ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Психотерапевти збентежені — клієнти знавісніли

    29 березня 2024 п'ятниця
    Картинка користувача Гость.

    — Оноре де Бальзак! — зазвичай представляється опецькуватий кендюх у зашмальцьованому, колись оранжевому, светрі.

    — Оксана Ганська, — поправляє йому штани і витирає слину біля кута рота інша клієнтка.

    — Серго Орджонікідзе, — вскакує в двері, як Пилип із конопель, хтось у папасі з сумнівного звіра.

    — Леонардо да Вінчі, — вручає кендюху білі кали плюгавий чоловічок, схожий на кал.

    — Шевченко… Тарас Григорович, — гикає з темного куточка зачуханий типаж, котрий похитується від пожиттєвого ув’язнення на дні склянки.

    Не скажу, правду про себе вони інтуїтивно знають — Бог нашіптує. Тому в суботньому числі за 21 травня цього року дали сторінку деякому Івану Федаку під назвою “Клієнти доктора Климова”. Цей мате-ріал без підпису і зворотньої адреси надходив у редакцію газети “Трембіта”. Головний редактор Ірина Андрійчук не захотіла його друкувати, бо поштовий посил був без зворотньої адреси, контактних телефонів, підпису. Словом, анонімка. Дійсно, навіщо це друкувати в толерантному Закарпатті, “підставляти” принципового народного депутата Олександра Кеменяша, коли в матеріалі на тваринному агресивному рівні пропагується людиноненависницький антисемітизм (і це, завважте, в національно толерантному, загалом вельми європейському в порівнянні з іншими регіонами України, Закарпатті!). Звичайно, в умовах вакууму демократії книги американця Климова проти євреїв користуються певним читацьким попитом. Але цей попит, антиєврейську істерію “Трибуна” хоче зробити абсолютом, через який дестабілізувати соціально-по-літичну ситуацію в краї. І базуючись на кому? На творіннях Григорія Климова! Вони гідні уваги тільки з точки зору психічно загостреної ситуації в газеті “Трибуна”. Бо два роки тому, на моє прохання, мої американські товариші відвідували в Нью-Йорку пана Климова. Цей пристарілий чоловік, як виявилося, вже три десятки років (на які припала вся його письменницька діяльність) на обліку в психіатричній клініці. Але демократія лишається демократією — кожен псих має право на свободу слова. Гірко тільки, що він робить непотріб-ний резонанс серед певного контингенту соціуму, викликає “трибунні” шабаші антиукраїн-ського гатунку в Україні.

    Тому, аби не заражалися здорові, теж у руслі демократії, треба рекомендувати газеті “Трибуна” ввести невеличкий підзаголовок — “Газета дегенератів”. І хай після цього друкують, що собі хочуть бальзаки і шевченки місцевого розливу, промовляючи в паузах: “Будьмо!”

    “Будьте!” — скажуть їм на це прості люди, боячись потривожити…. Чесні закарпатці споконвічно добрі до хворих людей...… Василь ЗУБАЧ