Спадкування за законом

Спадкування – це один із найдавніших інститутів права, який був актуальний з прадавніх часів і залишається таким в сучасних умовах.

Нині діюче законодавство вирізняє два види спадкування: спадкування за заповітом та за законом.
Право на спадкування за законом виникає у випадку відсутності заповіту. Спадкування за законом здійснюється почергово. Умовами спадкування наступної черги є: - відсутність спадкоємців попередньої черги;
- усунення таких спадкоємців від спадкування;
- неприйняття усіма спадкоємцями попередньої черги спадщини або відмови від її прийняття.
Цивільним законодавством встановлено п’ять черг спадкування. Підставами закликання до спадкування за законом можуть бути шлюбні відносини, родинні чи інші сімейні стосунки, усиновлення. Нині діюче законодавство значно розширило коло спадкоємців, які мають право на спадкування. У першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу спадкують рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю – рідні дядько та тітка. У четверту чергу право на спадкування мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім’єю не менше як п’ять років до часу відкриття спадщини. В даному випадку, нотаріусу необхідно надати рішення суду, яке встановлює факт спільного проживання. У п’яту чергу право на спадкування мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, а також утриманці (неповнолітня або непрацездатна особа), які не були членами його сім’ї, але не менше як п’ять років одержували від нього матеріальну допомогу, що була для них єдиним і основним джерелом засобів до існування.
Онуки (правнуки), прадід, прабаба, племінники, двоюрідні брати та сестри не включаються до складу жодної з черг спадкоємців за законом. Вищезазначені спадкоємці спадкують за правом представлення, тобто вони закликаються до спадкування у випадку, коли на момент відкриття спадщини немає в живих того родича, який би був спадкоємцем, вони спадкують ту частку, яка б йому належала, якби він був живий.
Для того щоб реалізувати своє право на спадкування спадкоємець, який на час відкриття спадщини не проживав постійно разом із спадкодавцем , має подати до нотаріальної контори протягом шести місяців з часу відкриття спадщини (моменту смерті особи або визнання її померлою) заяву про прийняття спадщини. Така заява про прийняття спадщини подається до нотаріальної контори особисто за місцем відкриття спадщини. Не допускається подання заяв про прийняття спадщини або відмова від неї від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреності. Подання заяви на прийняття спадщини не вимагається від осіб, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також від малолітніх, неповнолітніх, повнолітніх недієздатних осіб або осіб цивільна дієздатність яких обмежена, тому що вважається, що такі особи прийняли спадщину, якщо вони протягом строку встановленого для прийняття спадщини не заявили про відмову від неї.
Спадкоємець, який протягом строку встановленого для прийняття спадщини, тобто протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини, не подав заяву про прийняття спадщини, вважається таким, що не прийняв спадщину, і його доля у спадщині переходить до інших спадкоємців, які закликаються до спадкування. Разом з тим, спадкоємці, які належним чином прийняли спадщину, можуть за згодою усіх спадкоємців включити такого спадкоємця до кола спадкоємців.
Юридичним оформленням права на спадкування є отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину за місцем відкриття спадщини.

Заступник начальника відділу нотаріату
Головного управління юстиції
у Закарпатській області
Тетяна Рошканюк