Тривожний місяць — лютий...

[b]Щойно пройшов зовсім непримітно колишній День Радянської Армії та Військово-Морського Флоту, що нині зветься Днем захисника Вітчизни. Другого дня я зустрівся з військкомом обласного центру В.Сичевським.[/b]



— З чим Ви підійшли до Дня захисника Вітчизни, як провели його?



— До свята провели відповідні заходи, передбачені планом, узгодженим із облдержадміністрацією, мерією. Згідно з ним, було проведене вшанування ветеранів. Я особисто був на тому зібранні, де мер Віктор Погорєлов вітав сивочолих бійців минулого часу. І ми теж напередодні зібрали свій актив із ветеранів військової служби та Великої Вітчизняної війни.



— Зараз якраз іде підготовка до чергового весняного призову? Як вона триває?



— Закінчується робота щодо приписки сімнадцятирічних юнаків. З першого квітня безпосередньо приступаємо до призову. Щодо чисельності, ще не маємо цифр, але незабаром їх доведуть і, думаю, з призовом справимося.



— А взагалі, план призову зменшується чи збільшується з року в рік?



— Йде поетапне реформування Збройних Сил України. Це накладає свій відбиток на призовні кількості особового складу військ. На кінець 2009-го року не планується взагалі призивати юнаків.



— Як відображається реформування Збройних Сил конкретно на Ужгородському військовому комісаріаті?



— Згідно директиви начальника Генерального штабу, в цьому році відбудеться реформування, яке буде полягати в скороченні чисельності особового складу.



— Це позитивно?



— Виходячи з сьогоднішнього обсягу завдань, що стоять перед військкоматом, не дуже. Та вже є прецеденти, що люди успішно працюють у тому штаті, який і нам рекомендується. Тому є сподівання, що й ми не будемо пасти задніх.



— В зв’язку з професіоналізацією армії, як Вам удається виконувати завдання щодо призову контрактників?



— Сказати, що юнаки і чоловіки із задоволенням ідуть на службу за контрактом, я не можу. Є певні проблеми. Найперше — матеріальні. На даний час вони не вирішуються. Зарплатня — дуже низька. Військовослужбовцям-контрактникам доводиться самим наймати житло, харчуватися за свій кошт. Якщо в найближчому часі це питання з боку держави в законодачому руслі буде вирішене — ситуація радикально зміниться на ліпше. Справа тут не так у пропаганді, як у матеріальному забезпеченні. 350-400 гривень на першому році служби в місяць — то дуже мало.



— Чи задовольняє Вас фізичний розвиток допризовників?



— Ні. Він занадто низький. Немає колишнього загальнодержавного настрою виховання здорового бойовитого покоління.



…Василь Васильович у військкоматі лише перший місяць. До того був командиром механізованого полку в Ужгороді. Родом він із Житомирської області. Закінчив Харківське гвардійське танкове командне училище в 1987 році. Служив у Новограді-Волинському. Закінчив академію. Пройшов усі посади, починаючи з командира взводу. Бойовий чоловік, якщо сказати двома словами. Василь Зубач