У чому причина зриву угоди про асоціацію між Україною та ЄС

Експерти з ФРН та Польщі вважають, що європейська дипломатія стала заручницею справи Тимошенко, однак головну причину невдачі вбачають в іншому, а саме - надмірному тиску з боку Росії. Проблема Тимошенко, вважають експерти з ФРН та Польщі, була не єдиною і не головною.

З усіх країн Європейського Союзу Німеччина та Польща найактивніше вболівали за зближення України з ЄС. Тим більшим є розчарування в Берліні і Варшаві після рішення Києва заморозити практично вже завершений процес переговорів про асоціацію та зону вільної торгівлі. Відповідну угоду збиралися підписати на саміті "Східного партнерства", який відбудеться у Вільнюсі 28-29 листопада.

Чому все ж таки урвалась волосина, на якій останніми днями трималася асоціація? І який курс слід обрати Європейському Союзу орієнтовно України надалі? У п’ятницю, 22 листопада, про це йшлося на зустрічі експертів та політиків з ФРН та Польщі. Форум організувало Німецьке товариство зовнішньої політики (DGAP).

Три складові частини провалу

Місткий та компактний аналіз причин зриву переговорного процесу запропонував колишній міністр закордонних справ Польщі Адам Ротфельд, для якого ухвалене в четвер у Києві рішення стало справжньою несподіванкою. Якби український президент справді мав намір поставити свій підпис під угодою про асоціацію, наголосив Ротфельд, то переговори з ЄС він будував би інакше, й атмосфера була б іншою.

Адам Ротфельд назвав три вади, через які, на його думку, не склалася асоціація України з ЄС. По-перше, це слабкість української економіки. ЄС не зміг запропонувати тих благ, які їй наобіцяла Росія. По-друге, це слабкість Євросоюзу, зазначив Ротфельд. "Україна не стала ключовою темою", - наголосив він. У ЄС, вважає польський дипломат, взагалі немає узгодженої стратегії у ставленні до України, як, зрештою, і в ставленні до Росії.

А третьою вадою колишній міністр закордонних справ Польщі назвав слабкість Росії, яка, за його словами, полягає в тому, що у неї немає довгострокової, орієнтованої на майбутнє зовнішньополітичної концепції. Курс Москви, заявив він, це перш за все реакція на розпад СРСР, спроба поновити колишній статус великої світової держави.

Росія прагне стати - так само як ЄС та США - третім центром впливу в євроатлантичній зоні. Для цього їй за будь-яку ціну кортить мати на своєму боці Україну та інші держави, які орієнтуються на Москву. Таку концепцію трьох центрів впливу Адам Ротфельд назвав "анахронізмом", підходом, який був поширеним в Європі за часів Меттерніха та "концепту європейських держав".

Стереотипи XIX століття та фактор Тимошенко

Анджей Олєховський, який очолював МЗС Польщі в середині 90-х, також вважає, що Москва знаходиться в полоні геополітичних стереотипів XIX століття з їх фіксацією на територію та підтримання балансу сил.

В інтерв`ю DW він нагадав, що Росія на початку чинила тиск на Вірменію, а потім і на Україну, і зрештою, досягла свого. "Це неправильний шлях, - заявив Олєховський, - щоб розбудовувати сучасну, інтегровану, орієнтовану на майбутнє Європу. Це неадекватні сучасності методи давноминулих часів".

І чи не було прорахунком Європейського Союзу висувати в якості основної умови підписання угоди про асоціацію розв’язання проблеми Юлії Тимошенко? Насправді, переконаний Адам Ротфельд, європейська дипломатія стала заручником справи Тимошенко. На його думку, ЄС припустився помилки, обернувши питання про її звільнення на ключове.

Однак Анджей Олєховський вважає, що головною причиною прийнятого в Києві рішення заморозити асоціацію з ЄС стала зовсім не проблема Тимошенко. Він нагадав про аргументи українського уряду, його занепокоєння національною безпекою, яке вказує перш за все на економічні проблеми країни, яка, на думку Києва, може не витримати російських санкцій та російського тиску.