Право працівника на працевлаштування на роботу за сумісництвом

Законодавство про працю встановлює право працівникові реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах,

організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 21 КЗпП України. В таких умовах трудового процесу, працівникові допускається укладати, крім основного трудового договору також трудовий договір про роботу за сумісництвом. На предмет питань щодо умов роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій чинним законодавством України регулюється в постанові Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 № 245 та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 N 43.
Відповідно до п. 1 даної Постанови № 245 установлено, що робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час.
Для роботи за сумісництвом згоди адміністрації за місцем основної роботи не потрібно.
При цьому п. 2 цієї Постанови передбачено, що тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.
Оплата праці сумісників провадиться за фактично виконану роботу.
Водночас працівник, який приймається на роботу за сумісництвом на
інше підприємство, в установу, організацію повинен пред'явити власнику або уповноваженому ним органу паспорт, що наведено у п. 3 даного Положення № 43.
У разі прийнятті на роботу, що потребує спеціальних знань, власник або уповноважений ним орган має право вимагати від працівника пред'явлення диплома або іншого документа про набуту освіту або професійну підготовку.
Пунктом 3 Постанови № 245 передбачено, що відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.
Право працівника на звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв'язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги, що визначено п. 8 Положення № 43.
Відповідно до п. 9 цього ж Положення встановлено, що можливість зроботи запис у трудову книжку відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом за місцем основної роботи

Провідний спеціаліст відділу кадрової роботи
та державної служби Головного
управління юстиції у Закарпатській
області
Мар’яна Голубка