волею випадку вперше став у ворота дорослої команди свого містечка «Іскра», оскільки на виїзд у сусіднє Королево не зміг прибути їхній основний воротар. Команда тоді програла, та тренер помітив талант хлопця і пророчив йому велике майбутнє.

Згодом футбольна доля занесла його до Ленінграду (нині Санкт-Петербург), де грав спочатку за «Автомобіліст», а в 1968-1969 рр. талановитий воротар зіграв 20 матчів за ФК «Зеніт». Додому, у рідний Тячів, їздив рідко – раз на місяць. Саме через це розійшовся зі своєю першою дружиною – Мартою, яка досі живе на Закарпатті разом з сином Олександром та двома онуками.

11 квітня 1970р., після довгих вмовлянь головного тренера Львівських «Карпат» Ернеста Юста, Габор Вайда дебютував у складі команди міста Лева. За "Карпати" грав до кінця сезону 1973 року і загалом у чемпіонатах СРСР провів у складі команди 92 матчі. Його вирізняли миттєва реакція та вміння читати гру, керувати діями всієї лінії оборони.

З другою дружиною – Наталею, футболіст теж познайомся в рідному місті. «Я, старий холостяк, приїхав на кілька днів до Тячева. Це було взимку. Увечері повертався від друга, дивлюсь— назустріч іде молода дівчина з довгим волоссям. Хотів по-джентльменськи їй дати дорогу і провалився у сніг. Наталя витягла мене з рову. Поруч стояв ресторан, я запросив її на вечерю. За два тижні разом поїхали до Львова».

Серед карпатівського періоду Габор Вайда і дотепер згадує виступи восени 1970 року в розіграші Кубка Кубків проти румунської «Стяуа» (Бухарест). Також незабутнім залишається і матч 1971 року, коли «Карпати», дебютувавши у вищій радянській лізі, з рахунком 3:1 на переповненому тоді ще стадіоні «Дружба» перемогли титуловане київське «Динамо». У 1972 році Габору Вайді було присвоєне почесне звання «Майстер спорту» за вихід до півфіналу Кубка СРСР, де суперником «Карпат» був московський «Спартак». Запам’яталися і міжнародні матчі в складі «Карпат» у 1970, 1972 роках в такій екзотичній країні, як Куба. До речі, в одній з ігор Габору Вайді через травму іншого воротаря Олександра Швойницького довелося вийти на поле із приступом радикуліту.

Вайда, на жаль, залишив «Карпати» через непорозуміння із тодішнім головним тренером львів’ян Валентином Бубукіним. Після «Карпат» Габора Вайду запрошували сімферопольська «Таврія» та чернівецька «Буковина», але воротар відмовився і нині зізнається, що жалкує про це

«Воротаря, який би не пропускав голи, в природі не існує. Така вже наша воротарська доля. Головне – правильне до неї ставлення. Філософія воротаря повинна бути в цьому плані простою: ніколи не потрібно думати про погане. Раз м’яч залетів у сітку – значить, відбити його було неможливо. Звичайно, пропущений гол необхідно проаналізувати, і коли було допущено помилку, то потрібно зробити правильні висновки, щоб таке не повторилося в майбутньому. Але в жодному разі не можна собі дорікати і весь час думати про те, що підвів команду – користі від цього ніякої, а дах може зірвати».

Габор Вайда, не зважаючи на плин літ, у чудовій спортивній формі, яку підтримує щоденними ранковими пробіжками та заняттями на стадіоні, що поруч дому. У складі ветеранів «Карпат» став чемпіоном України (2003 р.) та володарем Суперкубку України (2004 р.), та й зараз при першій можливості натягує рукавиці і бере участь у різноманітних ветеранських матчах, в тому числі і міжнародних.

Перебуваючи нині на пенсії, Габор Вайда любить жартувати, промовляючи: «не важливо, скільки тобі платять пенсію, а як довго ти її будеш отримувати».
Тячів